Ухвала суду № 48454464, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/12080/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча (далі - ПП "Дверная Служба") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позов ПП "Дверная Служба" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі задоволено частково. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та прийнято ухвалу, якою закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Дверная Служба" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року в частині скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та в цій частині визнати нечинною постанову. В решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ДПІ у Московському районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПП "Дверная Служба".

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На підставі направлень від 25.04.2013 року №732, 735,734, 735, 736, 738, згідно наказу від 25.04.2013 року №683, на виконання постанови слідчого Харківської обласної прокуратури про проведення перевірки від 12.03.2013 року щодо внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012220000000036 від 28.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального Кодексу України, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Дверная Служба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 23.05.2013 року. За результатами перевірки складено акт №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%); пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на прострочену суму заборгованості нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗБД за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року укладеним з «PT Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk» Indonezia (Індонезія).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001922220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 29251461,25 грн., з них 23401169, 00 грн. за основним платежем, 5850292,25 грн. за штрафними санкціями; №0001942220 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість на загальну суму 728875,00 грн., в тому числі за основним платежем 583100, 00 грн., за штрафними санкціями 145775, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000312230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 23117625 грн., в тому числі за основним платежем 84941,00 грн., за штрафними санкціями 46235,25 грн.; №0000322230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів та послуг на загальну суму 741841,00 грн., в тому числі за основним платежем 616465,00 грн., за штрафними санкціями 125376,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Харківській області рішенням від 13.09.2013 року №2014/10/20-40-10-04-17 скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.06.2013 року №0001922220 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток (штрафні санкції) у сумі 316249, 00 грн.; від 17.06.2013 року №0000312230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22642,75 грн. (основний платіж - 11216, 00 грн., штрафні санкції - 11425,75 грн.); від 17.06.2013 року №0000322230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 46733,75 грн. (основний платіж - 37387, 00 грн., штрафні санкції - 9346,75 грн.); від 17.06.2013 року №0001151720 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18,52 грн. (штрафні санкції); в інших частинах, вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0001942220 залишено без змін, а скарга ПП «Дверная Служба» від 16.07.2013 року - без задоволення; та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) у сумі 109999, 00 грн., визначені в податкову повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0001922220 та суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 657849,64 грн. (штрафні санкції), визначену у податковому повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0000292230. Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001942220 за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

На підставі вищезазначеного рішення ГУ Міндоходів у Харківській області відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000192204 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на суму 657849,64 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн., в тому числі за основним платежем 23511168, 00 грн., за штрафними санкціями 5534043,25 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000132204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 208534,50 грн., в тому числі за основним платежем 173725, 00 грн., за штрафними санкціями 34809,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000152204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 695107,25 грн., в тому числі за основним платежем 579078, 00 грн., за штрафними санкціями 116029,25 грн.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000132204, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно з п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивачем були укладені договори транспортно-експедиційного обслуговування з наступними контрагентами: «Alaventa Ltd» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2303-1 від 23.03.2009 року з додатковими угодами, «TSM Transport system management LTD» - договір транспортного експедирування №0106/2010 від 01.06.2010р., «Trans-Pacific international company limited» - договір від 01.06.2010 року, «Sea gate LTD S.A.» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-03-2010 від 12.03.2010 року. Згідно умов вказаних договорів та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за вищезазначеними договорами контрагентами позивача виконані послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом. Тобто, предметом зазначених договорів було надання послуг з експедиювання вантажів клієнта та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом, а не надання за плату транспортного засобу чи його частини для перевезення вантажів, що за приписами Цивільного кодексу України є предметом договору фрахтування. Розрахунки за вищевказаними контрактами здійснені в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що висновок відповідача про порушення позивачем п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме не внесення ним до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт, за ставкою 6 %), є безпідставним та необґрунтованим, а отже податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014 року №0000132204 підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000152204, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Отже, виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами відбувається у разі надання таких послуг на митній території України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було отримано за контрактами, укладеними з «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Trans-Pacific international company limited», «Sea gate LTD S.A.» послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом. Згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування №12-03-2010 від 12.03.2010 року, укладеного між позивачем та «Sea gate LTD S.A.» клієнт (позивач) доручає, а експедитор («Sea gate LTD S.A.») здійснює експедиювання вантажів клієнта усіма видами транспорту, в тому числі морським, як на території України так і за її межами. Згідно актів виконаних робіт (послуг) позивачу «Sea gate LTD S.A.» було надано послуги по організації транспортного процесу в м. Харків (Україна). Згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО /2303-1 від 23.03.2009 року укладеного з «Alaventa Ltd» клієнт (позивач) доручає, а експедитор («Alaventa Ltd») здійснює експедиювання вантажів клієнта усіма видами транспорту, в тому числі морським, як на території України так і за її межами. Згідно актів виконаних послуг складених на виконання вказаного договору позивачу «Alaventa Ltd» було надано послуги по лінії Китай-Одеса-Харків. Згідно договору транспортного експедиювання №01/06/2010 від 01.06.2010 року укладеного з «TSM Transport system management LTD» експедитор («TSM Transport system management LTD») зобов'язується забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами. Отже, імпортування послуг з експедиювання вантажів за вищенаведеними договорами згідно умов договорів та актів виконаних робіт відбувалось на митній території України. Згідно договору від 01.06.2010 року укладеного з «Trans-Pacific international company limited» перевізник («Trans-Pacific international company limited») надає клієнту (позивач) за його дорученням та за його рахунок послуги з перевезення вантажів. Згідно актів виконаних робіт до вказаного договору «Trans-Pacific international company limited» було надано послуги з транспортування контейнерів по лінії Китай-порт Одеса (Україна). Отже, імпортування послуг з транспортування вантажів за контрактом з «Trans-Pacific international company limited» на території України не відбувалось.

Враховуючи, що за операціями з постачання послуг нерезидентами «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Sea gate LTD S.A.» відбувалось на митній території України, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014 року №0000152204 в частині нарахування податкових зобов'язань за операціями з «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Sea gate LTD S.A.» є обґрунтованим, а щодо операцій з «Trans-Pacific international company limited» суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про необґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000192204, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Дверная служба» та іноземною фірмою «PT. Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk", Індонезія, було укладено контракт №U-5609 від 15.01.2009 року з додатковими угодами. На виконання умов вказаного контракту за ВМД позивачу було поставлено товар - папір торгової марки «ART PAPER» крейдований з обох сторін у аркушах, папір офсетний, торгівельної марки «SINAR ROYAL», папір у аркушах торговельної марки «А ОNЕ», офсетні алюмінієві пластини. Розрахунки за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року були здійснені у повному обсязі. Доказів того, що банк як валютний агент заявляв про будь-які порушення ПП «Дверная служба» в сфері розрахунків щодо повноти та термінів розрахунків, не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не наведено відповідного розрахунку (із зазначенням кількості днів) з якого вбачається таке порушення, також такого розрахунку та документів в підтвердження цього не надано до судового розгляду справи.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що нарахування позивачу пені за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є необґрунтованим та безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000192204 підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

ПП "Дверная Служба" (замовник) мало господарські взаємовідносини з контрагентами (виконавцями) - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", що підтверджується відповідними договорами про надання консультаційних послуг та послуг завантаження та розвантаження, маркетингових досліджень. В підтвердження оплати послуг за договорами з вказаними контрагентами позивач посилається на наявність простих векселів, які було передано ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон".

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем документально не підтверджено оплату послуг, отриманих від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", оскільки векселі не містять індосаменту, тобто передавального напису на векселі, що засвідчує передачу прав, що витікають із цінного паперу від однієї особи до нового власника. Тобто, вони не містять обов'язкових реквізитів для простого векселя, а тому в силу ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України вони не є цінним папером. Таким чином, позивачем не підтверджено оплату наданих від контрагентів ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон" послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження інших доходів.

Щодо віднесення позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат сум понесених з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Сат Імпекс" (виконавець) було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №2010/1 від 01.11.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.11.2010 року, договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.10.2010 року, договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 03.09.2010 року. В підтвердження фактичного виконання сторонами договорів про надання послуг позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що акти виконаних робіт (послуг) не відповідають вимогам передбачених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Між позивачем та ТОВ "Світ Кассандри-350" було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №1110 від 15.11.2010 року з додатковою угодою №1 від 15.11.2010 року та додатковою угодою №2 від 31.12.2010 року, якими визначено ціну послуг та перелік предметів по договору. В підтвердження фактичного виконання сторонами договору про надання послуг завантаження та розвантаження №1110 від 15.11.2010 року позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що акти виконаних робіт (послуг) не містять відомостей щодо пунктів завантажувальних та розвантажувальних робіт, виду товару (вантажу) який було завантажено та розвантажено за цим договором, виду транспорту з якого та на який відбувалися завантажувальні та розвантажувальні роботи періоду часу та осіб, які саме такі послуги надавали, тобто вони також не відповідають вимогам передбачених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88

Між позивачем (довіритель) та ТОВ "Спарта 10" (повірений) було укладено договір доручення №01/11/10 від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок довірителя певні дії, а саме: збір інформації, встановлення ділових контактів з іноземними підприємствами, з метою подальшого придбання та продажу товарів довірителем. Між сторонами також було укладено протокол узгодження вартості наданих послуг за вищезазначеним договором від 01.11.2010 року. ТОВ "Спарта 10" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено відповідні акти виконаних послуг за грудень 2010 року. Відповідно до умов зазначених актів повіреним знайдено потенційних партнерів у сфері ЗЕД - Xiamen Glory Brigt star Electronic Co, Ltd, ЗАО «Олексінська паперово-картонна фабрика», Midway International LLC, Max India Limited (Maxmet Division), Futon paper Pulp inc, та надано довірителю відповідну інформацію про цих партнерів. Розрахунки за отримані послуги позивачем проведено за вексельним обігом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем правомірно віднесено за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат суми понесені з придбання послуг від ТОВ "Спарта 10".

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податковим органом правомірно було здійснено збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за господарськими операціями позивача з ТОВ «Сат Імпекс», ПП «Світ касандри» та ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон" за податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2014 року №0000122201, а тому таке податкове повідомлення-рішення в зазначеній частині є обґрунтованим, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001942220 від 17.06.2013 року, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Між позивачем та ТОВ "Сат Імпекс" було укладено договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року та договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року. Між тим, позивачем не доведено реальність виконання вказаних договорів. Крім того, господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом не були направлені на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ по спірним господарським операціям.

Судом апеляційної інстанції встановлено, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.10.2014 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Дверная служба». Підставою для внесення такого запису було рішення Господарського суду від 14.10.2014 року про припинення юридичної особи ПП «Дверная служба» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та закриття провадження по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча залишити без задоволення, Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров