Рішення № 4847700, 15.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2009 р.

Справа № 14/51-1025

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" вул. Коновальця, 18/156, м. Тернопіль

до Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова,15 А, м. Тернопіль

про стягнення простроченої заборгованості по Договору постачання №113 від 26 квітня 2005 року в сумі 74212,43 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Рожанська І.Я., довіреність № 61 від 09.06.2009 р.;

Слободний М.Б., наказ № 18к від 04.04.2008 р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Продекспорт" про, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, стягнення простроченої заборгованості по Договору постачання №113 від 26 квітня 2005 року в сумі 74212,43 грн.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, що викладені у відповідних ухвалах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані повноважними представниками, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору постачання, що призвело до виникнення боргу, який просить стягнути з урахуванням пені в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представникам позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

26 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диво" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт" (Покупець) укладено договір постачання №113 (надалі - Договір).

За умовами даного правочину Продавець (позивач по справі) зобов'язується передавати (поставити, продати) товари (надалі по тексту - "товар") у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець (відповідач по справі) в порядку та в строки встановлені Договором, взяв на себе зобов"язання прийняти і оплатити їх.

Крім того, 01 січня 2009 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №113 від 26.04.2005р. (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п.8.7. Договору, підставою для оплати товару по даному Договору, вважається передача Покупцю оформлених належним чином (згідно правових актів) облікових документів.

Згідно до п.8.1. Договору, Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню двадцяти календарних днів з моменту здійснення постачання товару. А у п.2 Додаткової угоди, сторони встановили, що оплата за товар проводиться протягом 30 календарних днів з дати поставки за умови, що постачальник виконав п.8.1. діючої угоди.

Позивачем в свою чергу, зобов'язання по Договору виконано, зокрема передано, а Покупцем прийнято товар на суму 76800,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору, не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка згідно розрахунку боргу становить 70867,31 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач частково проводив оплату за отриманий товар, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 22.05.2009р. (дата звернення до суду) в розмірі 70867,31 грн.

Крім того сторонами проведено взаємозвірку розрахунків, за наслідками якої складено і підписано Акт, без зауважень та заперечень, з якого слідує, що у відповідача станом на 30.04.2009р. існує заборгованість перед позивачем в сумі 70867,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 10.1. Договору, сторони визначили, що Покупець, що не своєчасно розплатився в Продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку поданого позивачем розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 23.12.2008р. по 24.02.2009р. становить 3345 грн. 12 коп. Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, а відтак заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, приватним підприємством не надано, а судом не здобуто

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Продекспорт" - 70 867 грн. 31 коп. основного боргу, 3345 грн. 12 коп. пені, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" (вул. Живова,15А, м. Тернопіль, п/р 2600801652247 в "Укрексімбанку" м. Тернопіль, МФО 338879, ЗКПО 3004767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" (вул. Коновальця, м. Тернопіль, р/р 26000060042641, МФО 0338783, ЗКПО 32387161) - 70 867 (сімдесят тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 31 коп. основного боргу, 3345 (три тисячі триста сорок п'ять) грн. 12 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" (вул. Живова,15А, м. Тернопіль, п/р 2600801652247 в "Укрексімбанку" м. Тернопіль, МФО 338879, ЗКПО 3004767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" (вул. Коновальця, м. Тернопіль, р/р 26000060042641, МФО 0338783, ЗКПО 32387161) - 727 (сімсот двадцять сім) грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя