Рішення № 48451348, 10.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2015 р.Справа № 916/1563/15-г

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО"

про спонукання до виконання мирової угоди

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 1.08.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №б/н від 06.07.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО", в якій просить спонукати останнього виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2014р. у справі № 916/3114/14 шляхом стягнення з відповідача 133 555,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що затверджена судом мирова угода була виконана відповідачем лише частково, на суму 9444,60 грн.

При цьому, на думку позивача, вищевказана ухвала про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документу, оскільки не зазначено адрес сторін та її не скріплено гербовою печаткою з зображенням Державного Герба України, у звязку з чим порушене право підлягає захисту шляхом заявлення позову про спонукання виконати її умови.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 7070,61 грн. (а.с.31), які складаються з судового збору, витрат на послуги адвоката та забезпечення явки представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 15.04.2015 року порушено провадження у справі № 916/1563/15-г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.06.2015р., приймаючи до уваги перебування судді Оборотової О.Ю. з 09.06.2015 року на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1563/15-г, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2015 року справу №916/1563/15-г прийнято до свого провадження суддею Щавинською Ю.М. з призначенням розгляду у засіданні суду на 06.07.2015 року.

Ухвалою суду від 06.07.2015р., з огляду на неподання відповідачем витребуваних ухвалою суду доказів, а також з урахуванням необхідності витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 10.08.2015р.

31.07.2015р.до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.82-85), згідно якого останній у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі, при цьому, вказуючи, що позовні вимоги ТОВ «Поділля» визнає частково у сумі 23342,20 грн.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує на те, що відповідальність відповідача, яка передбачена ухвалою суду про затвердження мирової угоди, не настала, оскільки до сих пір між сторонами існує розбіжність в розрахунках, а позивач в свою чергу умисно ухиляється від надання відповідей на запити, листи та вимоги ТОВ «ТІРА-АГО» щодо остаточного звірення взаєморозрахунків, з огляду на що, на його думку, мирова угода є недійсною.

Відповідач вважає, що позивач, подавши позов про спонукання до виконання мирової угоди, має на меті корисливі наміри та, володіючи інформацією про продаж неякісної продукції, умисно ухиляється від контакту з ТОВ «ТІРА-АГРО».

При цьому, акцентує увагу на тому, що позивач має діючий виконавчий документ, а відтак заявленим ним позов не може бути задоволений. Відповідач також вважає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про виправлення помилок в ухвалі, на які посилається орган державної виконавчої служби, після чого повторно направити заяву про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець буде зобовязаний відкрите виконавче провадження по ухвалі.

Між тим, зазначає про те, що позивач, не скориставшись вищевказаним правом, на стадії вирішення питання щодо уточнення взаєморозрахунків існуючої заборгованості між заборгованістю, вказаній у мировій угоді, з метою приховати даний факт та позбавити права відповідача скасувати мирову угоду в судовому порядку, звернувся до суду з відповідним позовом, чим порушує законні права ТОВ «ТІРА-АГРО».

У судовому засіданні 10.08.2015р. представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, а також просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, витрати на адвокатські послуги та інші витрати, повязані з розглядом справи. При цьому, представник позивача не заперечував, що внаслідок часткової сплати відповідачем 10000 грн., сума заборгованості по мировій угоді зменшилася, проте письмово, у порядку, передбаченому ст. 22 ГПК України, позовні вимоги не уточнив.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.08.2015р. під час розгляду справи по суті заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наполягав на відмові у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2014 р. у справі № 916/3114/14 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" про стягнення заборгованості у сумі 574784,08грн. було затверджено мирову угоду, укладену між вказаними сторонами наступного змісту:

"Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Поділля (далі -Позивач), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, та Товариство з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО (далі - Відповідач), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, будучи сторонами господарської справи № 916/3114/14, яка розглядається Господарським судом Одеської області, бажаючи врегулювати існуючий між ними господарський спір на основі взаємних поступок і компромісів, домовилися про наступне:

1. ОСОБА_5 УГОДИ

1.1. Шляхом підписання цієї мирової угоди сторони врегульовують заборгованість відповідача перед Позивачем, що виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору

купівлі-продажу № 9 від 25 лютого 2013 р., укладеного між сторонами.

1.2 Погашення існуючої заборгованості Відповідача перед Позивачем здійснюється в порядку та на умовах, передбачених цією мировою угодою.

2. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТОРІН

2.1Позивач зменшує позовні вимоги таким чином:

2.1.1вимоги по заборгованості за Договором купівлі-продажу № 9 від 25 лютого 2013 р. зменшуються до 133555,40 грн.

2.1.2.вимоги по сплаті трьох процентів річних від простроченої суми зменшуються до 9444,60 грн.

2.1.3.вимоги по сплаті інфляційних нарахувань і пені зменшуються до 0,00 грн.

2.2.Відповідач визнає позов у розмірі 143000,00 грн. (сто сорок три тисячі гривень), що виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору купівлі-продажу № 9 від 25 лютого 2013 р. (133555,40 грн. основного боргу + 9444,60 грн. три процентів річних).

2.3.Відповідач зобов'язується погасити існуючу заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі 143000,00 грн. за таким графіком:

до 31.10.2014 р. - погашення заборгованості в розмірі 47668,00 грн.; до 30.11.2014 р. - погашення заборгованості в розмірі 47667,00 грн.; до 31.12.2014 р. - погашення заборгованості в розмірі 47665,00 грн.

2.4.Погашення заборгованості буде відбуватися шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у реквізитах цієї мирової угоди.

2.5.Черговість погашення заборгованості:

1. в першу чергу погашаються три проценти річних від простроченої суми (9444,60 грн.);

2. в другу чергу погашається основний борг (133555,40 грн.)

3. ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1.Судові витрати покладаються на Позивача.

3.2.Відповідач має право достроково виконати свої зобов'язання за цією угодою.

3.3.Ця мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Господарським судом Одеської області, є обов'язковою для сторін, і діє до повного її виконання.

3.4.Ухвала Господарського суду Одеської області про затвердження цієї мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» і може бути пред'явлена до виконання на протязі одного року після кожного окремого платежу (п. 2.3 цієї угоди).

3.5Ця мирова угода укладена у трьох примірниках - по одному для сторін і Господарського суду Одеської області. "

Також вказаною ухвалою провадження у справі № 916/3114/14 припинено на підставі п.7 ст.80 ГПК України.

З огляду на невиконання відповідачем домовленостей, встановлених мировою угодою, 12.03.2015р. позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій на підставі вищевказаної ухвали (а.с.15).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_6 від 13.03.2015р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 10.10.2014р. у справі № 916/3114/14, у звязку із невідповідністю даної ухвали вимогам виконавчого документа, встановленим приписами ч. 1 та ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, з огляду на не зазначення адрес сторін виконавчого провадження (стягувача та боржника) та нескріплення виконавчого документу гербовою печаткою із зображенням Державного герба України.

При цьому, відповідачем 01.04.2015р. було частково виконано мирову угоду на суму 9444,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним платіжним дорученням № 29 від 01.04.2015р. (а.с.17).

З огляду на викладене, вважаючи, що вищевказана мирова угода немає статусу виконавчого документу, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про спонукання до її виконання.

В подальшому, в процесі судового розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість, встановлену умовами мирової угоди, у сумі 10 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №104 від 21.05.2015р. та №106 від 22.05.2015р. (а.с.91,92).

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, а також, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

За приписами ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

За своєю правовою суттю мирова угода це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, узгоджених сторонами. Сама мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнув згоди між собою, припиняють спір. Мирова угода заснована на взаємовигідних умовах для обох сторін, і, як правило, вона виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у звязку з чим у сторін при укладенні такої угоди та у разі її затвердження судом виникають не цивільні або господарські права і обовязки, а господарсько-процесуальні права і обовязки, зокрема, право на предявлення ухвали до виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди являється судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України Про виконавче провадження.

У п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Крім того, відповідно до п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Так, судом встановлено, що ухвала господарського суду Одеської області від 10.10.2014р. у справі № 916/3114/14 про затвердження мирової угоди, укладеної між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО", не містить зазначення адрес сторін виконавчого провадження (стягувача та боржника), тобто не відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документу, що позбавляє позивача можливості предявлення вказаної ухвали суду до примусового виконання у рамках виконавчого провадження.

Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Частина 1 ст. 55 Конституції України містить імперативний припис, згідно якої кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що згідно укладеної між сторонами спору мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2014 р. по справі № 916/3114/14, у сторін по справі виникли певні зобовязання, зокрема, у відповідача щодо погашення заборгованості в порядку та у строк, визначені в ухвалі суду.

Приймаючи до уваги добровільну сплату відповідачем заборгованості, встановленої умовами мирової угоди, у сумі 10 000, грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №104 від 21.05.2015р. та № 106 від 22.05.2015р. (а.с.91,92), яка була здійснена після порушення провадження у справі, суд доходить висновку про припинення провадження у справі в цій частині, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку із відсутністю предмету спору.

З врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про зобовязання ТОВ "ТІРА-АГРО" належним чином виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2014р. по справі №916/3114/14 шляхом стягнення з вищевказаного товариства на користь СГТОВ «Поділля» заборгованості у розмірі 123 555,40 грн.

При цьому, заперечення відповідача щодо поставки неякісного товару, як і інші посилання на неузгодженість розрахунків між сторонами, судом до уваги не приймаються, оскільки не відносяться до предмету доведення і встановлення в межах даної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, а також припинення провадження у справі внаслідок добровільної сплати суми заборгованості, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Здійснюючи вказаний розподіл в частині покладення на відповідача витрат у вигляд адвокатського гонорару за правову допомогу (консультування, складання і подання позовної заяви) у розмірі 4000 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2014р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_7 (Адвокат), було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.33-34), відповідно до п.1.1 якого Адвокат приймає доручення від Клієнта надавати останньому в його інтересах оплатну правову (юридичну) допомогу на умовах, визначених цим договором, з будь-яких питань та в будь-яких справах, у т.ч. цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, справах про адміністративні правопорушення, в яких останній братиме участь як позивач, відповідач, третя особа або в будь-якому іншому правовому статусі.

Пунктом 1.2 договору сторони обумовили обсяг послуг, які повинен надавати Адвокат в силу укладеного договору.

Розділом 2 договору, Клієнт та Адвокат передбачили гонорар та відшкодування фактичних видатків, зокрема, згідно п. 2.1 договору, гонорар (винагорода за правову допомогу) Адвоката за цим договором зазначається у квитанції до прибуткового касового ордеру або в інших розрахункових документах.

Відповідно до п.1 2.2 договору, Клієнт зобовязується здійснити відшкодування Адвокату понесених ним фактичних витрат, повязаних з виконанням цього договору, на підставі відповідних фінансових документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 10.07.2017р. (п.3.1 договору).

14.07.2014р. між Адвокатом та Клієнтом було укладено договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 11.07.2014р. (а.с.34), згідно якого було вирішено внести зміни до договору від 11.07.2014р., доповнивши його зміст п. 5.4 наступного змісту:

« 5.4 У випадку реєстрації Адвокатом адвокатського бюро відповідно до ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» права і обовязки Адвоката за цим договором переходять до зазначеного адвокатського бюро».

Як встановлено судом, адвокатським бюро "Говор" 02.04.2015р. було виставлено позивачу рахунок на оплату адвокатських послуг № 4 на загальну суму 4 000 грн. (а.с.36).

Вказаний рахунок позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідним платіжним дорученнями №1366 від 08.04.2015р. (а.с.28).

Перелік наданих адвокатських послуг зазначений у виставленому позивачу рахунку фактурі №4 від 02.04.2015р., до якого внесено написання і подання позовної заяви на загальну суму 4000 грн.

Враховуючи, що вказану суму сплачено саме за такий обсяг роботи адвоката, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат, що відлягають відшкодуванню до 2 000 грн.

Щодо витрат, повязаних із забезпеченням явки представника позивача у судове засідання, призначене ухвалою суду від 15.04.2015р., у сумі 399,49 грн. суд вказує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 399,49 грн. складається з витрат на проїзд його представника та підтверджується наявними в матеріалах справи посадочними документами від 28.04.2015р. (ас.38-39).

Вирішуючи питання щодо стягнення вказаної суми з відповідача, суд виходить з того, що ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2015р., явка представника позивача у судове засідання, призначене на 13.05.2015р., була визнана судом обовязковою, а відтак, витрати на проїзд у заявленій сумі відносяться до судових витрат, визначених приписами ст.44 ГПК України та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна коса, провул. Маяковського, 8 код ЄДРПОУ 34890149) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2014р. у справі №916/3114/14, шляхом стягнення на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, код ЄДРПОУ 32192534) суму заборгованості у розмірі 123 555 /сто двадцять три тисячі пятсот пятдесят пять/грн. 40 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРА-АГРО" (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна коса, провул. Маяковського, 8 код ЄДРПОУ 34890149) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, код ЄДРПОУ 32192534) витрати по сплаті судового збору у сумі 2671 /дві тисячі шістсот сімдесят одна/грн. 11 коп.; витрати на послуги адвоката у сумі 2000/дві тисячі/грн.00 коп. та витрати на проїзд у сумі 399 /триста девяносто девять/грн. 49 коп.

4. Провадження у справі в частині спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості у розмірі 10 000 грн. припинити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішення законної сили

Повне рішення складено 14 серпня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська