Рішення № 4844989, 13.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.09 Справа № 23/117д/09-18/168д/09

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача житлово-будівельного кооперативу-316 “Дніпроспецсталь-20” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25, кв. 117)

про спонукання укласти Додаткову угоду № 2 до Договору від 01.08.2002 р. № 793

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

Від позивача: Семеренко С.О., довіреність № 2/27-18 від 05.01.2009 р.

Від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ :

Заявлені позовні вимоги про спонукання житлово-будівельного кооперативу-316 “Дніпроспецсталь-20” укласти додаткову угоду № 2 від 01.09.2007 р. до договору № 793 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 р. з 01.09.2007 р. Було порушено провадження у справі № 23/117д/09 (суддя Садовий І.В.). Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області № 565 від 24.06.2009 р., у зв’язку із обранням судді Садового І.В. на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду, відповідно до постанови Верховної Ради України від 04.06.2009 р. та його переходом на іншу роботу, справу № 23/117д/09 було передано для розгляду судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 24.06.2009 р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно № 23/117д/09-18/168д/09, судове засідання призначено на 24.06.2009 р. Розгляд справи відкладався на 15.07.2009 р., 29.07.2009 р. та 13.08.2009 р.

В судових засіданнях 15.07.2009 р., 29.07.2009 р. присутні представники позивача підтримували заявлені позовні вимоги, які обґрунтовували ст.ст. 626, 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про теплопостачання”, Постановою КМУ № 955 від 10 липня 2006 р. “Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води”. В судовому засіданні 13.08.2009 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, якою, фактично, змінив предмет позову, і просив вже суд не спонукати відповідача укласти додаткову угоду № 2 до договору, а змінити умови п. 2.2., 4.2.5. та 6.1. Договору № 793 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 р. з 01.09.2007 р. Право позивача до прийняття рішення по справі змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову або зменшувати розмір позовних вимог, передбачене приписами ст. 22 ГПК України. До того ж, такі дії позивача щодо зміни предмету позову не суперечили законодавству, не порушували прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а тому заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Судом розглянуті уточні позовні вимоги.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, правом надати відзив на позов не скористався, заявлені позовні вимоги не спростував. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку неявки в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідні процесуальні документи надіслані сторонам згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

У судовому засіданні 13.08.2009 р. закінчений розгляд справи, і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 793 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі –договір).

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався поставити відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.2. договору).

Пунктом 6.1 договору, сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Тарифи для розрахунків між позивачем та відповідачем встановлюються відповідними органами влади згідно діючого законодавства (п. 1.9. договору).

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів міських рад відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з пп. 2) п. 1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Частинами 2, 3 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про теплопостачання” до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Рішенням № 317 виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.08.2007 р. “Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення” з 01.09.2007 року були затверджені тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії Концерну “Міські теплові мережі” (надалі –Рішення № 317 від 23.08.2007 року).

Додатком № 1 до Рішення № 317 від 23.08.2007 року визначені тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії Концерну «Міські теплові мережі»для виконавців послуг для населення, який складає 159,75 грн. за 1 Гкал теплової енергії.

Відповідно до п. 8.1 договору, розбіжності та спори між сторонами, пов’язані з виконанням, зміною та розірванням договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Постачання теплової енергії (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) є комунальною послугою, згідно із ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Відповідно до р. 2 «Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»затвердженого постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955: тарифи на теплову енергію –грошовий вираз витрат з виробництва, транспортування (включаючи витрати з транспортування через мережі, що належать іншим споживачам, до балансового розмежування мереж), постачання 1 Гкал теплової енергії з урахуванням інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими Мінбудом.

Тобто тарифи формуються виходячи із вартості витрат за постачання 1 Гкал теплової енергії.

У зв’язку з вступом в дію з 01.09.2007 р. нових тарифів, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 317 від 23.08.2007 р., позивач підготовив проект додаткової угоди № 2 до договору № 793 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 р. про наступне:

1. Змінити п. 2.2. розділу ІІ “Умови і порядок постачання теплової енергії” виклавши його в наступній редакції:

Пункт 2.2. “Теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з п. 1.3. і п. 1.4. цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляція на протязі опалювального періоду;

- гарячого постачання – за наявністю можливості;

- інші технологічні потреби.” .

2. Пункт 4.2.5. договору виключити.

3. Змінити пункт 6.1. розділу VI “Порядок розрахунків договору” та викласти його в наступній редакції:

Пункт 6.1. “Розрахунки Споживача за відпущену теплову енергію з Теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 317 від 23.08.2007 р.

За 1 Гкал теплової енергії –159,75 грн. з ПДВ;

В період дії договору можлива зміна ціноутворення тарифів.”

4. Всі інші умови, не зачеплені даною додатковою угодою, залишаються не зміненими та сторони підтверджують по них свої зобов’язання.

5. Дану додаткову угоду складено у двох однакових примірниках, по одному для кожної із сторін, та є невід’ємною частиною договору № 793 від 01 серпня 2002 року.

27.08.2007 року відповідачу був направлений проект додаткової угоди про зміну тарифів, тобто про зміну умов договору, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції за серпень місяць 2007 р.

Відповідач підписаний проект додаткової угоди не повернув позивачу.

04.06.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача повторно лист з додатковою угодою № 2 до договору № 793 з пропозицією її розгляду та підписання.

Відповідач залишив дану пропозицію без реагування.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 188 ГК України, встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В зв’язку неодержанням відповіді, у встановлений законом строк, позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про внесення змін до спірного договору, які відповідають змісту додаткової угоди № 2 до спірного договору, оскільки споживання теплової енергії, в силу вимог ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”, повинно відбуватися на підставі договору. При виконанні договору (п.1.1.) сторони керуються діючим законодавством України. Законодавство змінилося, отже відповідач безпідставно ухиляється від внесення відповідних змін у договір.

Що стосується моменту, з якого позивач просить суд внести зміни в спірний договір (з 01.09.2007 р.), то суд зазначає наступне, в силу приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Таким чином, судом задовольняються вимоги щодо внесення змін в договір, але не з 01.09.2007 р., а з моменту набрання рішенням суду про зміну умов договору законної сили.

На підставі викладеного суд вважає, що в цілому позовні вимоги про внесення змін у пункти 2.2., 4.2.5. та 6.1. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 793 від 01.08.2002 р. з 01.09.2007 р. підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються повністю на відповідача, відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, яка проголошує, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Змінити умови пунктів 2.2., 4.2.5. та 6.1. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 793, укладеного 01.08.2002 р. Концерном “Міські теплові мережі” та житлово-будівельним кооперативом-316 “Дніпроспецсталь-20”, виклавши їх в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2007 р. до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 793 від 01.08.2002 р., а саме:

Пункт 2.2. “Теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з п. 1.3. і п. 1.4. цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляція на протязі опалювального періоду;

- гарячого постачання – за наявністю можливості;

- інші технологічні потреби.” .

Пункт 4.2.5. договору виключити.

Пункт 6.1. “Розрахунки Споживача за відпущену теплову енергію з Теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 317 від 23.08.2007 р.

За 1 Гкал теплової енергії –159,75 грн. з ПДВ;

В період дії договору можлива зміна ціноутворення тарифів.”

3. Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 793 від 01.08.2002 р. є зміненим з дня набрання даним рішенням законної сили.

4. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу-316 “Дніпроспецсталь-20” (69121, м.Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25, кв. 117, код ЄДРПОУ 20512535, р/р 26001318040830 у ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 313010) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26004045320001 в АКБ “Індустралбанк”, МФО 313849) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 20.08.2009 р.