Ухвала суду № 48452278, 13.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1364/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стонерс Україна» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стонерс Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними висновки відповідача про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та Приватним підприємством «Сан Інтернешнл», Приватним підприємством «ЛЮСТЕФ», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Дніпромашбуд». Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року задоволено позов. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 25 лютого 2015 року № 0000362204.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченко Сергій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 08 січня 2010 року позивач зареєстрований як юридична особа.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за серпень 2012 року, квітень 2013 року та податку на прибуток за 2 квартал 2012 року, за 2013 року по розрахунках з ПП «Сан Інтернешнл», щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2013 року та податку на прибуток за 2013 року по розрахунках з ПП «ЛЮСТЕФ», щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2012 року та податку на прибуток за 3 квартал 2012 року по розрахунках з ТОВ НВП «Дніпромашбуд».

За результатами даної перевірки відповідачем 10 лютого 2015 року було складено акт перевірки № 187/22-4/36577260, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139.1 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2-3 квартали 2012 року та за 2013 року на загальну суму 72990,43 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. ПК України, що призвело заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень, серпень 2012 року, січень, квітень 2013 року на загальну суму 72961,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 187/22-4/36577260 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року № 0000362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91202,10 грн., з якої за основним платежем - 72961,68 грн., за штрафними санкціями - 18240,42 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Як убачається з вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як убачається з п. 187.9 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до вимог абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з вимогами п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово-господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами - ПП «Сан Інтернешнл», ПП «ЛЮСТЕФ» та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість таких доводів податкового органу з таких підстав.

Стосовно господарських відносин позивача з ПП «ЛЮСТЕФ» судом першої інстанції було встановлено наступне.

20 серпня 2012 року між позивачем (покупцем) та ПП «ЛЮСТЕФ» (продавцем) було укладено договір поставки (т. 1 а.с. 105).

Згідно з п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання договору поставки ПП «ЛЮСТЕФ» позивачем надано відповідні рахунки на оплату (т. 1 а.с. 108, 109, 111, 118, 119, 125-128, 137-138, 144-145, 151-152, 159-160, 168-170, 183-184, 190, 194, 198-199); видаткові накладні (т. 1 а.с. 113, 120-121, 128-131, 139-140, 146-147, 153-154, 161-163, 171-173, 178-179, 185-186, 191-195, 200-201); податкові накладні (т. 1 а.с. 110, 115, 122-123, 132-136, 141-142, 148-150, 155-157, 164-166, 174-177, 180-181, 187-189, 192-193, 196, 202-203).

Зазначені документи підписані посадовою особою ПП «ЛЮСТЕФ», завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ПП «ЛЮСТЕФ» було поставлено позивачу товар, визначений договором поставки.

На підтвердження факту розрахунку за куплений у ПП "ЛЮСТЕФ" товар позивачем надано банківські виписки, які завірені печаткою акціонерного товариства "УкрСиббанк" (т. 5 а.с. 159, 160, 162, 172, 175, 177, 179, 183, 184).

Крім того, на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ПП «ЛЮСТЕФ», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 567632, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа (т. 1 а.с. 106, т. 5 а.с. 98-104 відповідно).

Судом встановлено, що у подальшому куплений у ПП "ЛЮСТЕФ" товар позивачем було продано контрагентам - покупцям на виконання договорів поставки.

Дана обставина підтверджується договорами ( т. 2 а.с. 1-2, 94-95, 103-106, 107, т. 3 а.с. 47-49, 61-62, 95-96, 120-121); рахунками на оплату (т. 2 а.с. 3, 6, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 74, 77-78, 82, 85, 88, 91, 97, 100, 108, 112, 114, 117, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 209, 212, 215, т.3 а.с. 1, 4, 8, 11, 14, 18, 22, 25, 29, 33, 37-39, 50, 54, 57, 63-64, 69-70, 75, 78-79, 82, 83, 85, 89, 92, 97, 100-101, 110-112, 117,122); видатковими накладними (т. 2 а.с. 5, 7, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 75, 79, 83, 86, 89, 89, 92, 96, 101, 109, 113, 115, 118, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164,167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 206, 210, 213, 216, 217, т. 3 а.с. 2, 5, 8-9, 12, 15, 19, 23, 26, 30, 34, 40-42, 51, 55, 58, 65-66, 71-72, 76, 80, 86, 90, 93, 98, 102-103, 107-109, 118, 123); податковими накладними (т. 2 а.с. 5, 8-9, 12, 15, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 76, 80-81, 84, 87, 90, 93, 98-99, 102, 110, 111, 116, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 207-208, 211, 214, 218-219, т. 3 а.с. 3, 6-7, 10, 13, 16-17, 20-21, 24, 27-28, 31-32, 35-36, 43-46, 52-53, 56, 59-60, 67-68, 73-74, 77, 81, 84, 87-88, 91, 94, 99, 104-106, 113-116, 119, 124); банківськими виписками (т. 5 а.с. 127-197).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ НВК «Дніпромашбуд» судом першої інстанції було встановлено наступне.

01 червня 2012 року між позивачем (покупцем) та ТОВ НВК «Дніпромашбуд» (продавцем) було укладено договір поставки (т. 3 а.с. 125).

Згідно з пп. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання договору поставки ТОВ НВК «Дніпромашбуд» позивачем суду було надано відповідні рахунки на оплату (т. 3 а.с. 128-132, 153-155); видаткові накладні (т. 3 а.с. 133-137, 156-158); податкові накладні (т. 3 а.с. 138-152, 159-162).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ НВК «Дніпромашбуд», завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ НВК «Дніпромашбуд» було поставлено позивачу товар, визначений договором поставки.

На підтвердження факту розрахунку за куплений у ТОВ НВК «Дніпромашбуд» товар позивачем надано банківські виписки, які завірені печаткою акціонерного товариства «УкрСиббанк» (т. 5 а.с. 151, 152, 153, 156, 158, 159).

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ НВК «Дніпромашбуд», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 767917, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа (т. 3 а.с. 126, т. 5 а.с. 112-117 відповідно).

Судом першої інстанції також було встановлено, що у подальшому куплений у ТОВ НВК «Дніпромашбуд» товар позивачем було продано контрагентам-покупцям на виконання договорів поставки, що підтверджується відповідними договорами (т. 4 а.с. 53-54, 74-75, 89-90, 123-124, 128-129); рахунками на оплату (т. 3 а.с. 163, 166, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 193, 194, 197, 200, 203, 207, 209, 212, 215, 218, т. 4 а.с. 1, 4, 7, 10, 13, 17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 55, 58, 61, 65, 68, 71, 76, 79, 83, 86, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 110, 113, 116, 119, 125, 130, 133); видатковими накладними (т. 3 а.с. 164, 167, 171, 174, 177, 180, 186, 189, 191, 195, 198, 201, 204, 206, 210, 213, 216, 219, т. 4 а.с. 2, 5, 8, 11, 14, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 56, 59, 63, 66, 69, 72, 77, 80, 84, 87, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 111, 114, 117, 120, 126, 131); податковими накладними (т. 3 а.с. 165, 168-169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 192, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, т. 4 а.с. 3, 6, 9, 12, 15-16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 57, 60, 64, 67, 70, 73, 78, 81-82, 85, 88, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 112, 115, 118, 121-122, 127, 132); банківськими виписками (т. 5 а.с. 127-197).

Щодо господарських відносин позивача з ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» судом першої інстанції було встановлено наступне.

25 вересня 2012 року між позивачем (покупцем) та ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» (продавцем) було укладено договір поставки (т. 4 а.с. 142).

Згідно з пп. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання договору поставки ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» позивачем суду було надано такі документи (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи) рахунки на оплату (т. 4 а.с. 145, 148, 151, 152); видаткові накладні (т. 4 а.с. 146, 149, 153-154); податкові накладні (т. 4 а.с. 147, 150, 155-157).

Зазначені документи підписані посадовою особою ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ», завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» було поставлено позивачу товар, визначений договором поставки.

На підтвердження факту розрахунку за куплений у ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» товар позивачем надано банківські виписки, які завірені печаткою акціонерного товариства «УкрСиббанк» (т. 5 а.с. 165, 168, 169, 171, 172).

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 567591, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа (т. 4 а.с. 143, т. 5 а.с. 105-111 відповідно).

Також судом першої інстанції було встановлено, що у подальшому куплений у ПП «САН ІНТЕРНЕШНЛ» товар позивачем було продано контрагентам - покупцям на виконання договорів поставки.

Дана обставина підтверджується відповідними договорами ( т. 4 а.с. 161-162, 166-167); рахунками на оплату (т. 4 а.с. 158, 163, 168, 169); видатковими накладними (т. 4 а.с. 159, 164, 170-171); податковими накладними (т. 4 а.с. 160, 165, 172-174); банківськими виписками (т. 5 а.с. 127-197).

Разом з тим, на підтвердження факту купівлі у ПП «Сан Інтернешнл», ПП «ЛЮСТЕФ» та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та його подальшу реалізацію в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості (т. 5 а.с. 31-76).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача складських приміщень необхідних для зберігання товару, ним було подано до суду договір оренди нерухомого майна від 1 січня 2012 року № 01/01-2012, платіжні доручення, рахунки-фактури, накладні, акти здачі - прийняття робіт (т. 5 а.с. 175-181, т. 6 а.с. 1-13, 14-64 відповідно).

На підставі викладено колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що укладення та виконання позивачем договорів з зазначеними вище контрагентами дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання сторонами названих договорів призвело до зміни майнового стану позивача; на дату укладення та виконання позивачем названих договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності контрагентів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання спірних договорів.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання представника відповідача на акти перевірок ПП «Сан Інтернешнл», ПП «ЛЮСТЕФ», ТОВ НВП «Дніпромашбуд», оскільки постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлено, що висновки викладені в даних актах є такими, що не відповідають дійсності (т. 5 а.с. 77-93).

Також колегією суддів враховується, що судом першої інстанції було встановлено не доведення відповідачем належними та допустимими доказами фактів нереальності господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним, а тому позов є таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 13.08.2015 року.

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.