Рішення № 4844995, 08.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/158

08.07.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет”

до товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Трейд”, м. Київ

про стягнення 136 126,86 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк С.В. за дов. від 29.04.2009 року.

від відповідача: Щаслива Т.П. за дов. від 01.01.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Трейд” про стягнення 136 126,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „БМ Трейд” своїх зобов’язань щодо оплати вартості товару, поставленого товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” у відповідності до умов договору поставки №03/06/04/02/01 від 03.06.2004 року. Крім того, за невиконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 318,34 грн, пеню у розмірі 2 547,99 грн., судові витрати та витрати на послуги адвоката в розмірі 27 225,37 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 26.05.2009.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 26.05.2009 року продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

26.05.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” подало до господарського суду м. Києва уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 994,75 грн., 3% річних у розмірі 994,64 грн., пеню у розмірі 7 838,77 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 505 грн.

08.07.2009 року до Товариством обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” до господарського суду м. Києва подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 49 994,75 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому повідомив про часткове погашення заборгованості в розмірі 83 266,48 грн. Стосовно наявності іншої частини заборгованості відповідач не заперечував. Не заперечував відповідач і щодо розміру та розрахунку штрафних санкцій. Не погодився відповідач стосовно стягнення з нього витрат по оплаті послуг адвоката. Відповідач вважає, що сума вартості послуг заявлена позивачем є неспіврозмірною зі складністю справи.

В судовому засіданні 08.07.2009 оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №03/06/04/02/01. Відповідно до п.2.1 вказаного договору позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язується прийняти товар та оплатити відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.6.3 Договору №03/06/04/02/01 фактичною датою поставки товару є дата прийому відповідачем даного товару у місці поставки, що відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами.

Пункт 6.6 договору №03/06/04/02/01 визначає, що днем виконання позивачем зобов’язання з поставки товару, вказаного у відповідній заявці відповідача, вважається дата передачі товару відповідачеві та підписання товарної накладної.

Вартість товару, відповідно до п.8.1.1 Договору №03/06/04/02/01вказується у Специфікації та заявці. Загальна вартість замовлення вказується у замовленні (п.8.1.3 Договору №03/06/04/02/01). Згідно з п.8.2.1 відповідач зобов’язаний сплатити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача вартість поставлених товарів в строк 30 календарних днів з моменту фактичної дати поставки.

У відповідності до умов Договору №03/06/04/02/01 позивачем поставлено товару на загальну суму 3 034 336,61 грн., Факт отримання відповідачем товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Всупереч умовам Договору №03/06/04/02/01 відповідач розрахувався з позивачем лише частково, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача у ВАТ „Банк „Український капітал”, Довідкою ВАТ Торговельно-фінансовий банк „Контракт” від 19.05.2009 року №151-12/2063 та не заперечується відповідачем.

31.08.2008 року сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем складає 195 946,02 грн.

Після подання позовної заяви до суду відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем, а саме: 22.04.2009 року сплачено 60 230,81 грн., 14.05.2009 року сплачено 5 099,78 грн., 18.05.2009 року сплачено 16 005,25 грн., а також здійснено повернення товару на суму 1 930,64 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені законодавством та договором строки не розрахувався.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк оплати товару у Договорі №03/06/04/02/01 визначено у розмірі 30 календарних днів з моменту поставки. Проте відповідачем вартість отриманого товару було сплачено лише частково.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду у розмірі 133 261,23 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після подання позивачем позову до суду частково погашено заборгованість перед позивачем за Договором №03/06/04/02/01 на загальну суму 81 335,84 грн., та повернуто товар на суму 1 930,64 грн., суд дійшов висновку, що спір стосовно суми заборгованості у розмірі 83 266,48, відсутній. Відтак, на підставі пп.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 83 266,48 грн. підлягає припиненню.

Позовні вимоги в частині стягнення 49 994,75 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стаття 624 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п.10.5 Договору №03/06/04/02/01 у разі несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, відповідач виплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого але неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладених обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних, втрат від інфляції та пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 27 225,37 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Адвокатську угоду №44/2-ю від 01.03.2009 року, укладений між позивачем та адвокатом Сацюком Д.А., Акт приймання-передачі послуг від 01.06.2009 року та платіжні доручення №1537 від 26.03.2009 року на суму 3 225,37 грн., №1540 від 26.03.2009 року на суму 4 000 грн. та №1545 від 27.03.2009 року на суму 20 000 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 1.1 Адвокатської угоди №44/2-ю виконавець бере на себе зобов‘язання надати замовнику юридичні послуги: представництво та захист інтересів замовника по справі за позовом ТОВ „Торговий дім „Кречет” до ТОВ „БМ Трейд” про стягнення заборгованості..

Крім того, згідно п. 2.1 Адвокатської угоди №44/2-ю взяв на себе зобов’язання (а) надавати замовнику консультації, висновки, довідки та роз’яснення чинного законодавства України; (б) складати необхідні заяви та інші документи від імені замовника; (в) представляти та захищати інтереси замовника в суді, господарському і третейському суді, в державній виконавчій службі, правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування, в організаціях, установах та підприємствах.

Згідно акту приймання-передачі послуг підписаним сторонами адвокатом надавались позивачу термінові консультації, досудовий аналіз справи на предмет вивчення її судової перспективи, вивчались матеріали справи, складались проекти претензій, готувались процесуальні документи, здійснювалось представництво замовника у суді, здійснювалось консультування позивача з питань, що можуть виникнути в ході судового засідання.

При цьому, позивачем суду не додано доказів на підтвердження обґрунтованості, доцільності та фактичного надання всіх передбачених актом послуг, зокрема актом визначено, що адвокатом надавались послуги щодо досудового врегулювання спору, однак, жодного підтвердження направлення будь-яких претензій відповідачеві з метою досудового врегулювання спору позивачем не надано. Також судом враховується, що адвокат Сацюк жодного разу не брав участі в судових засіданнях, не знайомився з матеріалами справи, не подавав по справі доказів, не заявляв клопотань, тощо.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 8 500 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням припинення провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення 83 266,48 грн. осново боргу припинити.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Трейд” (02129, м. Київ, вул. Микитенко, 11, п/р 26001001301301464 в АКБ «Райфайзенбанк Україна», МФО 300528, ід. код. 32592128 або з бідь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет”(03115, м. Київ, пр.-т Перемоги, 136, оф. 34, п/р 260000006342 в ВАТ ТФБ «Контракт»м. Київ, МФО 322465, ід. код. 32854439) 49 994,75 грн. (сорок дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири гривні сімдесят п’ять копійок) боргу, 994,64 грн. (дев’ятсот дев’яносто чотири гривні шістдесят чотири копійки) 3% річних, 7 838,77 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень сімдесят сім копійок) пені, 4 505 грн. (чотири тисячі п’ятсот п’ять гривень) втрат від інфляції, 1 466 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят шість гривень)- державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн.- витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 8 500 грн. (вісім тисяч п’ятсот гривень) відшкодування витрат на адвокатські послуги.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова