Ухвала суду № 48454461, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/38921/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача Салюк А.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

у справі №815/8197/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» (далі - ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС», позивач) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004762203 від 24 жовтня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 10 вересня 2013 року по 16 вересня 2013 року на підставі направлення від 9 вересня 2013 року №282, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно із пунктом 78.1.1 статті 78, глави 8 розділу 2 Податкового Кодексу України, відповідно наказу від 9 вересня 2013 року №380 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Озерне-5» за січень, квітень 2013 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт №000088/15-52-22-03/361110979/453/31 від 23 вересня 2013 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року №0004762203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 693085 грн., в тому числі 554468 грн. - основний платіж та 138617 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність законних підстав для формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Озерне-5», встановивши, що наданими позивачем документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення статті 198 Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось питання фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом - ПП «Озерне-5» з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, суди не зробили, а лише обмежились висновками про недостатність доказів для підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем зі спірним контрагентом та вдалися до аналізу змісту договору відповідального зберігання, укладеного з контрагентом, та його умов, не вживши, при цьому, передбачені законом заходи для витребування необхідних та належних доказів із власної ініціативи.

Водночас, апеляційний суд вказав, що надані первинні документи не містять змісту та обсягу господарських операцій між TOB «АВТО-СІТІ-БАС» та ПП «Озерне-5», та не дають можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Втім з рішення суду апеляційної інстанції взагалі не зрозуміло, за наслідком оцінки яких саме первинних документів зроблено такий висновок, чи на підтвердження продажу, чи - зберігання. А з наявних у справі видаткових накладних виданих постачальником вбачається зазначення найменування товару, договору який виконується, реквізити довіреності одержувача, вага, кількість та ціна. Зокрема, оскільки з видаткових накладних вбачається зазначення реквізитів довіреностей одержувача, поза увагою судів залишена і необхідність надати їм відповідну юридичну оцінку.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору судам слід було, застосовуючи приписи частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, вичерпно з'ясувати дійсний економічний зміст господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися зобов'язання сторін за спірними договорами.

Водночас, слід відзначити, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого поставка товару та його відповідальне зберігання повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для таких операцій.

А відтак правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та ПП «Озерне-5», дослідити договори укладені з останнім, а також інші укладені на його реалізацію, усі первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відхилив як доказ постанову про визначення підслідності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 Кодексу адміністративного України, адже оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки.

Судами не надано оцінку доводам позивача щодо привласнення річкового піску засновниками ПП «Озерне-5», не з'ясовано обставини щодо його зберігання, належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою посилання відповідача на статті 207, 208 Господарського кодексу України в обґрунтування проведення безтоварних господарських операцій з ПП «Озерне-5».

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев