Ухвала суду № 48452814, 05.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 876/8749/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в адміністративній справі № 813/4891/14 за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс» про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс» (надалі ТзОВ «Елпіс») про примусове стягнення з рахунків ТзОВ «Елпіс» у банках 14 949,34 грн в рахунок погашення податкового боргу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг в розмірі 14 949,34 грн, який виник внаслідок несплати у передбачений законом строк узгоджених зобовязань з податку на прибуток та по надходженнях від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

ДПІ Шевченківському районі м.Львова на адресу відповідача надіслано податкову вимогу № 745-25 від 15.04.2014 р.

На момент звернення до суду суми податкових зобовязань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Елпіс», який вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковий борг є неузгодженим і безнадійним, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, а саме 1095 днів.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТзОВ «Елпіс» зареєстроване як юридична особа, у встановленому законом порядку, відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України є платником податків та згідно із п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зобовязане сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2005 р. за № 0000712320/04378, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток усього 15154,80 грн, в т.ч.: за основним платежем 11 479,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3675,80 грн.

Матеріалами справи стверджується, що податковий борг відповідача відповідно до довідки про заборгованість та облікової картки становить 14 949,34 гривень.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідач оскаржив в судовому порядку.

Як видно з матеріалів справи, а саме з ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р. у справі за позовом ТзОВ «Елпіс» до ДПІ в Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2005 р. № 0000712320/4378, заборгованість відповідача визначена оскаржуваним відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2005 р. за № 0000712320/04378, вважається узгодженою в судовому порядку, а відтак така є сумою податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг є узгодженим і відповідач у встановлені законодавством строки цей борг не сплатив.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий борг це це сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобовязан-ня контролюючим органом самостійно, у звязку з порушенням платником податків податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

На виконання пункту 59.1 статті 59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу, ДПІ в Шевченківському районі м. Львова направляла на адресу відповідача податкову вимогу форми № 745-25 від 15.04.2014 р., яка одержана відповідачем 24.04.2014 р. та останнім оскаржена не була.

Проте, вказана податкова вимога залишилась без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в судовому порядку, то сума податкового зобовязання відповідача є узгодженою внаслідок прийняття ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р., якою у позові ТзОВ «Елпіс» до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2005 р. № 0000712320/4378 відмовлено і саме з даної дати необхідно відраховувати строк давності податкового боргу 1095 днів.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про безнадійність податкового боргу з причин пропущення строків давності.

Узгоджена сума податкового зобовязання відповідача у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, визнається сумою податкового боргу, тому суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в адміністративній справі № 813/4891/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М.Довгополов

ОСОБА_1

Ухвала в повному обсязі складена 10 серпня 2015 року.