Ухвала суду № 48454419, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/36150/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі 802/722/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 позов задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Нафтогруппа-2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №208/22-02/34094924 від 28.01.2013.

Перевіркою встановлено порушення позиваечем п. 44.1 ст. 44, п.138.2, пп. 138.10.2 "в", пп. 138.10.3 "д", пп. 138.10.3 "е" п. 138.10, ст. 138, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 Податкового Кодексу України, в результаті чого, підприємством було занижено податок на прибуток у сумі 135870,00 грн. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість у сумі 595476,00 грн., а також, було встановлено його завищення у сумі 1655,00 у період вересня 2012 року на суму 1655,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242300 від 07.02.2013р., в зв'язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 147732,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000142300 від 07.02.2013 року, в зв'язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 951573,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2011 року між TOB "Нафтогрупа-2005" та TOB "Бривар" було укладено договір оренди майна № НБ-306 , відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди цілісний майновий комплекс нафтобази. Згідно даного договору, поточний ремонт об'єкту оренди проводиться орендарем за власний рахунок або відшкодовується та оплачується ним орендодавцю у розмірі фактичних витрат, понесених на такий поточний ремонт. Крім того, між позивачем та ТОВ "Бривар" було укладено договір оренди автотранспортного засобу №1 від 10.01.2012 року. Позивач у 2-му та 3-му кварталі 2012 року здійснив списання товарів на загальну суму 512490,16 грн.

Згідно з п.п. 138.10.2 «в» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством складається, зокрема, з витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України визначено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки, позивачем у перевіряємому періоді здійснювались витрати саме на утримання основних засобів, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення п.п. 138.10.2 «в» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а тому, твердження податкового органу щодо порушення позивачем пп. 138.10.2 "в" п. 138.10 ст. 138, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 Податкового Кодексу України та завищення ним витрат на суму 125314,00 грн. є протиправним.

З матеріалів справи також вбачається, що Вінницьким окружним адміністративним судом, між позивачем та ТОВ "Бривар" було укладено договір оренди майна № НБ-306 від 30.06.2011 року та підписано щодо нього протокол погодження договірної ціни №1 від 30.06.2011 року.

На виконання умов договору, сторонами був підписаний акт на надання послуг № 48 від 30.09.2012 на загальну суму 120760,60 відповідно до якого позивач поніс витрати на утримання орендованої нафтобази в сумі 100634,00 грн. Акт на надання послуг № 48 від 30.09.2012 містить записи про зміст та обсяг господарської операції, а саме в ньому зазначено, що орендар на підставі договору оренди майна № НБ-306 від 30.06.2011 року відшкодовував витрати орендодавцю, а саме витрати на поточний ремонт цілісного майнового комплексу нафтобази

Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, про безпідставність тверджень органу державної податкової служби щодо порушень позивачем пп. 138.10.3 "д", п. 138.10 ст.138, п. 146.12 ст. 146 Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір надання послуг по перевезенню вантажів. Надання послуг підтверджується товарно-транспортними накладними.

Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, про безпідставність тверджень податкового органу про порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.3 "е", п. 138.2 Податкового Кодексу України.

Стосовно порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового , а саме, безпідставного завищення суми податкового кредиту всього на 559150,00 грн. та заниження суми податкового кредиту по податку на додану вартість сумі 21367,00 грн. по операціях з отримання послуг у ТОВ "Бривар", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Бривар" було укладено договори оренди майнових комплексів та оренди автотранспортних засобів Фактичне виконання умов договорів підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами надання послуг оренди та на відшкодування експлуатаційних витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит за подією, що відбулась раніше, а саме дати здійснення попередньої оплати за надання послуг. Податковий кредит було сформовано позивачем на підставі реальних господарських операцій, що підтверджується відповідними первинними документами.

Стосовно віднесення сум ПДВ по отриманих транспортних послугах (послуги бензовоза) по договору про надання автотранспортних послуг ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 76887,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що виконання умов договору між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, протоколами погодження взаємних (зустрічних) вимог: №2 від 30.09.2011р., №3 від 30.09.2011р. та № 4 від 31.12.2011р.

Таким чином, факт отримання позивачем послуг від ФОП ОСОБА_3 підтверджується належними чином оформленими первинними документами.

Також суди встановили, що отримання позивачам автотранспортних послуг (послуг бензовоза) безпосередньо пов'язано зі здійсненням позивачем господарської діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000142300 та № 0000242300 від 07 лютого 2013 року підлягають скасуванню.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі 802/722/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі 802/722/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко