Рішення № 4848646, 22.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/175

22.09.09

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації

житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»;

2) Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва

«Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»

Третя особа Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація

про стягнення 26 116,29 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники, що приймали участь в судовому засіданні 08.09.09р.:

Від позивача Калінчук В.В.

Від відповідачів 1) Гречченко Г.В.

2) не з’явився

Від третьої особи не з’явився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»про стягнення з відповідача збитків та неустойки за користування житловим приміщенням поза строком дії договору, всього в сумі 26 116,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 07.07.09р. було подано Заяву про зміну підстав позиву, відповідно до якої сума позовних вимог залишається незмінною - 26 116,29 грн., проте позивач змінює підстави позову, та просить стягнути з відповідача (замість збитків) плату за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору оренди від 07.10.2005р. та неустойку.

Ухвалою від 28.07.09р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача Комунальне підприємство Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Від залученого відповідача-2 20.08.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло заперечення щодо залучення його до участі у справі, оскільки на думку відповідача-2 він немає відношення до господарських відносин сторін, що виникли по Договору від 07.10.2005р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахування заяви про зміну підстав позову.

Представники Відповідача-1 у судових засіданнях проти позову заперечували та просили в задоволенні позову відмовити.

Відповідачем-2 20.08.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло заперечення щодо залучення його до участі у справі, оскільки на думку відповідача-2 він немає відношення до господарських відносин сторін, що виникли по Договору від 07.10.2005р., а тому не може приймати участь в розгляді справи в якості іншого відповідача.

Представник Третьої особи в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання його повноважного представника суд не повідомлений. Пояснень на позов третя особа не подала.

В судовому засіданні 08.09.09р., за згодою присутніх представників сторін, судом оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення рішення по справі, з врученням повного тексту рішення, судом оголошено перерву на 22.09.09р.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація», було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419, будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(Відповідач-1) уклали Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3888 (Договір).

Договір було укладено на строк з 07.10.2005 до 01.04.2006.

Приміщення було передано Позивачем Відповідачу-1 за актом прийому-передачі нежитлового приміщення (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Юридичний факт припинення строку дії Договору з 01.04.2006р. встановлено при розгляді справи №35/380 в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 № 35/380 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс».

Позивач зазначає, що Відповідач-1 виконував умови Договору неналежним чином, в зв’язку з чим у Відповідача-1 виникла заборгованість по платі за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору, а також Позивач просить суд стягнути з Відповідача-1 неустойку за несвоєчасне повернення приміщення.

Відповідач-1 проти позову заперечує, та зокрема зазначає, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.2005 року №1809 «Про створення тимчасової комісії з розслідування причин вибуху у житловому будинку №16 вул. Червоноткацькій у Дніпровському районі». П.3.1. якого Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації було доручено спільно з Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити відселення мешканців з аварійної частини будинку.

На виконання вищезазначеного розпорядження перший заступник голови Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся з листом № 2-14-1876/5 від 05.10.2005 року до заступника голови Київської міської державної адміністрації, начальника Управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, щодо надання дозволу на тимчасове поселення мешканців, які постраждали внаслідок вибуху в будинку № 16 по Червоноткацькій, в квартири маневреного фонду в будинку №10 по вул. Борщагівській.

В даному листі також зазначено, що Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація оплату гарантує, і оплата буде здійснюватись за рахунок Відповідача-1.

Відповідач-1 зазначає, що Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація запевнила його, що «укладайте угоди затрати компенсує», і Відповідач-1 уклав договори на шість місяців з 07 жовтня 2005р. по 01.04.2006р., проте коштів від Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на рахунок Відповідача-1 до теперішнього часу не надійшло.

Тому Відповідач-1 вважає, що уклав Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3888 під впливом помилки та обману, що призвело до його значних збитків.

Відповідно до розпоряджень Дніпровської районної у місті Києві ради від 31.08.2007 року у № 171-Р «Про безоплатну передачу майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району з балансу Дніпровської районної у м. Києві ради на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»та №878 від 07.08.2007 року «Щодо забезпечення виконання рішення сесії Дніпровської районної у місті Києві ради від 25.06.2007р. № 129 «Про реформування житлово-комунального господарства»з 15.08.2007 року Відповідач-1 до оренди відношення не має, оскільки єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району з 15.08.07р. визначено Комунальне підприємство «Фінансово розрахунковий центр «Дніпровський»»(Відповідач-2).

Зважаючи на вищенаведене, Відповідач-1 проти позву заперечує та вважає, що щодо питання про звільнення приміщень по вул. Борщагівській необхідно звернутись до Київської міської державної адміністрації та до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, так як тимчасове поселення мешканців які постраждали під час вибуху вирішували ці адміністрації.

Відповідач-2 подав заперечення на позов щодо залучення його до участі у розгляді справи в якості відповідача, в якому зокрема зазначає, що рішенням № 129 від 25.06.2007 року єдиним орендодавцем нежитлових приміщень у Дніпровському районі м. Києва, що належать Дніпровській районній в м. Києві раді, було визначено Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський», а у позовній заяві за Позивач зазначає, що спірне приміщення знаходиться по вул. Борщагівська (Шевченківській район м. Києва), крім того спірне приміщення зазначене як жиле. Крім того, у Договорі оренди конкретно визначені сторони, які повинні відповідати по своїм зобов'язанням. Враховуючи вищевикладене, Відповідач-2 вважає, що не може бути не тільки відповідачем по справі, а також й приймати участь у розгляді справи в якості інших сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(Відповідач-1) уклали господарський договір - Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3888 (Договір).

Тобто сторонами у зобов’язанні –у Договорі оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3888 є Позивач та Відповідач-1.

Судом відхиляються посилання Відповідача-1 на те, що Договір не виконується з вини Дніпровської РДА у м. Києві (Третьої особи по справі), та що остання ввела Відповідача-1 в оману щодо гарантії її оплати по Договору, зважаючи на наступне.

В Договорі оренди не вказано, що орендні платежі сплачуються за рахунок Дніпровської РДА у м. Києві, або що порядок та розміри сплати орендних платежів залежать від порядку та розмірів надходження коштів від Дніпровської РДА у м. Києві.

Також, як вбачається з тексту листа № 2-14-1876/5 від 05.10. 2005 року, на який посилається сам Відповідач-1, в даному листі зазначено, що Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація оплату гарантує, і оплата буде здійснюватись за рахунок Відповідача-1.

Крім того, якщо між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 існують зобов’язання щодо фінансування Відповідача-1, і Відповідач-2 їх не виконує, то Відповідач-1 не позбавлений звернутися з окремим позовом до Відповідача-2 і примусити його виконувати святі на себе зобов’язання в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем-1 не надано суду доказів, що Договір було визнано недійсним, як такий, що укладений під впливом помилки чи обману, зважаючи на що судом не приймаються до уваги твердження Відповідача-1, що Договір укладено під впливом помилки чи обману, оскільки дані твердження не доведені належними доказами.

Зважаючи на все вищенаведене, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідач-1 укладено господарський договір - Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3888, і відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання за договором має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі - Закон) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п. 2.8. Договору оренди, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому - передачі.

За умовами ст. 27 Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю (Позивачу) за актом прийому - передачі (п. 5.3. Договору).

Як зазначалося вище, юридичний факт припинення строку дії Договору з 01.04.2006р. встановлено при розгляді справи №35/380 в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 № 35/380.

В матеріалах справи №2/175 відсутній актом прийому –передачі при поверненні орендованого за Договором приміщення від Відповідача-1 Позивачу як того вимагає п. 5.3 Договору; Відповідачем також не надано суду інших належних доказів щодо звільнення ним орендованого за Договором приміщення та повернення його Позивачеві.

Отже, Відповідач-1 зобов'язаний сплачувати Позивачу плату за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору.

Позивач просить стягнути з Відповідача-1 12 512,63 грн. плати за фактичне користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р.

Суд не погоджується з розрахунком Позивача та робить власний перерахунок розміру заборгованості Відповідача-1 з плати за фактичне користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р. поза строком дії Договору, з розрахунку встановленого Договором розміру орендної плати –219,65 грн. на місяць (оскільки в матеріалах справи відсутні докази, щодо внесення змін до Договору в частині розміру орендної плати):

- за 29 днів квітня 2006 –212,33 грн.

- з 01.05.06р. по 31.10.08р. –219, 65 * 30 місяців = 6 589,50 грн.

212,33 + 6 589,50 = 6 801,83 грн.

Отже, заборгованість Відповідача-1 з плати за фактичне користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р. поза строком дії Договору, складає 6 801,83 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості - 6 801,83 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум заборгованості з плати за фактичне користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р. поза строком дії Договору.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі - Закон) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю за актом прийому - передачі (п. 5.3. Договору).

В силу ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Цивільним кодексом України, статтею 785, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору, Відповідач-1, всупереч вимогам закону та умовам Договору, нежитлове приміщення, орендоване ним за Договором, не звільняв та Позивачу не повертав - в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Як зазначалось вище, згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Законом, а саме Цивільним кодексом України прямо передбачено спеціальний вид неустойки, що застосовується до правовідносин з оренди, і як встановлено в ст. 785 ЦК України підставою застосування даного виду неустойки є невиконання орендарем (наймачем) за договором оренди свого обов’язку щодо повернення речі, переданої в найм (оренду).

Отже, Відповідач-1 зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у відповідності до ст. 785 ЦК України.

Позивач просить стягнути з Відповідача-1 13 603,66 грн. неустойки за неповернення орендованого за Договором приміщення за період користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р.

Суд погоджується з розрахунком Позивача, у відповідності до якого розмір неустойки, що її повинен сплатити Відповідач-1 у відповідності до ст. 785 ЦК України, складає, з розрахунку:

- за 29 днів квітня 2006 –212,33 грн.

- з 01.05.06р. по 31.10.08р. –219, 65 * 30 місяців = 6 589,50 грн.

212,33 + 6 589,50 = 6 801,83 грн.

6 801,83 * 2 = 13 603,66 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем-1 вищенаведеної суми неустойки - 13 603,66 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача-1 неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України в розмірі 13 603,66 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідача-1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірах, що наведені судом в рішенні.

Ухвалою від 28.07.09р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача Комунальне підприємство дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський».

Проте, оскільки Позивач не заявив вимог до залученого судом Відповідача-2, суд припиняє провадження у справі по відношенню до Відповідача-2 в зв’язку з відсутністю предмету спору у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача-1 на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(м. Київ, проспект Гагаріна, 14-А; м. Київ, вул. Краківська, 3; ідентифікаційний код 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 6 801 (шість тисяч вісімсот одна) грн. 83 коп. заборгованості з плати за фактичне користування приміщенням з 02.04.06р. по 31.10.08р. поза строком дії Договору оренди житлового приміщення від 07.10.2005 №3888, 13 603 (тринадцять тисяч шістсот три) грн. 66 коп. неустойки, 204 (двісті чотири) грн. 05 коп. державного мита та 244 (двісті сорок чотири) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»в позові відмовити.

Припинити провадження у справі по відношенню до Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський».

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева