Рішення № 4847141, 12.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/355

12.08.09

За позовом

Державної іпотечної установи

до

Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про

зобов’язання перерахувати залишок кредиту в сумі 10 000 000 грн., та 222 465,75 грн. нарахованих відсотків

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Копачовець М.М. (довіреність № 2485-1 від 09.06.2009);

від відповідача –

не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2009 року Державна іпотечна установа (далі –ДІУ або позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(далі –АКБ «Трансбанк»або відповідач) про зобов’язання відповідача виконати умови кредитного договору № 5/30 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 16.12.2008 (далі – Кредитний договір), а саме перерахувати на розрахунковий рахунок ДІУ №26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України»суму залишку кредиту рефінансування в розмірі 10 000 000 грн. та суму нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2009 до 12.05.2009 у розмірі 222 465,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДІУ на підставі Кредитного договору надала АКБ «Трансбанк»грошові кошти в сумі 10 млн. грн. під 14% річних на строк до 16.03.2009, проте всупереч умовам Кредитного договору, положенням статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) у встановлений строк відповідач вказану суму кредиту не повернув та не сплатив нараховані за користування кредитом відсотки за період з 16.03.2009 до 12.05.2009.

Відповідач проти позову заперечував з наступних підстав:

- у відповідача Національним банком України введено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 02.03.2009 та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком з 02.03.2009 до 01.09.2009;

- згідно з приписами статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»тимчасовому адміністратору надано право продовжувати або припиняти будь-які операції банку, виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;

- виходячи з аналізу статті 85 вказаного Закону, відповідач вважає, що на спірні правовідносини сторін поширюється дія мораторію, оскільки частина 2 цієї статті не містить припису, що мораторій поширюється лише на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а частина 4 даної статті вказує, що мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. На підставі цього відповідач робить висновок, що зобов'язання банку, що існували до призначення тимчасової адміністрації, і строк виконання яких настав вже під час здійснення тимчасової адміністрації, підпадають під дію мораторію;

- відповідно до пункту 1.4.2 Кредитного договору відсотки нараховуються до настання терміну, зазначеного у пункті 1.2 цього Договору, тобто до 16 березня 2009 року. Таким чином, на думку відповідача після 16 березня 2009 року відсотки за Кредитним договором не нараховуються і не сплачуються, навіть у тому разі, коли позичальник з тих чи інших причин не повернув суму кредиту.

У судових засіданнях призначених на 10.06.2009, 05.08.2009 оголошувались перерви відповідно до 05.08.2009 та 12.08.2009 (для підготовки повного тексту рішення).

Ухвалою суду від 10.06.2009 за спільним клопотанням обох сторін продовжено строк вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2008 між ДІУ та АКБ «Трансбанк»було укладено Кредитний договір, відповідно до якого ДІУ (Кредитор) надає АКБ «Трансбанк»(Позичальнику) на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Кредитору грошові кошти в сумі 10 000 000 грн. (далі –Кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користуванням Кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору Кредитор зобов'язується у день підписання цього Договору та за умови виконання Позичальником вимог пункту 1.3 цього Договору перерахувати на рахунок № 27005301003703 в АКБ «Трансбанк», код банку (МФО) 300089, код ЄДРПОУ 16293211 Кредит рефінансування у сумі згідно пункту 1.1 цього Договору.

На виконання умов Кредитного договору позивач 16.12.2008 перерахував відповідачу на обумовлений у пункті 2.1 Кредитного договору рахунок 10 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2663 на суму 1 000 000 грн. та № 2652 на суму 9 000 000 грн., а також не заперечується представником відповідача.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що Кредит рефінансування надається Позичальнику на строк до 16 березня 2009 року.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язувався у строки, обумовлені цим Договором, погасити Кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати відсотки за користуванням Кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору на першу вимогу Кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Проте, відповідач у встановлений пунктом 1.2 Кредитного договору строк свого зобов’язання щодо повернення кредиту не виконав, а починаючи з 16.03.2009 перестав сплачувати відсотки за його користування.

Відповідно до довідки ДІУ від 13.05.2009 за № 2068-6 станом на 13.05.2009 заборгованість відповідача за Кредитним договором складає 10 222 465,75 грн., у т.ч. сума неповернутого кредиту –10 000 000 грн. та несплачені відсотки за користування кредитом за період з 16.03.2009 до 12.05.2009 –222 465,75 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконав.

Факт наявності у АКБ «Трансбанк»заборгованості за кредитом у сумі 10 000 000 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивач також просить суд зобов’язати відповідача перерахувати нараховані за користування кредитом відсотки за період з 16.03.2009 до 12.05.2009 у сумі 222 465,75 грн.

Зазначений період нарахування припадає на період після закінчення строку на який був виданий кредит.

Суд визнає дане нарахування правомірним виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору за користування Кредитом рефінансування Позичальник сплачує Кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

- відсотки за користування Кредитом рефінансування розраховуються у розмірі 14% відсотків річних (підпункт 1.4.1);

- відсотки нараховуються за методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості Позичальника за Кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у пункті 1.2 цього Договору. При нарахуванні відсотків день видачі Кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом рефінансування, а день повернення Кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається (підпункт 1.4.2);

- нараховані відсотки за користування Кредитом рефінансування сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця. Сплата відсотків та суми погашення основного боргу здійснюється Позичальником шляхом перерахування коштів на рахунок Кредитора № 26506301869 в ВАТ «Державний ощадний банк України», код банку (МФО) 300465, ЄДРПОУ 33304730. Остання сплата відсотків здійснюється Позичальником не пізніше дати, зазначеної в пункті 1.2 цього Договору.

Заперечуючи проти нарахування відсотків за період після 16.03.2009 відповідач посилається на положення пункту 1.4.2 Кредитного договору зазначаючи, що відсотки повинні нараховуватися тільки до 16.03.2009, не залежно від того чи повернений Кредит рефінансування чи ні.

Проте, проаналізувавши зміст Кредитного договору, за правилами встановленими частинами 3, 4 статті 213 ЦК України, статті 536, 1054, 1056-1, частину 7 статті 180 ГК України, суд дійшов висновку про помилковість вищевказаного твердження відповідача.

Так, положеннями пункту 1.4.2 Кредитного договору врегульована ситуація добросовісного виконання АКБ «Трансбанк»свого зобов’язання щодо своєчасного повернення Кредиту рефінансування. Тобто сторони при узгодженні даного пункту Кредитного договору виходили з того, що кредит буде повернено саме 16.03.2009.

Згідно з пунктом 5.5 Кредитного договору відносини, що виникають при укладенні та виконанні цього Договору та не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України.

Статтею 1054 ЦК України встановлюється обов’язок для позичальника сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 536 ЦК України (норма розташована у главі 48 ЦК України і є загальною щодо регулювання порядку виконання зобов’язань) за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відтак, виходячи із норм діючого законодавства позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки за увесь час користування кредитом, незалежно від того на який строк його було надано.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, оскільки відповідачем кредит не було повернено, то Кредитний договір продовжує діяти.

Згідно з частиною 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, суд визнає правомірним розрахунок позивача відсотків за користування Кредитом рефінансування виходячи із розміру 14% відсотків річних, встановленого підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Кредитного договору.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2009 до 12.05.2009 (58 днів), суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про зобов’язати відповідача перерахувати нараховані за вказаний період відсотки у сумі 222 465,75 грн., визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що також підлягає задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 02.03.2009 до 01.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ «Трансбанк»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 02.03.2009 до 01.09.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У спірному ж випадку строк виконання зобов’язання настав вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідача.

А отже, на спірні правовідносини сторін щодо погашення кредиту та сплати відсотків станом на момент подання позову до суду дія мораторію не поширювалась.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесення зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі України «Про банки і банківську діяльність»у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Кредитним договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за Кредитним договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»(03150, м.Київ, вул.Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, кореспондентський рахунок № 32007171901 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 300089) виконати умови кредитного договору № 5/30 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 16 грудня 2008 року, а саме перерахувати на розрахунковий рахунок Державної іпотечної установи (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11, ідентифікаційний код 33304730) №26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 300465, суму залишку кредиту рефінансування в розмірі 10 000 000 (десяти мільйонів) грн. та суму нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2009 до 12.05.2009 у розмірі 222 465 (двісті двадцяти двох тисяч чотириста шістдесяти п’яти) грн. 75 коп.

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, кореспондентський рахунок №32007171901 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 300089) на користь Державної іпотечної установи (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11, ідентифікаційний код 33304730, п/р 26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 300465) 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Відстрочити виконання рішення на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк», а саме до 01.09.2009.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 12.08.2009