Ухвала суду № 48454013, 13.08.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"13" серпня 2015 р. Справа № 806/1088/15

ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_3,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року задоволено позов ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Т.В.К. Сервіс».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02 березня 2015 року №0000272201.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів України у Житомирській області (далі - ОСОБА_2 ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки, оскільки позивачем не підтверджено господарські операції з його контрагентами.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Т.В.К. Сервіс» зареєстровано як юридична особа з 01.09.2006. Основним видом економічної діяльності ОСОБА_4, згідно витягу ЄДРПОУ є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», ТОВ «Рокдейл» за липень 2014 року, ТОВ «Протекшен ЛТД», за липень 2014 року, серпень 2014 року, ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Аркона Лідер» за серпень 2014 року, ТОВ «Бекар-М» за вересень 2014 року, посадовими особами ОСОБА_2 ОДПІ складено акт № 446/06-25-22-01/34586472 від 30.01.2015 (т. 1 а.с. 12-34) в якому зафіксовано порушення ТОВ «Т.В.К. Сервіс»:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість 64574 грн., в тому числі:

липень 2014 року - 10016 грн.;

серпень 2014 року - 40809 грн.;

вересень 2014 року - 13749 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Протекшен ЛТД», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Бекар-М».

02 березня 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, ОСОБА_2 ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106861 грн., з яких за основним платежем 64574 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32287 грн. (т. 1 а.с. 35).

Суд першої інстанції перевіряючи спірне рішення суб»єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України дійшов висновків, що його прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Протекшен ЛТД», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Бекар-М», які контролюючим органом ставляться під сумнів.

Зі змісту акту перевірки від 30.01.2015 № 446/06-25-22-01/34586472 слідує, що висновок контролюючого органу про заниження ТОВ «Т.В.К. Сервіс» податку на додану вартість за липень - вересень 2014 року на загальну суму 64574 грн. обґрунтовано безпідставним віднесенням ОСОБА_4 до складу податкового кредиту вартості товарів придбаних (продуктів харчування), отриманих послуг (транспортно-експедиторських, будівельних) від ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Протекшен ЛТД», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Бекар-М». Дані господарські операції позивача мають ознаки фіктивності.

На переконання відповідача, ТОВ «Т.В.К. Сервіс» завищено податковий кредит за липень - вересень 2014 року на загальну суму 64574 грн.

Проте, дослідивши вказані господарські операції, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив такі посилання відповідача.

Досліджуючи господарські операції ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014» судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2014 року між ТОВ «Т.В.К. Сервіс» (Покупець) та ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014» (Постачальник) було укладено договір поставки № 1687/4 (т. 1 а.с. 49), відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Сам факт виконання даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т. 1 а.с. 52-56), податковими накладними (т. 1 а.с. 57-61), актом звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 62), актами прийому передачі (т. 1 а.с. 63-67), які досліджені судом та які були надані і під час перевірки.

Щодо господарських операцій ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом «Протекшен ЛТД» судом встановлено, що 15.07.2014 року між позивачем (Змовник) та «Протекшен ЛТД» (Експедитор) було укладено договір № 172/7/2014 про надання транспортно-експедиторських послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 68-69). Відповідно до якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати наданні послуги.

Факт виконання договору від 15.07.2014 підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (т. 1 а.с. 70-75), податковими накладними (т. 1 а.с. 76- 81), актом звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с. 82), звітами експедитора по виконаній роботі (т. 1 а.с. 83-84).

При дослідженні господарських операцій ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом ТОВ «Будсервіс Тайм» судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2014 між позивачем (Змовник) та ТОВ «Будсервіс Тайм» (Експедитор) було укладено договір №342 про надання транспортно-експедиторських послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 85-86). Відповідно до якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати наданні послуги.

Факт виконання договору від 01.03.2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) (т. 1 а.с. 87-89), податковими накладними (т. 1 а.с. 90-92), актом звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 93), актами замовлень (т. 1 а.с. 94-107).

Щодо господарських операцій ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом ТОВ «Будсервіс Тайм» судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 міськрайонним управлінням головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області відносно позивача було винесено припис, яким пропонувалось зокрема провести ремонт даху будівлі та приміщення складу (адреса м. Житомир, вул. Ватутіна , 91/1) (т. 1 а.с. 120). Дане приміщення перебуває в оренді позивача відповідно до договору оренди від 13.11.2013 (т. 1 а.с. 112-113).

07.07.2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будсервіс Тайм» (Виконавець) було укладено договір будівельного підряду № КГ - 1024 (т. 1 а.с. 108-109). Відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у передбачений договором строк виконати роботи ремонту і герметизації даху на об'єкті замовника за адресою м. Житомир. Вул. Ватутіна 91/1, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Також, 01.08.2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будсервіс Тайм» (Виконавець) було укладено договір будівельного підряду № КГ - 1026 (т. 1 а.с. 110-111). Відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у передбачений договором строк виконати роботи ремонту складського приміщення на об'єкті замовника за адресою м. Житомир. Вул. Ватутіна 91/1, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Факт виконання договорів від 07.07.2014 за № КГ- 1024 та від 01.08.2014 за № КГ-1026 підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (т. 1 а.с. 115-116), податковими накладними (т. 1 а.с. 117-118), актом звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 119), актами задачі-прийняття наданих послуг (т. 1 а.с. 123-124).

Досліджуючи господарські операції ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом ТОВ «Аркона Лідер» судом встановлено, що 01.08.2014 між ТОВ «Т.В.К. Сервіс» (Покупець) та ТОВ «Аркона Лідер» (Постачальник) було укладено договір поставки № 1876 (т. 1 а.с. 126), відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови, вказані в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи (т. 1 а.с. 131-136) позивач придбавав у даного контрагента продукти харчування, а саме: капусту, крохмал, куряче філе, м'ясо свинини, м'ясо ялове, риба морожена, сало, кріп сушений, перець чорний горошком та інше.

На виконання вказаного договору ТОВ «Аркона Лідер» виписало позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 137-142). Транспортування товару здійснювалось позивачем за власний рахунок, що підтверджується договором найму (Оренди) транспортного засобу від 24.10.2013 (т. 1 а.с. 125), відповідно якого позивач взяв у платне користування у ОСОБА_3 транспортний засіб VOLKSWAGEN LT 35 та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 144-150).

Подальша реалізація придбаного товару позивачем у ТОВ «Аркона Лідер» третім особам підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу (т. 1 а.с. 127-130), товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 217-225).

Так само, досліджуючи господарські операції ТОВ «Т.В.К. Сервіс» з контрагентом ТОВ «Бекар-М» судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2014 року між позивачем (Змовник) та ТОВ «Бекар-М» (Експедитор) було укладено договір № 4/2 про надання транспортно-експедиторських послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 151-12). Відповідно до якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору. Приймати та своєчасно сплачувати наданні послуги.

Факт виконання договору від 01.09.2014 підтверджується наявними в матеріалах справи атами здачі - приймання робіт (наданих послуг) (т. 1 а.с. 159-162), податковими накладними (т. 1 а.с. 163-167), актом звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 168), заявками про надання транспортно-експедиторських послуг (т. 1 а.с. 169- 179).

Враховуючи встановлені обставини та дослідивши наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про те, що позивачем відповідно до вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит по зазначеним вище господарським операціям.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Надані позивачем первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також, на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платники податку на додану вартість, що не оспорюється податковим органом.

Перевіряючи посилання в акті перевірки, що позивачем не надано до перевірки документи, що підтверджують якість та відповідність придбаного товару у ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014» та ТОВ «Аркона Лідер» та не надано довіреності по яким одержано придбану продукцію, журнал реєстрації довіреностей ТОВ «Т.В.К. Сервіс», не було надано накази на відрядження та авансові звіти, що могли б засвідчити факт отримання товару, суд дійшов вірних висновків, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1-2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з журналу реєстру доручень за липень 2014 року (т. 1 а.с. 211), доручення на отримання товару від ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014» виписувалися на ОСОБА_5, який відповідно до наказу від 02.09.2013 року № 53-К прийнятий на роботу ТОВ «Т.В.К. Сервіс» (т. 1 а.с. 214). З приводу відсутності сертифікатів якості судом встановлено, що вказані документи передано кінцевим споживачам, які в даному випадку були державними установами.

Також, обгрунтовано відхилено судом першої інстанції і посилання в акті перевірки щодо відсутності товарно-транспортних накладних про транспортування товару відповідно до видаткових та податкових накладних по взаємодії з ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014», ТОВ «Протекшен ЛТД» , ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Бекар-М».

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

В свою чергу, спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 N 493 було виключено п.11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

А тому документи, що підтверджують факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, квитанції від перевізників) не є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, як роз'яснило Міністерство доходів і зборів України у листі від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 "товарно-транспортна накладна не міститься у переліку документів, які дають право на формування податкового кредиту".

Також, не знайшли свого підтвердження і посилання податкового органу на те, що накладні надані підприємством для перевірки, підписанні не встановленими особами без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, тобто мають юридичну дефектність, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.

До розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: 1) до графи 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту187.1 статті 187 розділу V Податкового кодексу України. Графа 2 заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку; 2) до графи 3 - номенклатура товарів/послуг продавця (п. 14 вказаного Порядку).

Як встановлено судом першої інстанції, всі податкові накладні, виписані на користь позивача і на підставі яких сформовано податковий кредит за липень - вересень 2014 року в розмірі 64574 грн., у графі "Вид договору" містять інформації щодо назви договору, який було укладено між позивачем і контрагентом.

Також, із копій податкових накладних, виписаних контрагентами позивачу, які досліджено судом, до графи 3 - номенклатура товарів/послуг продавцями внесені записи, які відповідають найменуванню наданих послуг та поставлених товарів. Податкові накладні містять інформацію щодо одиниці виміру товару/послуг та кількості (об'єму, обсягу) наданих послуг та поставлених товарів.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Акти наданих послуг, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг і видаткові накладні по отриманні товару, транспортних та будівельних послуг ТОВ «Т.В.К. Сервіс» у контрагентів узгоджується із номенклатурою послуг/товарів, яка зазначена у податкових накладних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Недоліки, зазначені податковим органом щодо не встановлення осіб від імені яких підписані податкові накладні, оформлених ТОВ «Протекшн ЛТД» та ТОВ «Аркона Лідер» обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки такий недолік первинного документа є формальністю і не є підставою для визнання документу таким, що складений з порушенням чинного законодавства, та не можуть слугувати підставою для визнання господарських операцій нікчемними.

Окрім того, слід зазначити, що незначні недоліки в поданих податкових накладних не позбавляють їх правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими накладними, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, вказані дані в податковій накладній містять відомості про придбані товари (роботи,послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Так само, обгрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції і посилання відповідача на акт ДПІ у Голосіївському районні ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.09.2014 № 4663/7/26-50-22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Протекшн ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та на те, що згідно баз даних ДФС України кожен контрагент позивача має ознаки ризикових операцій, а саме віднесено до категорії «податкова яма».

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", такі рішення є самостійним джерелом права та згідно ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом, а тому при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Виходячи з вищезазначеного, позивач не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності своїх контрагентів.

Так само, не впливає на правильність формування податкового кредиту позивачем і посилання в акті перевірки, щодо відсутності за місцезнаходженням: ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Бекар-М», оскільки в силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Зазначені обставини відповідають правовій позицій, яку викладено Верховним Судом України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10), де зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди як при проведенні перевірки так і при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, а тому суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов вірних висновків, що позбавлення податковим органом права платника податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_3

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" серпня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" вул.Ватутіна, 91/1,мЖитомир,10002

3- відповідачу ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,