Ухвала суду № 48455052, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/59796/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Процюка О.В.

відповідача - Житкевич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2014

у справі № 806/3920/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0005741501 та № 0005751501 від 13.08.2014.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТДВ «ЖЛ» з питань правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року, складено акт № 4838/15-01/37546647 від 28.07.2014, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ за лютий 2014 року суму 2 936 914,92 грн., за березень 2014 року суму 1 588 133,18 грн. по господарських операціях з ТОВ «Грандзембуд», в результаті чого завищено від'ємне значення по декларації з ПДВ за лютий 2014 року на суму 2 315 474 грн., за березень 2014 року на суму 2 085 262 грн. та занижено позитивне значення за лютий 2014 року в розмірі 621 441 грн.; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яку підприємство заявило до бюджетного відшкодування за березень 2014 року в сумі 2 315 474 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 13.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005741501 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 473 211 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1 157 737 грн.;

- № 0005751501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 932 162 грн., в т.ч.: 621 441 грн. основного платежу та 310 721 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем зроблено з посиланням на те, що первинні документи, що стали підставою для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірного періоду, оформлені з порушенням вимог закону; ТОВ «Грандзембуд» не має можливості виконати обсяг робіт, які зазначено в актах виконаних будівельних робіт чисельністю працюючих.

Матеріалами справи встановлено, що між ТДВ «ЖЛ» (замовник) та ТОВ «Грандзембуд» (підрядник) укладено договір підряду з капітального будівництва № 15 від 08.02.2013, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов виконання організації будівельних робіт прибудови до цеху № 3 замовника, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 67; склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику визначені проектною документацією та виконуються поетапно відповідно до кожного окремого замовлення та кошторису, які визначаються в додатках та додаткових угодах до цього Договору, що є невід'ємною його частиною; підрядник самостійно виконує підбір і залучає для виконання робіт Субпідрядні організації та сповіщає про це замовника. Приймання виконаних робіт Субпідрядниками здійснює підрядник та замовник.

Між ТДВ «ЖЛ» (замовник) та ТОВ «Грандзембуд» (підрядник) також укладено та підписано додаткові угоди № 1 від 08.02.2013 та № 2 від 05.03.2013 до вказаного договору підряду.

На виконання умов договору підряду замовником затверджено, а підрядником погоджено: план виділення капітальних вкладень для виконання робіт по прибудові до головного виробничого корпусу підприємства ТДВ «ЖЛ» на 2013-2014 роки, графік будівельних робіт по об'єкту, графік робіт з реконструкції будівель та споруд необхідних для покращення технічного стану підприємства на період 2013-2014 роки.

Згідно повідомлень від 08.02.2013 № 1/1-2 та від 02.04.2013 № 5/1-2 ТОВ «Грандзембуд» повідомлено ТДВ «ЖЛ» про залучення для виконання робіт по Договору субпідрядника ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест».

Факт виконання умов укладеного договору в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актами прийняття-передачі виконаних робіт, податковими накладними.

Крім того, між ТДВ «ЖЛ» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договори про надання послуг з ведення технічного нагляду по об'єкту: «Реконструкція виробничих приміщень підприємства ТДВ «ЖЛ» по вул. Щорса, 67, в м. Житомирі», а саме: № 16/4/13 від 16.04.2013, № 9/04/13 від 09.04.2013.

Згідно із вказаними договорами замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити технічний нагляд за будівництвом об'єкту: «Реконструкція виробничих приміщень підприємства ТДВ «ЖЛ» по вул. Щорса, 67, в м. Житомирі». Здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкту виконується у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903.

Листом від 24.06.2014 ФОП ОСОБА_4 надав відповідь на запит податкового органу, в якому повідомив, що для виконання будівництва ТОВ «Грандзембуд» залучались субпідрядні організації, а також те, що обсяг та вартість виконаних будівельних робіт відповідає формам КБ-2, КБ-3.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи, складені на виконання спірних господарських операцій були належним чином оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що ставляться до первинних документів; податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України; в травні 2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «ЖЛ» щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий - березень 2014 року, відображених у податковій накладній підприємства за березень 2014 року, за результатами якої складено довідку № 324/06-25/15-01/37546647 від 30.05.2014, якою підтверджено правомірність відображення ТДВ «ЖЛ» у декларації за березень 2014 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 2 315 474 та від'ємне значення за лютий 2014 року у сумі 2 315 474 та за березень 2014 року у сумі 2 085 262 грн. Змістом довідки підтверджено також факт виконання будівельних робіт на підприємстві позивача ТОВ «Грандзембуд».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено в судовому порядку позивачем сформовано податковий кредит в лютому та березні 2014 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та встановлено, що господарські операції з виконання робіт мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами.

Слід зазначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись посиланням податкового органу на відсутність у контрагента належної кількості працюючих, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний