Ухвала суду № 48455162, 12.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/9991/63072/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Кошіль В.В. Моторний О.А.,за участю секретаря:Латишевої Л.П.,за участю представників позивача:Нікітіної І.Л.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

у справі №2а-14005/10/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2011 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2010 року №0000382306/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, про що склав акт від 08 вересня 2010 року № 4152/23-21/03481879, яким встановив порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпунктів 7.3.7, 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, у результаті чого позивачем завищено валові витрати на 41 632 709, грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2010 року №0000382306/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 412 048,60 грн., з яких 10 408 179,00 грн. за основним платежем та 10 003 869,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 41 632 709,00 грн., внаслідок включення до їх складу витрат підприємства, які сплачені залізниці за перевезення вантажу.

За висновками податкового органу позивачем не підтверджено належними первинними документами, ведення яких передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, факт транспортування придбаних нафтопродуктів залізничним транспортом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд попередньої інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з перевезення нафтопродуктів підприємствами залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року здійснював діяльність зі зберігання нафтопродуктів, як власних, так і інших підприємств, також здійснював перевезення зберігаємих нафтопродуктів залізничним транспортом.

У межах здійснення господарської діяльності, з метою здійснення транспортування нафтопродуктів, позивачем було укладено ряд договорів з держпідприємствами залізниць України по організації перевезення вантажів, за умовами яких останні зобов'язалися здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифів, зборів запланованих перевезень та послуг, а саме - з ДП «Донецька залізниця» від 19 грудня 2007 року №101, з ДП «Придніпровська залізниця» від 22 липня 2009 року №ПР.ДН-1/09-7811377/НЮ, з ДП «Одеська залізниця» від 27 липня 2009 року №1163314/104 та з ДТГО «Львівська залізниця» від 21 липня 2009 року №342.

Надання послуг здійснювалося на підставі належним чином оформлених планів та заявок.

Крім того, вказаними договорами передбачено порядок списання коштів з рахунків замовника. На виконання умов зазначених договорів позивачем перераховувалися кошти на відповідні рахунки перевізників авансовими платежами, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Фактичне перевезення нафтопродуктів також підтверджується наявними у матеріалах справи актами звіряння розрахунків за залізницями, залізничними накладними, помісячними відомостями плати за подавання - забирання вагонів та маневреву роботу, переліками залізничних документів по станціях, в яких безпосередньо вказуються номера перевізних документів, вартість послуг та залізничні тарифи, щомісячними виписками залізниць по особовим рахункам позивача, в яких відображено перелік наданих залізницею послуг за місяць, вартість цих послуг та проведення розрахунків при перевезенні вантажів залізницею.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За встановлених судом апеляційної інстанцій обставин, позивачем підтверджено належними первинними документами факт придбання послуг з перевезення вантажу, що свідчить про правомірність включення до складу валових витрат вартості транспортних послуг.

Доводи податкового органу про відсутність форм №4-НП та квитанцій на приймання вантажу залізницею, як підстави неправомірності формування позивачем валових витрат спірного періоду, обґрунтовано не взяті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що вказані документи не є єдиними первинним документами, на підставі яких можна дійти висновку про фактичне надання таких послуг і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередньої судової інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі №2а-14005/10/0470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Кошіль В.В. Моторний О.А.