Рішення № 4847671, 28.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/205

28.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп»

До Приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест»

Про стягнення 22 277,54 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Петрова Г.М. –предст. (дов. № 686/1 від 15.07.2009 р.)

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест»про стягнення заборгованості у розмірі 22 277,54 грн. (19 486,82 грн. –основний борг, 1 948,68 грн. –штраф, 749,15 грн. - пеня, 92, 89 грн. –3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 1006/09 від 02.02.2009 р.

Ухвалою суду від 28.05.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/205 та призначено розгляд справи на 03.07.2009 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 03.07.2009 р. не направив.

За таких обставин, а саме в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 03.07.09р розгляд справи відкладено на 28.07.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 28.07.2009 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 р. між сторонами укладено договір купівлі –продажу металопродукції (товару) № 1006/09 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався продати, а відповідач зобов’язувався прийняти й оплатити товар.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість та ціна товару передбачаються в рахунках –фактурах, що виставляються позивачем.

Відповідачем отримано товар згідно видаткових накладних № РН1-000245 від 21.01.2009 р., № РН1-000273 від 22.01.2009 р., № РН1-000307 від 23.01.2009 р., № РН1-000449 від 30.01.2009 р., № РН1-000450 від 31.01.2009 р., № РН1 –000451 від 31.01.2009 р., № РН1-000459 від 02.02.2009 р. на загальну суму 215 246,91 грн.

Згідно п. 4.3 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем не протягом одного банківського дня з дати виставлення рахунка – фактури.

Позивач зазначає, що оплата продукції повинна бути здійснена у будь-якому випадку до 03.02.09р (за фактичну передачу продукції згідно з Договором).

Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена не в повному обсязі. Відповідачем перераховано на рахунок позивача 195 747,29 грн., що підтверджується банківськими виписками БВ1-000056 від 21.01.2009 р., БВ1-000069 від 23.01.2009 р., БВ1-000106 від 30.01.2009 р.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 19 486, 82 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 749,15 грн., штрафу, що згідно розрахунку становить 1 948,68 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 92,89 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 19 486,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.7.2 Договору зазначено, що в разі невиконання зобов»язань по оплаті товару, встановлених п.4.3. Договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що окрім штрафу, за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 749,15 грн., штраф –1 948,68 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 749,15 грн. та штрафу у розмірі 1 948,68 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 92,89 грн.(розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 3% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 92,89 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32823814, р/р 26005036963502 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп»(01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 11А, к.54, код 31991010, р/р 26008010002889 в ТзОВ «УніКредит Банк»", МФО 300744) 19 486 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 82 коп. основного боргу, 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 15 коп. пені, 1 948 (одна тисяча дев’ятсот сорок вісім) грн. 68 коп. штрафу, 92 (дев'яносто дві) грн. 89 коп. 3% річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 78 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко