Рішення № 4847817, 08.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.09 р. Справа № 9/9

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бартнік”, м. Ізяслав, Хмельницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою „Торгівельна Мережа „Сарепта”, м. Донецьк

про: стягнення 11 952грн.05коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Ямчук О.П. – представник (за довіреністю б/н від 22.12.2008р.);

від відповідача: Шкляров І.О. – представник (за довіреністю б/ від 20.01.2009р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бартнік”, м. Ізяслав, Хмельницька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою „Торгівельна Мережа „Сарепта”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 11 952грн.05коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 11 340грн.30коп., пені в розмірі 402грн.66коп., інфляційних витрат в розмірі 158грн.76коп. та 3% річних в розмірі 50грн.33коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №334 від 12.09.2008р., видаткові накладні №БА-0002562 від 20.10.2008р., №БА-0002563 від 20.10.2008р., №БА-0002564 від 20.10.2008р., №БА-0002565 від 20.10.2008р., №БА-0002566 від 20.10.2008р.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву №212 від 11.06.2009р., відповідно з якими визнає здійснення фактичної поставки на суму 11 340грн.30коп., однак проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вказана поставка здійснена не на підставі договору постачання №334 від 12.09.2008р.

23.07.2009р. позивачем надана заява про зміну підстави позову та позовних вимог №128 від 17.07.2009р., відповідно до якої останній зазначає, що між сторонами виникли господарсько-майнові відносини на підставі видаткових накладних №БА-0002562 від 20.10.2008р., №БА-0002563 від 20.10.2008р., №БА-0002564 від 20.10.2008р., №БА-0002565 від 20.10.2008р., №БА-0002566 від 20.10.2008р., тобто правовідносини сторін є позадоговірними, на підставі чого зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11 340грн.30коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

08.09.2009р. відповідачем надане клопотання №299 від 08.09.2009р., відповідно з яким останній зазначає про здійснення часткового повернення товару на суму 437грн.52коп. та просить суд розстрочити виконання рішення до 30.10.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бартнік”, м. Ізяслав, Хмельницька область та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (меду).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 11 340грн.30коп., що підтверджується видатковими накладним №БА-0002562 від 20.10.2008р., №БА-0002563 від 20.10.2008р., №БА-0002564 від 20.10.2008р., №БА-0002565 від 20.10.2008р., №БА-0002566 від 20.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару, підтверджується підписом уповноважених представників відповідача на зазначених накладних в графі „прийняв”.

Крім того, відповідно до відзиву та клопотання №299 від 08.09.2009р. відповідач визнав отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Бартнік” товару за видатковими накладним №БА-0002562 від 20.10.2008р., №БА-0002563 від 20.10.2008р., №БА-0002564 від 20.10.2008р., №БА-0002565 від 20.10.2008р., №БА-0002566 від 20.10.2008р. на суму 11 340грн.30коп.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2008р. відповідачем на адресу позивача був надісланий лист №5 від 22.01.2008р., відповідно з яким Товариство з обмеженою „Торгівельна Мережа „Сарепта” пропонує графік погашення простроченої дебіторської заборгованості в сумі 11 340грн.30коп., а саме:

02.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

03.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

04.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

05.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

06.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

07.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

08.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

09.02.2009р. – 1 620грн.00коп.;

10.02.2009р. – 1 620грн.00коп.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, тому в даному випадку, враховуючи те, що лист №5 від 22.01.2008р. з графіком погашення заборгованості підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою підприємства, а у судовому засіданні 08.09.2009р. представник позивача підтвердив узгодження вказаного графіку оплати та зазначив, що іншої заборгованості, крім боргу в сумі 11 340грн.30коп. за ТОВ „Торгівельна Мережа „Сарепта” не існує (протокол судового засідання від 08.09.2009р.), суд приймає вказаний вище лист як узгодження порядку оплати, а отже кінцевим строк оплати отриманої продукції вважає 10.02.2009р.

Крім того, 10.07.2009р. позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога №122 від 09.07.2009р. про погашення виниклої заборгованості (докази відправлення вимоги залучені до матеріалів справи). Однак, позивач зазначає, що станом на 17.07.2009р. вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам домовленості та закону, вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 11 340грн.30коп.

Одночасно, в клопотанні №299 від 08.09.2009р. відповідачем зазначено про здійснення часткового повернення товару на суму 437грн.52коп., у зв`язку з чим сумою боргу відповідач вважає 10 902грн.78коп. Наразі, оскільки жодних доказів у підтвердження вказаного факту відповідачем не представлено, суд не приймає це твердження та вважає сумою боргу 11 340грн.30коп.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 11 340грн.30коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 11 340грн.30коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання спірної продукції відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бартнік”, м. Ізяслав щодо стягнення заборгованості в розмірі 11 340грн.30коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні №299 від 08.09.2009р. просить суд розстрочити виконання рішення до 30.10.2009р.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому.

Крім того, рахунків або банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у відповідача як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення. Посилання на важке фінансове становище підприємства не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов’язань.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – відповідачем не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою „Торгівельна Мережа „Сарепта”, м. Донецьк про розстрочення виконання рішення господарського суду по справі №9/9 є необґрунтованим, недоведеним, а тому таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Бартнік”, м. Ізяслав, Хмельницька область до відповідача, Товариства з обмеженою „Торгівельна Мережа „Сарепта”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 11 340грн.30коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта” (за адресою: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46, р/р 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 34557310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бартнік” (за адресою: 30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Станіславського, 4-А, р/р 26002052400860 в ХФ „Приватбанк” в м. Хмельницький, МФО 315405, код ЭДРПОУ 23820801) заборгованість в розмірі 11 340грн.30коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 113грн.40коп витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 296грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 08.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Текст рішення підписано 10.09.2009р.