Ухвала суду № 48455102, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/53746/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Загороднього А.Ф.,

Федорова М.О.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Декань М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №826/4799/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія 12/Е.Т.С.» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0013752209 від 7 грудня 2012 року щодо збільшення Товарисву грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

При здійсненні господарських операцій контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

30 травня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що контрагент Товариства фактично не міг виконувати прийняті на себе зобов'язання за господарськими договорами.

18 вересня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0013752209 від 7 грудня 2012 року скасоване.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що у Товариства були наявні всі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, які надавали право на формування відповідних показників при обчисленні податку на додану вартість.

Товариством обґрунтована наявність господарської мети та економічної доцільності при укладенні господарських договорів із контрагентом.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду і залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.11.2012 року ДПІ здійснила позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в господарських операцій з ТОВ «Флайт Медіа» за серпень 2011 року, за результатами якої 22.11.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення пп. 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) був занижений податок на додану вартість у розмірі 288 850,00 грн.

7 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення № 0013752209 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 361 067,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанцій про задоволення позову передчасними з таких підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції між Товариством та ТОВ «Флайт Медіа» був укладений договір: № 29/09/10 від 29.09.2010 року щодо надання послуг з відкриття магазинів, а також договір № 05/05-11 від 05.05.2011 року щодо здійснення маркетингового дослідження.

На підтвердження виконання умов договорів до матеріалів адміністративної справи Товариство надало додатки до договорів, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт.

На час укладання та виконання договорів ТОВ "Флайт Медіа" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, договори укладались із контрагентом для виконання зобов'язань перед ПІІ "Імперіал Табако Юкрейн" та ПАТ "Укртелеком", на підтвердження чого Товариство надало додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт щодо проведених маркетингових досліджень, фотозвіт та аналіз заходів щодо відкриття магазинів ПАТ «Укртелеком».

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 4 Договору №05/05-11 від 5.05.2011 року, укладеного між Товариством та ТОВ «Флайт Медіа», оплата наданих послуг здійснювалася у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок.

Судами попередніх інстанцій не досліджені платіжні доручення, виписки банку, та інші документи щодо здійснення Товариством розрахунку з ТОВ «Флайт Медіа» за надані послуги, а також здійснення розрахунку замовника послуг ПІІ "Імперіал Табако Юкрейн" з Товариством.

Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.5, 2.4.6 п. 2.1, зокрема договорів №14/04/2011/6 від 14.04.2011 року, № 15/04/2011/4 від 15.04.2011 року, №18/04/2011 від 18.04.2011 року укладених між ПІІ "Імперіал Табако Юкрейн" та Товариством, Товариство було зобов'язане забезпечити закупку: необхідних матеріалів, уніформ у відповідній кількості, необхідних подарунків,а також забезпечити доставку матеріалів до території проведення маркетингового дослідження, забезпечити розміщення та демонтаж матеріалів та обладнання, забезпечити

Згідно з п.п. 2.4.9 п.2.1 Товариство було зобов'язане надати звіт щодо використання матеріалів які перелічені у п.п. 2.4.1 та 2.4.6 вказаних договорів, однак, судами попередніх інстанцій не був досліджений рух товарно - матеріальних цінностей, які використані при виконанні зазначених господарських операцій, як то передбачено цивільно-правовими угодами.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено мету укладання господарських договорів саме із ТОВ «Флайт Медіа», враховуючи особливості замовлених ПІІ "Імперіал Табако Юкрейн" та ПАТ "Укртелеком" у Товариства послуг, якими критеріями керувалось Товариство при обранні зазначеного контрагента з урахуванням того, що ДПІ встановила відсутність у ТОВ «Флайт Медіа» основних засобів, транспорту, торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, загальна чисельність працівників ТОВ «Флайт Медіа» у 2011 році складала 4 особи.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази, а також пояснення, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (стаття 70) та обов'язку доказування (стаття 71).

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягає скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Загородній А.Ф.

Федоров М.О.