Рішення № 4847651, 12.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/364

12.08.09

За позовом

Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Вертикаль»

про

стягнення 235 738,38 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Свідерська Г.В. (довіреність № 235 від 12.02.2009);

від відповідача –

не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2009 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі –Установа або позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Вертикаль»(далі –Товариство або відповідач) про стягнення 235 738,38 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору № 07-006/К про надання кредиту, укладеного 23.10.2007 між Установою та Товариством, (далі –Кредитний договір) надав відповідачу кредит у сумі 30 000 000 грн. під 7% річних, зі сплатою відсотків щомісячно на суму залишку кредиту. Проте, відповідач свої зобов’язання щодо сплати відсотків належним чином не виконує, відсотки нараховані за період з 01.03.2009 до 31.03.2009 у розмірі 178 356,16 грн. не сплачує. За прострочення сплати відсотків позивачем на підставі пункту 5.8 Кредитного договору нарахована пеня станом на 21.04.2009 у сумі 31 432,62 грн., а також нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за період з 25.03.2009 до 21.04.2009 три відсотки річних у сумі 3 929,08 грн. та за березень 2009 року інфляційні втрати у сумі 22 020,52 грн.

Позивач 15.06.2009 та 21.07.2009 керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав через канцелярію суду заяви про збільшення розміру позовних вимог на 444 389,52 грн. та на 243 623,23 грн., відповідно. При цьому, позивачем було доплачено розмір державного мита на суму збільшення позовних вимог.

Вказані заяви мотивовані тим, що відповідач продовжує не сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з Кредитним договором за квітень –червень 2009 року. Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки і за вказані місяці, а також суми донарахованих санкцій: пені та 3% річних станом на 17.07.2009, інфляційних втрат за квітень –червень 2009 року. Всього позивач просив стягнути 923 751,13 грн.

Дані заяви прийняті судом до розгляду, внаслідок чого спір вирішується виходячи з нової ціни позову.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала про порушення провадження у справі від 27.05.2009 та ухвала про відкладення розгляду справи від 19.06.2009 надсилались відповідачу на юридичну адресу: 03164, м. Київ, проспект Палладіна,18/30, кв. 331 та фактичну адресу: 07800, Київська область, смт. Городянка, вул. Леніна, 224/16, зазначені у позовній заяві.

Вказана юридична адреса відповідача підтверджується витягом № 21-10/4501 від 01.07.2009 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданого станом на 15.06.2009.

Про отримання відповідачем поштової кореспонденції за фактичною адресою, зокрема, ухвали суду про порушення провадження у справі свідчить наявне у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача № 07753881.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007 між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Позичальник) укладено Кредитний договір, відповідно до якого Кредитор на підставі протоколу конкурсної комісії від 10 жовтня 2007 року № 8 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 «Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива»зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, надати Позичальнику кредит в сумі 30 000 000,00 грн. (пункт 1.1).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачалось, що Позичальник за користування кредитом зобов’язувався сплачувати Кредитору 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Позичальник здійснює повернення кредиту Кредитору щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (пункт 2.2 Кредитного договору).

Якщо останній день строку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, згідно з Договором, припадає на день, що не є банківським днем, то погашення кредиту та сплата відсотків за користування ним переноситься на наступний банківський день (пункт 2.3 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 5.4 Кредитного договору Позичальник зобов’язувався заборгованість по відсотках за користування кредитом та неустойки погашати на розрахунковий рахунок № 265050011061 у ЗАТ «Український банк реконструкції та розвитку»м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 00041467. Усі погашення за Договором здійснювати в гривнях без зустрічних вимог та претензій, добровільно і повністю без відрахувань на будь-які чи за рахунок будь-яких існуючих та тих, що будуть запроваджені в майбутньому податків, відрахувань та утримань, і всіх зобов'язань стосовно цього.

Відповідно до пункту 5.5 Кредитного договору Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (місяці), виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році і сплачуються у строки, вказані в Графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 5.6 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора.

Керуючись пунктом 12.8 Кредитного договору позивач та відповідач 14.11.2007 уклали додаткову угоду № 2 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода № 2), відповідно до якої визначили Графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а також передбачили, що нарахування відсотків розпочинається з 14.11.2007, а їх сплата –з 30.11.2007.

На виконання умов Кредитного договору позивач 14.11.2007 перерахував відповідачу на обумовлений у цьому Договорі рахунок 30 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 14.11.2007.

Відповідач у порушення пунктів 2.2, 5.5, 5.6, Додаткової угоди № 2 свої зобов’язання щодо сплати у встановлені строки відсотків нарахованих за березень –червень 2009 року не виконав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 у справі № 50/191 за позовом Установи до Товариства про стягнення 171 951,15 грн. позов було задоволено повністю, та, зокрема, стягнуто 538 158.07 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, а рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 у справі № 33/82 за позовом Установи до Товариства про стягнення 831 804,44 грн. позов було задоволено частково, та, зокрема, стягнуто з Товариства 1 028 982,83 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Зазначені рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині стягнення сум відсотків за користування кредитом не оскаржувались, та набрали законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, згідно з зазначеними рішеннями судів з відповідача стягнута заборгованість за відсотками станом на 24.03.2009 у сумі 1 567 140,90 грн. (1 028 982,83 грн. + 538 158.07 грн.).

Вказана сума боргу на дату судового розгляду у даній справі № 34/364 відповідачем погашена не була, рішення суду від 01.10.2008 та від 24.03.2009 виконані не були.

З рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 у справі № 33/82 також вбачається, що позивачем у цій справі були заявлені вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат розрахованих станом на 24.03.2009.

У даній справі № 34/364 позивач просить суд стягнути з відповідача також і нараховані на відсотки у сумі 1 567 140,90 грн. пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що були стягнуті в інших вищезазначених справах, оскільки дана сума відсотків не була погашена відповідачем.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з встановленого у Додатковій угоді № 2 Графіка сплати відсотків, відповідач зобов’язувався сплатити відсотки нараховані за період:

- з 01.03.2009 до 31.03.2009 у сумі 178 356,16 грн. у строк до 31.03.2009;

- з 01.04.2009 до 30.04.2009 у сумі 172 602,74 грн. у строк до 30.04.2009;

- з 01.05.2009 до 31.05.2009 у сумі 178 356,16 грн. у строк до 31.05.2009;

- з 01.06.2009 до 30.06.2009 у сумі 172 602,74 грн. у строк до 30.06.2009.

Проте, відповідач у порушення вище зазначених норм, вказаного Графіку та умов Кредитного договору свого зобов’язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом не виконав.

Факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за березень –червень 2009 року у сумі 701 917,80 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом нарахованих за період з 01.03.2009 до 30.06.2009 є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, наведеному у доданих до позовної заяви № 11-668 від 17.04.2009 та заяв про збільшення розміру позовних вимог № 11-1039 від 12.06.2009 і № 11-1319 від 15.07.2009 розрахунках, в сумі 59 384,87 грн. інфляційних втрат та 18 476,13 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, умовам Кредитного договору та матеріалам справи. Вказаний розрахунок проводиться також з урахуванням раніше стягнутих відсотків за користування кредитом у сумі 1 567 140,90 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.8 Кредитного договору у разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, Позичальник повинен сплатити Кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, наведеному у доданих до позовної заяви № 11-668 від 17.04.2009 та заяв про збільшення розміру позовних вимог № 11-1039 від 12.06.2009 і № 11-1319 від 15.07.2009 розрахунках, у сумі 143 972,33 грн. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 5.8 Кредитного договору. Вказаний розрахунок проводиться також з урахуванням раніше стягнутих відсотків за користування кредитом у сумі 1 567 140,90 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Вертикаль»(03164, м. Київ, проспект Палладіна,18/30, кв. 331, ідентифікаційний код 32665253, р/р 260011064 у ЗАТ «Український банк реконструкції та розвитку», м. Київ, МФО 380883) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 65-Б, ідентифікаційний код 00041467, р/р 26504010019142 у ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) 701 917 (сімсот одну тисячу дев’ятсот сімнадцять) грн. 80 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом нарахованих за період з 01.03.2009 до 30.06.2009, 59 384 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат нарахованих станом до 30.06.2009, 18 476 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 13 коп. 3% річних нарахованих станом до 17.07.2009, 143 972 (сто сорок три тисячі дев’ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. пені за прострочення сплати відсотків нараховану станом до 17.07.2009, а також 9 237 (дев’ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 18.09.2009