Ухвала суду № 48455180, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/59262/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014

по справі № 804/8324/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергГраніт Україна»

до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергГраніт Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000731503 від 20.03.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «ХайдельбергГраніт Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року, складено акт № 496/31/153/36877177 від 28.02.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.3 ст. 198, абз. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством перевищено суму бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби, заявленій по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року у сумі 1 003 094 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000731503 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 003 094 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 773,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ХайдельбергГраніт Україна» та контрегентом Metso Minerals (Deutschland) GmbH, Мангейм Німеччина укладено контракт № 290 від 27.09.2012, за яким позивачем придбано обладнання у вигляді щокової дробильної установки, бокового конвеєру та запасних частин до установки.

Митне оформлення ввезення вказаного устаткування здійснене 29.10 та 30.10.2012, що підтверджено митними деклараціями, міжнародними товаротранспортними накладними (CMR) № Р120910292, № Р121010561.

Відповідно до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за результатами виконання контракту № 290 від 27.09.2012 позивачем була включена сума податку в розмірі 1 010 982 грн.

Позивачем до державного бюджету України в повному обсязі сплачений податок на додану вартість на загальну суму 1 200 659,05 грн., що підтверджується виписками банку від 23.10 та 26.10.2012 (попередня оплата на адресу Дніпропетровської митниці на суму 111 500 грн. та 1 565 000 грн., відповідно).

В судовому порядку встановлено, що станом на 20.12.2012 (дата подачі декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року) позивачем здійснено повну оплату нерезиденту за контрактом № 290 від 27.09.2012 по придбанню щокової дробильної установки, бокового конвеєру та запасних частин.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно з абз. «б» п. 200.14 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що за результатами оподатковуваних операцій в листопаді 2012 року у позивача було відсутнє позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, також був відсутній податковий борг, тому він правомірно сформував від'ємне значення суми податку на додану вартість в декларації за листопад 2012 року.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний