Рішення № 4847258, 16.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2009

Справа №2-22/2649-2009

За позовом – ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 04054, м. Київ, вул. Артема, 60 в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Рикало Сергія Павловича, Сакський район, с Орлянка, провулок Овочевий, 3

про стягнення 71086,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Рублевський А.В., представник, дов від 05 червня 2009 року

від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Рикало Сергія Павловича, просить суд стягнути з відповідача 71086,42 грн. заборгованості, у тому числі: заборгованість з процентів – 3562,91 грн., кредитна заборгованість – 52157,80 грн., пеня – 476,71 грн., штраф – 14889,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов кредитного договору № 26-01-07 від 13.02.2007року не здійснював належним чином оплату обов’язкових платежів.

В судовому засіданні 14.07.2009 року було оголошено перерву до 16.07.2009 року до 12 години 00 хвилин.

16.07.2009 року після перерви розгляд справи продовжено.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

13.02.2007 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) був укладений кредитний договір № 26-01-07, відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 148890,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані грошові кошти до 12.02.2010 року, та оплатити за користування кредитом проценти у розмірі 19,5%.

Крім того, пунктом 7.1. договору встановлено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або оплати процентів позичальник оплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 7.3. договору, за несвоєчасне надання позичальником банку у встановлені даним договором строки будь яких документів. Обов’язок надання яких передбачена даним договором, також, за не повідомлення позичальником банку про факти, вказані в п. 5.6. даного договору, позичальник оплачує банку штраф у розмірі 10% від загальної суми отриманих кредитних коштів.

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору), а.с. 15-16, відповідач повинен був оплачувати по 4135,00 грн. щомісяця, починаючи з березня 2007 року по лютий 2010 року.

17.06.2008 року та 10.10.2008 року між сторони були укладені договори, а.с. 17-18, про внесення змін до укладеного кредитного договору, якими були підвищені встановлені кредитні ставки.

Однак, відповідач у порушення умов договору, свої зобов’язання щодо внесення щомісячних платежів, виконував неналежним чином, у зв’язку з чим станом на 15.05.2009 року, заборгованість за кредитним договором № 26-01-07 від 13.02.2007 року склала 52157,80 грн., заборгованість з несплачених відсотків 3562,91 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за кредитом та сплати прострочених відсотків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 476,71 грн., штраф – 14889,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зауважити, що нарахування пені передбачено п. 7.1. договору.

Крім того, суд вважає, обґрунтованим нарахування штрафу в порядку п. 7.3. договору, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів надання банку документів, обов’язкових для надання позивачу, відповідно до умов укладеного кредитного договору № 26-01-07 від 13.02.2007 року.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Рикало Сергія Павловича (Сакський район, с Орлянка, провулок Овочевий, 3, 12.08.1964 року народження, уродженець м. Калинівка, Винницької області, рахунок № 260030506001 в філії КРУ ВАТ «Фінанси ат кредит», МФО 384889, ІПН 2360119311) на користь Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) 71086,42 грн. заборгованості, у тому числі: заборгованість з процентів – 3562,91 грн., кредитна заборгованість – 52157,80 грн., пеня – 476,71 грн., штраф – 14889,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Рикало Сергія Павловича (Сакський район, с Орлянка, провулок Овочевий, 3, 12.08.1964 року народження, уродженець м. Калинівка, Винницької області, рахунок № 260030506001 в філії КРУ ВАТ «Фінанси ат кредит», МФО 384889, ІПН 2360119311) на користь Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) 710,86 грн. державного мита.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Рикало Сергія Павловича (Сакський район, с Орлянка, провулок Овочевий, 3, 12.08.1964 року народження, уродженець м. Калинівка, Винницької області, рахунок № 260030506001 в філії КРУ ВАТ «Фінанси ат кредит», МФО 384889, ІПН 2360119311) на користь Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Сімферополь, провулок Піонерський, 3, МФО 384889, ЄДРПОУ 26537861) 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.