Рішення № 4847561, 01.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/198

01.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс”

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфлортек”

Про стягнення 14 141,44 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Ванюшина Н.Г.- предст. (дов. б/н від 22.07.2009 р)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Олфлортек” про стягнення 14 141,44 грн. (13 154,00 грн. –основний борг, 363,26 грн. –пеня, 578,77 грн. –збитки від інфляції, 45,41 грн. –3% річних) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3/10-08 від 01.10.2008 р. про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні. та судових витрат.

Ухвалою суду від 25.05.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/198 та призначено розгляд справи на 01.07.2009 р.

01.07.2009 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 01.07.2009 р. розгляд справи відкладено на 21.07.2009 р.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р. розгляд справи призначено на 01.09.2009 р.

Представник позивача в судове засідання 01.09.2009 р. не з'явився. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 01.09.2009 р представником відповідача подано клопотання, в якому він вказує, що відповідач визнає суму основного боргу повністю, але у зв’язку з браком коштів не має можливості повністю розрахуватись та просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між сторонами укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні № 3/10-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 Договору про терміни та обсяги перевезень інформація передається факсимільним зв’язком у вигляді транспортного замовлення за 2 робочі дні до запланованого перевезення.

Згідно п. 4.1 Договору плата за перевезення вантажів визначається в Замовленні та в подальшому зазначається в актах наданих послуг.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі акту наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання такого акту відповідачем.

Позивачем надані відповідачу послуги по міжнародному перевезенню вантажу, згідно Заявки на транспортування вантажу в міжнародному сполученні на загальну суму 23 154 грн.

Всі необхідні документи позивачем були належним чином оформлені та надані відповідачу.

Проте, вартість наданих послуг відповідачем у встановлений договором термін сплачена не була.

15.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за надані послуги.

26.01.2009р відповідачем частково сплачена заборгованість за надані послуги та перераховано на рахунок позивача 10 000 грн.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 13 154,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 363,26 грн., а також, 578,77 грн. –збитків від інфляції, 45,41 грн. –3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Окрім того відповідач повністю визнав суму основного боргу перед позивачем.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 13 154,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.6.13 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 363,26 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню, а саме судом вирішено стягнути 5% від заявленого позивачем розміру пені.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 45,41 грн., збитків від інфляції – 578,77 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 45,41 грн . та збитків від інфляції у розмірі 578,77 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфлортек”(01010, м. Київ, вул. Рибальська, 13, фактичне місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, оф.310, Код 32827625, р/р 260000230617 в ЗАТ «Сбербанк Росії”, МФО 100138946, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс” (89636, Закарпатська обл.., смт. Кольчино, вул.. Набережна, 17, код 30015655, р/р 26002000005356 в ВАТ «Фольксбанк” м.Львів, МФО 325213) 13 154 (тринадцять тисяч сто п’ятдесят чотири) грн.. 00 коп. основного боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 16 коп. пені, 45 (сорок п’ять) грн. 41 коп. 3% річних, 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 77 коп. збитків від інфляції, 141 (сто сорок одна) грн. 41 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко