Рішення № 4845082, 07.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2009 р.

Справа № 6/52-958(15/29-600)

Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 03035

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 22 650 769, 36 грн.

За участю представників сторін:

Позивача : Гриньок О.А.

Відповідача: Ловчук М.В.

Суть справи :

Дочірня компанія "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі (з урахуванням зменшення вимог від 10.06.2009р.) 22 650 769, 36 грн. .

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

У відзиві на позов на згідно з поясненнями представника ВАТ "Тернопільгаз", відповідач проти позову в частині існування стягуваної суми заборгованості не заперечив та клопотав про зменшення суми нарахованої пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

- 25 березня 2008 року між ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації “Тернопільгаз” (покупець) укладено договір № 06/08-289 на постачання природного газу для нормованих потреб, у відповідності до пунктів 1.1, 3.1 якого постачальник зобов’язується передати природний газ (надалі - газ) в загальному потоці на газорозподільних станціях (ГРС), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його вартість.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2008 року, а в частині проведення розрахунків –до повного здійснення.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Цивільні права і обов'язки, у відповідності до ст. 11 ЦК України, виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань, визначені у ст. 174 ГК України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 5.1 договору, остаточний розрахунок проводиться Покупцем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Оплата за газ з ресурсу січня та лютого 2008 року здійснюється Покупцем шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості обсягів газу, переданих з ресурсу січня та лютого 2008 року, протягом двох банківських днів з моменту укладання договору.

Підставою для проведення остаточного розрахунку є Акти приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу та його вартість (п.п. 3.3, 3.4 п.4, п.п. 5.5 договору).

Позивач свої зобов’язання по договору виконав, поставивши покупцю газ, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 26.04.2008р., 31.03.2008р., 30.04.2008р., 31.05.2008р., 30.06.2008р., 31.07.2008р., 31.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 30.11.2008р., 31.12.2008р. та підписаним сторонами без заперечень Актом звіряння розрахунків від 31.03.2009р. .

Претензій щодо відступів постачальника від умов договору №06/08-289 від 25.03.2008р., покупцем не заявлялось.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із зібраних у справі доказів та не заперечується відповідачем, останній заборгував по оплаті вартості переданого газу станом на 10.06.2009р. –16 276 624, 99 грн. .

Після чого у липня 2009 року (в процесі слухання справи) сплатив ще 1 083 976, 39 грн. .

За таких обставин, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з ВАТ "Тернопільгаз" ( 16 276 624, 99 –1 083 976, 39 ) 15 192 648, 60 грн. основного боргу.

Провадження у справі, в частині сплати 1 083 976, 39 грн. заборгованості підлягає припинення по п. 1-1 ч. 1 ст. 60 ГПК України (через відсутність предмету спору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахування наведеного та матеріалів справи, такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 3 124 844, 42 грн. інфляційних сум, 542 761, 49 грн. трьох відсотків річних.

У разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ та послуги з його транспортування у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, покупець зобов’язувався сплачувати на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, кожен день прострочення платежу ( п. 6.2 угоди).

З огляду на інтереси сторін, ступінь виконання зобов’язань, причини неналежного виконання відповідачем умов договору, співрозмірність розміру пені наслідкам правопорушення, поведінку винної сторони та інші обставини справи, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, зменшенню підлягають вимоги в частині стягнення з боржника 1 353 269, 23 грн. пені.

Решту нарахованої пені в сумі 1 353 269, 23 грн. слід стягнути.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43 - 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд :

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, код 03353503 :

- на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код 31301827 , - 15 192 648,60 грн. боргу, 1 353 269,23 грн. пені, 3 124 844,42 грн. інфляційних сум, 542 761,49 грн. річних, 25 500 грн. сплаченого держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1 083 976,39 грн. боргу припинити.

3. В задоволені вимог про стягнення 1 353 269, 23 грн. пені відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 12 серпня 2009р., через місцевий господарський суд.

Суддя