Рішення № 4848746, 02.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р. Справа № 60/127-09

вх. № 4278/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Озон - Інвест" м. Харків

про стягнення 21368,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Озон - Інвест" 18563,34 грн. основного боргу, 1103,39 грн. пені, 1472,25 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 228,94 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договорів поставки товару №5/03-ПФ від 15.01.2006 р. та №157/1 від 19.09.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, однак відповідач отримав товар, але сплатив його вартість частково, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.08.2009р. у зв`язку з лікарняним судді Чистякової І.О., справу №60/127-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представили.

Через канцелярію суду 18.08.2009р. надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 18563,34 грн. основного боргу, 1357,93 грн. інфляційних втрат, 212,05 грн. 3% річних та 1042,06 грн. пені.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Через канцелярію суду 02.09.2009р. надійшла заява відповідача про зупинення розгляду справи у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Харківським апеляційним господарським судом, в підтвердження чого додається копія апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.06.2009р. по справі №60/127-09.

Суд, розглянувши дану заяву, встановив наступне.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Як вбачається із матеріалів заяви, відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу, яка, згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, не може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що ст.79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено зупинення провадження у справі у зв`язку з подачею апеляційної скарги, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про зупинення провадження по справі.

Крім того, відповідно до ухвали суду від 03.08.2009р. строк розгляду справи був продовжений судом за клопотанням сторін до 03.09.2009р. Отже зупинення провадження по справі 02.09.2009р. - за день до закінчення строку розгляду справи, унеможливлював би подальший розгляд справи в межах строків передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 15.01.2006р. було укладено договір №5-03-ПФ та 19.09.2008р. - договір №157/1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.2. Договору на поставку товару №5/03-ПФ від 15.01.2006р. позивач передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo - Cosmetique, а відповідач приймає у власність зазначений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.1. Договору на поставку товару №5/03-ПФ від 15.01.2006р. ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що продаються в період дії даного договору визначаються накладними, які є його невід`ємною частиною.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується видатковими накладними №40487 від 25.11.2008р., №40488 від 25.11.2008р. та №40542 від 25.11.2008р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.3. Договору на поставку товару №5/03-ПФ від 15.01.2006р. на наступні поставки позивач надає відповідачу відстрочку по оплаті товару на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару (підписання накладної відповідачем).

Однак у вищенаведених видаткових накладних сторони погодили про відстрочку оплати у 18 календарних днів, тому суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за видатковими накладними від 25.11.2008р. становить 13.12.2008р.

Відповідно до п.1.2. Договору на поставку товару №157/1 від 19.09.2008р. асортимент, кількість, терміни поставки визначаються в заявці відповідача, яка складається на підставі прайс - листів позивача.

Відповідно до п.3.1. Договору на поставку товару №157/1 від 19.09.2008р. ціна на товари, кількість і загальна вартість товарів, що продаються в період дії даного договору, визначаються накладними, які є його невід`ємною частиною.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №525 від 20.01.2009р., №526 від 20.01.2009р., №512 від 20.01.2009р., №41914 від 09.12.2008р., №41855 від 09.12.2008р., №41854 від 09.12.2008р., №41131 від 02.12.2008р., №41130 від 02.12.2008р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.2. Договору про поставку товару №157/1 від 19.09.2008р. позивач може надавати відповідачу відстрочку по оплаті товару на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару (підписання накладної відповідачем).

Судом встановлено, що у вищенаведених видаткових накладних сторони погодили про відстрочку оплати у 18 календарних днів, тому суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за видатковими накладними №525, 526, 512 від 20.01.2009р. становить 07.02.2009р., за видатковими накладними №41914, 41855, 41854 від 09.12.2008р. - 27.12.2008р., за видатковими накладними №41131, №41130 від 02.12.2008р. - 20.12.2008р.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковим накладним товар за спірним договором та додатковими угодами до нього в сумі 15359,46 грн.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 18563,34 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 18563,34 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 1357,93 грн. інфляційних втрат, 212,05 грн. 3% річних та 1042,06 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4.4. Договору на поставку товару №157/1 від 19.09.2008р. в разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені, судом встановлено, що розмір пені за видатковими накладними №41131, 41130 від 02.12.2008р. за період з 21.12.2008р. по 12.05.2009р. становить 488,47 грн., за накладними №41855, 41854 від 09.12.2008р. - 411,46 грн., за накладними 526,525,512 від 20.01.2009р. - 135,06 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1034,99 грн.

В решті частині позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7,07 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно нараховані.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 212,05 грн. частково в сумі 210,47 грн., оскільки за накладними №400542, 40488, 40487 від 25.11.2008р. розмір 3% річних становить 81,10 грн., за видатковими накладними №41131, 41130 від 02.12.2008р. - 61,06 грн., за видатковими накладними №41855, 41854 від 09.12.2008р. - 51,43 грн. та за видатковими накладними №526,525,512 від 20.01.2009р. - 16,88 грн.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, тому позовні вимоги в частині стягнення 1357,93 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 211,66 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,36 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.

2. Позов задовольнити частково в сумі 21166,73 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон - Інвест" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 7-а, р/р №26001016814689 в "Укрексімбанку", МФО 351618, код ЄДРПОУ 14107925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська,10, р/р №26004012824857 в "Укрексімбанку", МФО 322313, код ЄДРПОУ 20029129) 18563,34 грн. основного боргу, 1034,99 грн. пені, 210,47 грн. 3% річних, 1357,93 грн. інфляційних втрат, 211,66 грн. держмита, 315,36 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення підписано 02.09.2009р.

Суддя

справа №60/127-09