Рішення № 4847373, 19.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.09 Справа № 15/9/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК», 52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Славгород, вул. Степова 36

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», 69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського буд. 3

про розірвання договору № КП191108/4 від 19.11.2008 та стягнення 404 962,27 грн. збитків

Суддя Горохов І.С.

Представники:

Від позивача: Лопушанський А.Г., представник довіреність б/н від 16.04.2009

Від відповідача: Ковалева Є.Г., представник довіреність № 17 від 24.02.2009

Сутність спору:

19.05.2009 на адресу господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК», Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Славгород до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя про розірвання договору № КП191108/4 від 19.11.2008 та стягнення 404 962,27 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2009. В засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався. Ухвалою господарського суду від 20.07.2009 за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено на 1 місяць до 19.08.2009.

В судовому засіданні 19.08.2009 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки насіння соняху. На виконання умов договору було здійснено попередню оплату за насіння в розмірі 100% вартості товару. Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав насіння у строк обумовлений договором не поставив, попередню оплату повернув. Тим самим в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов’язань за договором. Внаслідок чого позивач вимушений був звернутися до іншого контрагента щодо поставки насіння соняху, однак вартість необхідно було сплатити вже в більшому розмірі ніж за договором з відповідачем. За таких умов винними діями відповідача, позивачу було завдано збитки –додаткові витрати у розмірі 404 962,27 грн., оскільки позивач вимушений був купувати насіння вже за новою більш високою ціною. Вважає також, що є всі правові підстави для розірвання договору. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав: відповідач своєчасно повідомив позивача про можливе невиконання зобов’язання з пропозицією перенести строк поставки в межах оптимального строку посіву соняшника, тим самим такі дії були спрямовані на запобігання збиткам позивача. Позивач самостійно спричинив собі збитки уклавши договір з ТОВ «Торговий дім «Степова»в якому ціни збільшено було майже вдвічі та строк поставки перенесено на тиждень пізніше, що могло спричинити пропущення оптимальних строків посіву насіння соняшника та спричинити позивачу додаткові збитки. Позивач не зазначає в чому саме полягає причинний зв'язок між поверненням відповідачем коштів позивачу та укладенням договору за завищеним цінами. В той же період часу, що купував насіння позивач у ТОВ «ТД «Степова», відповідач також придбавав насіння у вказаного контрагента, однак при цьому відповідачу було надано 28% знижку від рекомендованої прайсової ціни. Просить договір розірвати, у стягненні збитків просить відмовити.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 19.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК»(покупець) було укладено договір поставки № КП191108/4.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 умов договору постачальник передає у власність покупця товар, відомості про який зазначено у п. 1.2 договору, а покупець приймає та оплачує на умовах передбачених нижче.

Відомості про товар: найменування насіння гібр. соняшника «Синги», кількість 32.000, вартість без ПДВ 707,72 грн., сума без ПДВ 22 647,04 грн., ПДВ 4529,41 грн., сума з ПДВ 27 176,45 грн.; НК Брио –568.000, ціна без ПДВ 607,10 грн., сума без ПДВ 344 832,80 грн., ПДВ –68 966,56 грн., сума з ПДВ 413 799,36 грн., всього сума з ПДВ 440 975,81 грн.

Відповідно до п. 3.1 умов договору, постачальник зобов’язується повністю передати покупцю товар до 01.04.2009.

Відповідно до п. 3.2.1 п. 3.2 умов договору, покупець зобов’язується оплатити постачальнику товару в українських гривнях у безготівковому порядку (шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок) в наступні строки: кінцевий платіж: 100% вартості договору (згідно п. 1.4 договору) т. т. 440 975,81 грн. у строк не пізніше 21.11.2008.

19.11.2008 року позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 440 975,81 грн. Перерахування коштів було здійснено платіжним дорученням від 19.11.2008 на суму 141 339 грн., платіжним дорученням від 19.11.2008 на суму 128 661 грн., платіжним дорученням від 20.11.2008 на суму 170 975,81 грн.

01.04.2008 ТОВ «Корпорація «Агросинтез»листом вих. № 101-юр повідомило ТОВ «ДВК»про неможливість здійснення поставки товару, просило перенести строк поставки до 07.04.2009 року.

01.04.2009 відповідачем платіжним дорученням № 419 було повернуто кошти в розмірі 440 975,81 грн. сплачені на виконання умов договору, що сторонами не заперечується.

07.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Степова» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВК»(Покупець) було укладено договір поставки № 07/04-09.

Відповідно до у мов п 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставити у встановлені договором строки продукцію, надалі –товар, визначений у додатках до цього договору та відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід’ємно частиною, а покупець –прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до додатку № 1 від 07.04.2009 позивачем придбавався товар: насіння гибр. соняшника «Сінгі», кількість 32.000, ціна без ПДВ 1 309,53 грн., вартість без ПДВ 41 904,96 грн., насіння гибр. соняшника «НК Бріо»кількість 568.000, ціна без ПДВ 1167,33 грн., вартість без ПДВ, 663 043,44 грн., вартість всього з ПДВ 845 938,08 грн.

Оплата товару здійснюється частинами згідно наступних умов:

Грошові кошти в сумі 422 969,04 грн. перераховуються покупцем на р/р постачальника до 15.04.2009;

Грошові кошти в сумі 422 969,04 грн. перераховуються покупцем на р/р постачальника до 01.09.2009.

Поставки товару здійснюється на умовах EXW (франко –склад постачальника) за адресою: Дніпропетровська область., Синельниківський район, с. Веселе, вул.. Токова 2 А, до 15.04.2009 включно за умови отримання від покупця грошових коштів згідно п. 2.1.1 даного Додатку в розмірі 422 969,04 грн.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 а в частині стосовно платежів –до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.

Платіжними дорученнями від 13.04.2009 № 177 на суму 300 000 грн. та від 15.04.2009 № 178 на суму 122 969,04 грн. позивачем було сплачено ТОВ «ТД «Степова»на виконання умов п. 2.1.1 додатку № 1 до договору поставки № 07/04-09 від 07.04.2009 кошти в розмірі 422 969,04 грн.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб’єктами господарювання товарів не господарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі –продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 267 Господарського кодексу України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, строк виконання продавцем обов’язку передати товар покупцеві встановлюється у договорі, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежного виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконанні умови договору № КП191108/4 від 19.11.2008 щодо поставки у строк до 01.04.2009 року насіння соняшнику, у зв’язку з чим відповідач уклав договір з іншим контрагентом на поставку такого самого насіння за підвищеними цінами, позивач посилається на понесення ним збитків у розмірі 404 962,27 грн. –додаткові витрати, що становлять різницю вартості насіння між двома договорами укладеними позивачем з відповідачем та ТОВ «ТД «Степова»(845 938,08 грн. –440 975,81 грн. = 404 962,27 грн.).

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а в разі якщо збитків завдано іншим суб’єктам, - зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки в добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов’язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це друг сторону. У противному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов’язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов’язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, божник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Збитки визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарських діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання; причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника покладається обов’язок факту доведення відсутності вини.

В даному випадку суб’єктом правопорушення виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»; об’єктом –право відношення –господарське зобов’язання щодо поставки насіння соняху; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, тобто - додаткових витрат понесених позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВК».

Щодо об’єктивної сторони необхідно зазначити, що за умовами п. 2.1 п. 2 додатку № 1 до договору поставки № 07/04-09 від 07.04.2009 оплата за насіння соняху здійснюється у два етапи, а саме: грошові кошти в сумі 422 969,04 грн. перераховуються позивачем на р/р ТОВ «ТД «Степова»до 15.04.2009 (перераховані платіжне доручення від 13.04.2009 № 177 на суму 300 000 грн., платіжне доручення № 178 від 15.04.2009 на суму 122 969,04 грн.) та грошові кошти в сумі 422 969,04 грн. перераховуються позивачем на р/р ТОВ «ТД «Степова»до 01.09.2009 (доказів перерахування даних коштів позивачем не надано).

Тобто в даному випадку відсутня об’єктивна сторона правопорушення, оскільки позивачем фактично ще не понесені додаткові витрати пов’язані з придбанням насіння соняшника за цінами більшими ніж за договором від 19.11.2008 № КП191108/4.

Продовжуючи дослідження складу правопорушення, противоправна поведінка відповідача виразилась у невиконанні відповідачем своїх обов’язків за договором поставки від 19.11.2008 щодо поставки насіння соняху в строк до 01.04.2009.

Відносно причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Укладаючи договір з ТОВ «ТД «Степова»за цінами значно вищими ніж за договором від 19.11.2008, позивач діяв на власний ризик свідомо укладаючи договір від 07.04.2009 за цінами запропонованими контрагентом. Позивач не позбавлений був можливості знайти іншого контрагента та придбати насіння соняху ТОВ «Сингента»за цінами нижче ніж було запропоновано. Іншим суб’єктам господарювання, які придбавали насіння ТОВ «Сингента»також в період квітня 2009 року надавались знижки при придбанні насіння.

Суб’єктивну сторону правопорушення складає вина –відповідача.

Листом від 01.04.2009 № 101-юр. ТОВ «Корпорація «Агросинтез»повідомило ТОВ «ДВК»про неможливість здійснення поставки насіння в строк до 01.04.2009 року просило перенести строк поставки до 07.04.2009. Відповіді позивачем надано не було.

01.04.2009 відповідачем були повернуті позивачу кошти в розмірі 440 975,81 грн. сплачені останнім на виконання умов договору від 19.11.2008.

Позивач не позбавлений був можливості не приймати перераховані кошти відповідачем та вимагати виконання умов договору поставки від 19.11.2008 № КП191108/4. Прийнявши повернуті кошти відповідачем та уклавши з власної ініціативи договір з ТОВ «ТД «Степова», позивач фактично самостійно створив собі обставини за яких необхідно сплатити за такий саме товар кошти в більшому розмірі ніж це передбачалось.

Крім того за умовами п. 3.1 договору від 19.11.2008 № КП191108/4 повністю поставка насіння соняху повинна була бути здійснена до 01.04.2009. З листопада 2008 року позивач жодного разу не поцікавився чому саме не здійснюється поставка відповідачем протягом тривалого часу, оскільки умовами договору не передбачено, що поставка насіння повинна відбутися саме 01.04.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Суд вважає, що в даному випадку відсутня суб’єктивна сторона правопорушення - вина відповідача та причинний зв'язок між противоправною поведінкою відповідача і збитками, на які посилається позивач.

Відповідач намагаючись уникнути можливих збитків позивача повідомив його про неможливість здійснення поставки у строк передбачений договором, що свідчить про своєчасне попередження позивача про можливе невиконання ним свого зобов’язання, як це передбачено вимогами ст. 226 Господарського кодексу України. Позивач при цьому ніяким чином не відреагував.

Тим самим, відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене суд, вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків –додаткових витрат в розмірі 404 962,27 грн. необґрунтованими, не підтвердженими відповідними засобами доказування та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору поставки від 19.11.2008 № КП191108/4 необхідно відзначити наступне.

Відповідно до п. 5.4 вказаного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання зобов’язань обома сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Оскільки умовами спірного договору передбачено, що він діє до виконання зобов’язань обома сторонами, а відповідачем зобов’язання щодо поставки насіння не виконано, відтак договір на день вирішення спору в суді є діючим. Позивач вимагає розірвати договір внаслідок істотного порушення умов договору відповідачем, оскільки не відбулась поставка товару, що є суттєвою умовою для договорів поставки. Сторонами не додержано вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо порядку розірвання господарських договорів, а відтак згоди сторін щодо розірвання спірного договору не досягнуто.

За викладених обставин, внаслідок порушення відповідачем умов договору від 19.11.2008 № КП191108/4 щодо поставки позивачу насіння соняшнику, що є істотним порушенням умов договору поставки, суд вважає вимоги позивача в частині розірвання спірного договору обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки від 19.11.2008 № КП191108/4 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВК»(52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Славгород, вул. Степова 36, код ЄДРПОУ 30580875) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського 3, код ЄДРПОУ 30345439).

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського 3, код ЄДРПОУ 30345439) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВК»(52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Славгород, вул. Степова 36, код ЄДРПОУ 30580875) судові витрати в розмірі 390,94 грн. Видати наказ.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 25.08.2009.