Рішення № 4848144, 15.09.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2009 р.

Справа № 4/1005

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("Господарський торговий дім") м. Житомир

до Волочиського ринку районного споживчого товариства м. Волочиськ

про стягнення 1146,48 грн.

Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

Позивача не з"явився

Відповідача - Барладин Ю.В. - представник за довіреністю від 26.06.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №102 від 10.06.2008 р. в розмірі 6023,07 грн., з яких 4422,91 грн. основний борг; 907,36 грн. - пеня; 113,42 грн. - 3% річних; 579,38 грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 102 від 10.06.2008 року, позивач поставляв товар –посуд в асортименті, побутову техніку та інші промислові товари, за який відповідач належним чином та в повному обсязі не розрахувався.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 579,38 грн.; 3% річних в сумі 113,42 грн. та пеню в розмірі 453,68 грн.; державне мито в сумі 102,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 год.

Подане позивачем уточнення позовних вимог відповідає вимогам ГПК України та судом приймається .

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача в зменшеній сумі письмових заперечень не подав. Усно вказав на те, що відповідачем перераховано суму боргу , що перевищує визначену в позові заборгованість, а тому на його думку позивач повинен був зарахувати на погашення додаткових нарахувань.

Позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів по забезпеченню позову в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти Районного ринку Волочиського Районного Споживчого товариства у межах суми - 6437,57 грн. на р/р № 260070390801 в Хмельницькій регіональній ФАБ "Укоопспілка" та на матеріальні активи даного підприємства, оскільки невжиття арешту коштів унеможливить в подальшому виконання рішення господарського суду відділом Державної виконавчої служби.

Суд розглянувши дане клопотання, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки, позивачем не подано належних доказів та обґрунтувань того, яким чином невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 102 від 10.06.2008 року. Згідно накладної № ТД-00750 від 10.06.2008 р. відповідачу було здійснено поставку товарів на загальну суму 15175,90 грн.. В накладній визначено строк оплати до 30.06.2008 р. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково. Згідно позову заборгованість складала 4422,91 грн., яку відповідач перерахував позивачу.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язань нарахована позивачем індекс інфляції у сумі інфляційні витрати в сумі 579,38 грн.; 3% річних в сумі 113,42 грн. за період з 1.08.2008 р. по 1.05.2009 р. та пеню в розмірі 453,68 грн. за період з 1.08.2008 р. по 7.01.2009 р. згідно умов п. 7.3 . договору. Усні заперечення відповідача , щодо часткового погашення нарахувань, судом до уваги не приймаються, оскільки в платіжних дорученнях призначення платежу визначено : за посуд згідно накладної № ТД-00750 від 10.06.2008 р.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.т.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається ( ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті одержаного товару своєчасно не виконав.

Відповідно до п.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення відповідача індексу інфляції у сумі 579,38 грн.; 3% річних в сумі 113,42 грн. за період з 1.08.2008 р. по 1.05.2009 р. та пеню в розмірі 453,68 грн. за період з 1.08.2008 р. по 7.01.2009 р. згідно умов п. 7.3 . договору.

Виходячи із вищенаведеного, позов є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509,525, 526,527, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("Господарський торговий дім") м. Житомир до районного ринку Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ про стягнення індексу інфляції у сумі 579,38 грн., 3% річних в сумі 113,42 грн. та пені в розмірі 453,68 грн. задовольнити.

Стягнути з районного ринку Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ Волочиського району Хмельницької області , вул. Незалежності, 32 (р/р 260070390801 в Хмельницькій регіональній ФАБ "Укоопспілка", МФО 315568, код ЄДРПОУ 01526230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("Господарський торговий дім") м. Житомир вул. І.Гонти, 81 ( код ЄДРПОУ 31394068) – 579,38 грн. (п'ятсот сімдесят дв"ять гривень 38 коп.) інфляційних витрат, 113,42 грн. (сто тринадцять гривень 42 коп.) - 3% річних, 453,68 грн. ( чотириста п"ятдесят три грн. 68 коп.) , 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя