Ухвала суду № 48454383, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/48028/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013

у справі 2а/0470/4767/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих

конструкцій»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому

Розі

про визнання дій протиправними, скасування акту, зобов'язання вчинити

певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» звернулось до суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання дій протиправними, скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «НВП «Метал» за 2010 рік, за результатами якої складено акт №357/230/33265372 від 23.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 203, ст.ст. 215,228,662,655,656 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта фіскальний орган прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000292301, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 301750 грн; №0000282301, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 377187,5 грн.

Приймаючі спірні податкові повідомлення-рішення фіскальний орган виходив з того, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «НВП «Метал» є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи згідно Договору № 3 від 21.04.2010 року, укладеного між ТОВ «НВП «Метал» - Продавець та ТОВ «Завод металевих конструкцій» - Покупець, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що документи по операціям позивача з ТОВ «НВП «Метал» оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем ТОВ «НВП «Метал» то суд апеляційної інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України , недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України , правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «НВП «Метал» мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України - як ознак нікчемності спірних правочинів.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ «НВП «Метал» є належними суб'єктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час укладання договору та в момент його виконання сторони за спірним договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі 2а/0470/4767/11 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі 2а/0470/4767/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна