Рішення № 4848627, 03.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.09 р. Справа № 15/153

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний альянс Донбасу” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 35552727)

до відповідача державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957)

про стягнення заборгованості в сумі 338883,69 грн., пені в сумі 11225,15 грн., інфляції в сумі 17730,02 грн., 3% річних 2806,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Постернак І.М. за довіреністю б/н від 11.02.2009 р.

від відповідача: Кубрякова О.О. за довіреністю № Н-01/3245 від 17.09.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний альянс Донбасу” м. Макіївка до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 338883,69 грн., пені в сумі 11225,15 грн., інфляції в сумі 17730,02 грн., 3% річних 2806,63 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/153, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 21.07.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 03.09.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2008 р. сторони уклали договір поставки № Д/НХ–082602/НЮ, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати (поставити) в установлені строки товар в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець повинен здійснити оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 50 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому–передачі на отримання товару.

Згідно п. 15.1 договору з урахуванням положень додаткових угод № 1 від 09.12.2008 р. та № 2 від 30.03.2009 р. він вступив у силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 30.06.2009 р.

До спірного договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару в сумі 2352480,11 грн.

Завірені копії договору, додаткових угод та специфікації додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № Д/НХ–082602/НЮ від 11.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (електрообладнання) на суму 482833,69 грн. за видатковою накладною № СА–000000028 від 04.12.2008 р. Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 482833,69 грн. підтверджується підписом представника відповідача – Корольової О.П., яка фактично отримала товар на підставі довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПБ № 269698/570 від 04.12.2008 р., на видатковій накладній в графі „Отримав”; а також вказаною довіреністю, податковою накладною № 0019 від 04.12.2008 р. на суму 482833,69 грн., рахунком–фактурою № СА–000000028 від 04.12.2008 р. на суму 482833,69 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № Д/НХ–082602/НЮ від 11.11.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, підставою здійснення поставки спірного товару у видатковій накладній вказаний саме договір № Д/НХ–082602/НЮ від 11.11.2008 р.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 144000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.04.2009 р. на суму 94000,00 грн. та від 30.04.2009 р. на суму 50000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 338883,69 грн. (482833,69 грн. – 144000,00 грн. = 338883,69 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № Д/НХ–082602/НЮ від 11.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили оплату вартості товару протягом 50 банківських днів з моменту отримання товару, тобто від дати накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною товар був отриманий відповідачем 04.12.2008 р., строк оплати наступив з 05.12.2008 р. по 16.02.2009 р. включно, а вже з 17.02.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

20.07.2009 року від позивача надійшло клопотання № 114/07 від 16.07.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог. В даному клопотанні позивач просить стягнути заборгованість в сумі 1028391,44 грн., пеню в сумі 28488,41 грн., інфляцію в сумі 31039,79 грн., 3% річних у розмірі 7378,94 грн.

03.08.2009 р. позивач надав до суду клопотання № 122/07 від 31.07.2009 р. про залишення без розгляду клопотання № 114/07 від 16.07.2009 р. про збільшення позовних вимог.

03.08.2009 року від позивача надійшло нове клопотання № 123 від 31.07.09 р. про збільшення розміру позовних вимог. В даному клопотанні позивач просить стягнути заборгованість в сумі 338833,69 грн., пеню в сумі 21331,95 грн., інфляцію в сумі 23454,65 грн., 3% річних у розмірі 5449,63 грн. До клопотання позивач додав нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних.

За таких обставин суд не прийняв до розгляду клопотання № 114/07 від 16.07.2009 р. про збільшення позовних вимог. Клопотання № 123 від 31.07.09 р. про збільшення розміру позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

04.08.2009 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що позивачем поставлено товару на суму 1172391,44 грн., відповідачем здійснено часткову оплату на суму 404391,44 грн., заборгованість станом 03.08.2009 року складає 768000,00 грн.

В підтвердження здійснення часткової оплати отриманого товару відповідач додав до відзиву оригінал платіжного доручення № 1106 від 31.07.2009 р. на суму 260391,44 грн.

Позивач вказану суму часткової оплати відніс на погашення боргу за товар, отриманий згідно видаткової накладної № СА-0001904 від 30.03.2009 р., яка не є предметом спору у даному судовому розгляді.

В обґрунтування правомірності такого віднесення позивач надав до суду пояснення № 152 від 02.09.2009 р., з яких вбачається, що він письмово повідомляв відповідача про здійснення віднесення часткових оплат, в тому числі згідно платіжного доручення № 1106 від 31.07.2009 р. на суму 260391,44 грн., на погашення боргу за видатковою накладною № СА-0001904 від 30.03.2009 р. При цьому відповідач жодних заперечень з цього приводу не надав.

03.09.2009 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просив перераховані грошові кошти згідно платіжних доручень № 1106 від 31.07.2009 р. на суму 260391,44 грн., № 1192 від 28.08.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 1328 від 31.08.2009 р. на суму 100000,00 грн. вважати оплатою в рахунок погашення боргу за видатковою накладною № СА-0001904 від 30.03.2009 р. Таким чином, борг за видатковою накладною № СА–000000028 від 04.12.2008 р. складає 338883,69 грн.

За вказаних обставин відповідач фактично визнав суму основного боргу. Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором поставки № Д/НХ–082602/НЮ від 11.11.2008 р. строк, в сумі 338883,69 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 9.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 21331,95 грн., та керуючись ст. 625 ЦК України, інфляцію в розмірі 23454,65 грн., 3% річних в сумі 5449,63 грн. (розрахунки додані до клопотання про збільшення позовних вимог).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіркою розрахунків суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 21331,95 грн., інфляції в розмірі 23454,65 грн., 3% річних в сумі 5449,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Донецька залізниця” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957; рахунок 2600901517249 в „Державний експортно–імпортний банк України” м. Донецьк, МФО 334817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний альянс Донбасу” (юридична адреса: 86118, Донецька область, м. Макіївка, вул. Рибалко, 16; код ЄДРПОУ 35552727; рахунок 26002169199600 у відділенні № 950 АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму 389069,92 грн. (а саме основний борг на суму 338833,69 грн., пеню в розмірі 21331,95 грн., інфляцію в сумі 23454,65 грн., 3% річних в розмірі 5449,63 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 3890,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

У судовому засіданні 03.09.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 04.09.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області