Ухвала суду № 48486988, 06.08.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5915/15-ц Провадження № 22-ц/795/1556/2015 Головуючий у I інстанції: Литвиненко І. В.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

06 серпня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ХАРЕЧКО Л.К.,

суддів: ВІНГАЛЬ В.М., ОСОБА_1,

при секретарі ШКАРУПІ Ю.В.,

за участю: ОСОБА_2 ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКА ОСОБА_3, ПРЕДСТАВНИКА ТОВ „УніКредит Лізинг ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою в звязку з її невідповідністю вимогам закону і порушенням цією ухвалою прав та законних інтересів апелянта.

Апелянт зазначає, що позивач не надав доказів, а суд не перевірив, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд не зясував, якою мірою вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову вплине на господарську діяльність та права відповідача, оскільки суд зупинив стягнення за виконавчим документом, за яким позивач зобовязаний повернути відповідачу майно, власником якого є саме відповідач.

Також апелянт зазначає, що саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, судом необґрунтовано необхідність застосування саме обраного позивачем заходу забезпечення позову.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити як таку, що ґрунтується на невірному розумінні апелянтом норм чинного законодавства, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Зазначає, що суд діяв відповідно до п.6 ч.1 ст. 152 ЦПК України, яким передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника ТОВ „УніКредит Лізинг ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізінг, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а.с.2-3).

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 01.07.2015 року (а.с.28).

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходів по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 18.08.2014 року, що зареєстрований в реєстрі за № 3577, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про повернення легкового автомобіля марки AUDI Q 7 3/0 TDI; рік випуску 2012; № номер шасі (кузова) WAUZZZ4L7DD006816, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

Заява про забезпечення позову була мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення останнього унеможливить виконання рішення суду, оскільки незаконний виконавчий напис уже може бути виконаний в примусовому порядку через органи ДВС.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач є співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам. Також зазначив, що оскільки відкрито виконавче провадження з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, постановою державного виконавця про розшук транспортного засобу боржника передбачено вчинення дій примусового характеру, які утруднять виконання можливого судового рішення суду про задоволення позову, наявні підстави для забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Цивільний процесуальний закон не зобовязує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Судом встановлено, що 18.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 3577, про повернення легкового автомобіля марки AUDI Q 7 3/0 TDI; рік випуску 2012; № номер шасі (кузова) WAUZZZ4L7DD006816, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.18-19).

Державним виконавцем Деснянського ВДВС ЧМУЮ 18.02.2015 року в рамках виконавчого провадження ВП № 44621814, на підставі виконавчого напису № 3577 від 18.08.2014 року, було винесено постанову про розшук транспортного засобу боржника - автомобіля марки AUDI Q 7 3/0 TDI; рік випуску 2012; № номер шасі (кузова) WAUZZZ4L7DD006816, реєстраційний номер НОМЕР_1 та вказано, що у разі виявлення транспортного засобу боржника його необхідно затримати та доставити на спеціальні майданчики чи стоянки тимчасового зберігання державтоінспекції (а.с.25).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом не доведено, що вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову вплине на його господарську діяльність та права.

Судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що вид забезпечення позову співмірний заявленим позовним вимогам, виконання рішення у разі задоволення позову може бути утруднено і інші доводи апеляційної скарги ці висновки суду не спростовують.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг - відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: