Ухвала суду № 48455161, 10.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року м. Київ К/800/54574/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Кошіль В.В. Моторний О.А.,за участю секретаря:Латишевої Л.П.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Ісаєва С.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року

у справі №826/8221/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року № 0007382270.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу у період з 30 жовтня 2012 року по 12 листопада 2012 року провели документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 04 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, про що склали акт від 26 листопада 2012 року №527/1-22-70-37308739, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року та І-ІІ квартали 2012 року на 1 713 372,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року №0007382270, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 072 478,50 грн., з яких 1 713 372,00 грн. за основним платежем та 359 106,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрат не підтверджених первинними бухгалтерськими документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем складу валових витрат перевіреного періоду, з огляду на підтвердження їх розміру належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»), з одного боку, та позивачем, з іншого боку, було укладено генеральну кредитну угоду 07 грудня 2011 року №15131N3, відповідно до розділу 4 якої АТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції на користь позивача в межах загального ліміту у розмірі 219 000 000,00 грн., строком користування кредитними коштами до 06 грудня 2016 року.

У рамках Генеральної угоди між сторонами укладено:

- договір про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація) від 07 грудня 2011 року №151311К15 (далі - кредитний договір 1), відповідно до умов якого зобов'язання, що виникло із договору про переведення боргу від 07 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Укрексімбанк», позивачем та ТОВ «ВВС-ЛТД» та кредитного договору від 27 жовтня 2010 року № 28710V21, замінено на нове - кредит у розмірі: 36 847 086,50 грн., кінцевим терміном погашення - 20 квітня 2012 року з нарахуванням 8,05 % річних (з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних), у зв'язку з чим первісне зобов'язання є припиненим;

- кредитний договір від 22 лютого 2012 року № 151312К1 (далі - кредитний договір 2), відповідно до умов якого позивачем надано кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 20 000 000,00 грн., кінцевим терміном погашення - 21 грудня 2012 року, з нарахуванням 15,75 % річних (з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних);

- кредитний договір від 22 лютого 2012 року № 151312К2 (далі - кредитний договір 3), відповідно до умов якого позивачу надано кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі 50 000 000,00 грн., кінцевим терміном погашення - 21 лютого 2013 року, з нарахуванням 15,75 % річних (з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних);

- договір про відступлення права вимоги з відстроченням платежу від 07 грудня 2011 року № 678-В/2011, зареєстрований в АТ «Укрексімбанк» за № 151311К23 від 07 грудня 2011 року (далі - кредитний договір 4), відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 64 860 000,00 грн. шляхом переведення на останнього права вимоги виконання зобов'язань емітентом цінних паперів за облігаціями ТОВ «ВВС-ЛТД» серії «В» перед АТ «Укрексімбанк» з виплати несплаченої емітентом номінальної вартості цінних паперів у розмірі 64 860 000,00 грн., що мала бути отримана останнім відповідно до умов розміщення цінних паперів, кінцевим терміном погашення - 06 лютого 2014 року, з нарахуванням 8,05 % річних (з 01 лютого 2012 року - 10,05 % річних, з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних);

- договір про відступлення права вимоги з відстроченням платежу від 07 грудня 2011 року № 679-В/2011, зареєстрований в АТ «Укрексімбанк» за № 151311К24 від 07 грудня 2011 року (далі - кредитний договір 5), відповідно до умов якого ТОВ «АВС Логістік Парк» надано кредит у сумі 9 701 758,80 грн., шляхом переведення на останнього права вимоги виконання зобов'язань емітентом цінних паперів за облігаціями ТОВ «ВВС-ЛТД» серії «В» перед АТ «Укрексімбанк» з виплати несплаченої емітентом номінальної вартості цінних паперів у розмірі 9 701 758,80 грн., що мала бути отримана останнім відповідно до умов розміщення цінних паперів, кінцевим терміном погашення - 06 березня 2013 року з нарахуванням 8,05 % річних (з 01 лютого 2012 року - 10,05 % річних, з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних);

- договір купівлі-продажу цінних паперів з відстроченням платежу від 07 грудня 2011 року № 676-Д/2011, зареєстрований в АТ «Укрексімбанк» за № 151311К21 (далі - кредитний договір 6), відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 99 447 350,00 грн., шляхом продажу останньому (на умовах відстрочення платежу) цінних паперів - відсоткових іменних облігацій емітента - ТОВ «ВВС-ЛТД» загальною номінальною вартістю 95 000 000,00 грн., кінцевим терміном погашення - 06.02.2015 року з нарахуванням 8,05 % річних (з 01 лютого 2012 року - 10,05 % річних, з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних);

- договір про відступлення права вимоги з відстроченням платежу від 07 грудня 2011 року № 677-В/2011, зареєстрований в АТ «Укрексімбанк» за № 151311К22 (далі - кредитний договір 7), відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 14 210 100,00 грн. шляхом переведення на останнього права вимоги виконання зобов'язань емітентом цінних паперів за облігаціями ТОВ «ВВС-ЛТД» серії «А» перед АТ «Укрексімбанк» з виплати несплаченої емітентом номінальної вартості цінних паперів у розмірі 14 210 100,00 грн., що мала бути отримана останнім відповідно до умов розміщення цінних паперів кінцевим терміном погашення: 20 квітня 2012 року з нарахуванням 8,05 % річних (з 01 жовтня 2012 року - 0,1 % річних).

Зобов'язання сторін за договорами були виконані належним чином, а нараховані проценти та комісії за кредитними договорами включені до складу витрат відповідних податкових періодів, що підтверджується наявними у матеріалах справи кредитними договорами, банківськими виписками.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної статті передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірних сум податку.

У відповідності до частини 2 статті 8 вказаного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Так, контролюючий орган, зазначаючи про порушення позивачем названих законодавчих приписів, вказує на невідповідність номерів кредитних договорів, зазначених у виписках банку та у самих кредитних договорах.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що невідповідність назв та номерів зазначених договорів в обліках позивача та АТ «Укрексімбанк», зумовлена особливостями їх реєстрації у Кредитно-депозитній інформаційній системі (КДІС) АТ «Укрексімбанк», що не свідчить про неправомірність формування позивачем валових витрат спірних податкових періодів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення, що дає підстави погодитись із доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі №826/8221/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Кошіль В.В. Моторний О.А.