Ухвала суду № 48455049, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/22078/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6від відповідачаТруба А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_8на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015у справі № 825/190/15-аза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_8доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0005251701.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

ОСОБА_6 попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності проведення господарських операцій за липень 2012 року - лютий 2013 року, квітень 2013 року - жовтень 2013 року з ТОВ «Лідер Нафта», за результатами якої складено акт №2481/17/НОМЕР_2 від 29.10.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 184 994 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005251701 від 21.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 231 242,5 грн. (з яких: 184 994 грн. - основний платіж та 46 48,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача щодо відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, який обґрунтовано актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 №1483/2207/37931989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лідер Нафта».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при формуванні сум податкового кредиту з податку на додану вартість дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено помилкові висновки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, погодившись з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, які обґрунтовані актом про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_6 попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Лідер Нафта» (як продавцем) було укладено договори купівлі-продажу № 0512ЧТ від 02.07.2012, №0413ЧТ від 03.01.2013, за умовами яких позивач здійснює закупівлю нафтопродуктів у продавця для власних потреб. Продавець протягом строку дії договору зобов'язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті належної якості (підтвердженої сертифікатом якості) в кількості та за цінами, які зазначено у видаткових накладних. Відпуск товару здійснюється за умови пред'явлення та передачі покупцем талонів. Оператор АЗС після завершення відпуску товару покупцю зобов'язаний видати інформаційний чек, в якому зазначається дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів (послуг) та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження обставин використання придбаного позивачем палива у власній господарській діяльності позивачем надано копії рахунків за автопослуги та копії актів виконаних робіт, що надавались третім особам.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що за результатами судового розгляду справи судами попередніх інстанцій здійснено дослідження вищезазначених доказів, зокрема, встановлено зміст наданих позивачем послуг та їх зв'язок зі спірними господарськими операціями позивача з ТОВ «Лідер Нафта».

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини свого рішення про відмову в задоволені позову лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки такі висновки помилково судом не були досліджені та перевірені на підставі належних та допустимих доказів.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини щодо фактичного отримання позивачем придбаного товару та його подальшого використання.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції вважає, що з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лідер Нафта», тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, та встановити зв'язок між фактом придбання нафтопродуктів і господарською діяльністю платника податку, оскільки саме встановлення факту реальності придбання товару з метою його подальшого використання в господарській діяльності позивача є визначальним у вирішенні даного спору.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний