Рішення № 4847323, 22.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/310

22.07.09

За позовом Державного підприємства Поліграфічного комбінату "Україна" по виготовленню цінних паперів

до Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України

про стягнення 1 720 661,79 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача –Змієвець О.П.

від відповідача –Кривошея Д.А.

У судовому засіданні 22.07.2009 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі –відповідач) 1 720 661,79 грн. (у тому числі 1 518 973,32 грн. заборгованості за продукцію, поставлену за договором № 90/ЦП-8/327/3/216 від 06.06.2008, 78 003,37 грн. пені, 104 184,26 грн. збитків від інфляції та 19 500,84 грн. трьох процентів річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 порушено провадження у справі № 15/310 та призначено розгляд справи на 01.07.2009.

01.07.2009 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 продовжено строк розгляду спору у справі № 15/310 до 30.11.2009, розгляд справи відкладено на 15.07.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 розгляд справи відкладено на 22.07.2009.

У судовому засіданні 22.07.2009 представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що прострочення виконання господарського зобов’язання відбулося у зв’язку з тим, що Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, яке є забезпечуючим органом, не виділило кошти на погашення заборгованості, в порушення постанови Кабінету Міністрів України № 1036 від 26.11.2008, з урахуванням чого відповідач просить суд відмовити позивачу у позовних вимогах у частині стягнення штрафних санкцій.

Водночас у судовому засіданні 22.07.2009 представник відповідача усно заявив, що відповідачем визнається сума основного боргу, та просив зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 між Державним підприємством Поліграфічним комбінатом "Україна" по виготовленню цінних паперів (виконавець) та Адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України (замовник) було укладено договір № 90/ЦП-8/327/3/216 (далі - договір) (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець виготовляє бланки суворої звітності "Розрахункова книжка зразка 2009-2013 років" в кількості 135 000 примірників та передає їх замовнику, а замовник приймає готову продукцію та сплачує її вартість.

Згідно з п. 6.1 договору вартість виготовлення продукції на момент укладення договору згідно з протоколом узгодження договірної вартості замовлення складає 1 539 000, 00 грн.

Відповідно до п.п. 5.4, 5.5 договору вивіз готової продукції зі складу виконавця здійснюється засобами замовника та за його рахунок впродовж десяти календарних днів від дати отримання повідомлення виконавця про виготовлення продукції.

Як встановлено п. 6.2 договору, протягом 10 календарних днів від дати отримання продукції замовник здійснює оплату в розмірі 100% в сумі 1 539 000,00 грн.

На виконання п.п. 1.1 та 5.5 договору позивач виготовив продукцію у повному обсязі, про що повідомив відповідача листом № 74000-57/3093 від 18.11.2008 (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

25.11.2008 та 26.11.2008 відповідачем було отримано зі складу позивача виготовлену продукцію у кількості 135 000 примірників на загальну суму 1 539 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.11.2008 серії 02 АБК № 391813 на суму 456 000,00 грн. та від 26.11.2008 серії 02 АБК № 391814 на суму 1 083 000,00 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином.

Відповідач взяті на себе за договором зобов’язання щодо оплати продукції виконав не в повному обсязі та з порушенням строку, передбаченого п. 6.2 договору, перерахувавши 23.12.2008 на рахунок позивача кошти у розмірі 20 026,68 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 23.12.2008 (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 74000-02/202 від 28.01.2009 на суму 1 542 043,95 грн. (у тому числі 1 518 973,32 грн. основного боргу та 23 070,32 грн. пені), у відповідь на яку відповідач надіслав на адресу позивача лист № 327/3/283 від 17.02.2009, у якому повідомив позивача про те, що затримка платежу за договором обумовлена відсутністю фінансування відповідача.

Таким чином, станом на день вирішення спору сума основного боргу відповідача за отриману за договором продукцію становить 1 518 973,32 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо оплати виготовленої та переданої позивачем продукції, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 518 973,32 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 104 184,26 грн. інфляційних втрат, 19 500,84 грн. 3% річних та 78 003,37 грн. пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не доведено, що порушення виконання грошового зобов’язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що за розрахунком позивача, який перевірений судом та приймається як належний, становить відповідно 104 184,26 грн. та 19 500,84 грн., також підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.4 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати п. 6.2 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за період, визначений позивачем, становить 77 970,35 грн. Пеня розрахована судом за обліковою ставкою 12%, встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008, та з урахуванням кількості днів у 2008 році –366, а у 2009 - 365, за формулою: сума боргу х 12% : кількість днів у році х кількість днів прострочення.

Водночас відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не заявляв про те, що невиконання відповідачем зобов’язання за договором завдало його підприємству значних збитків, зважаючи, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також враховуючи світову фінансову кризу, посилання відповідача на відсутність фінансування та клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 100,00 грн. пені.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, контррозрахунку ціни позову не надав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 22991178) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства Поліграфічного комбінату "Україна" по виготовленню цінних паперів (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, ідентифікаційний код 16286441) 1 518 973 (один мільйон п’ятсот вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн. 32 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 104 184 (сто чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 19 500 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот) грн. 84 коп. трьох процентів річних, 17 206 (сімнадцять тисяч двісті шість) грн. 29 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення – 10.08.2009