Ухвала суду № 48449857, 10.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2015 рокусправа № 804/5372/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Малиш Н.І.

секретар: Фірсік Д.Ю.

за участі: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 р. в справі № 804/5372/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» (далі ТОВ «Карі Україна») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2015 р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 56861 грн. по декларації за серпень 2014 р., який обґрунтувало наступним. Позивач вважає, що при проведенні перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивачем порушені приписи Податкового кодексу України, що регулює порядок проведення перевірки. Крім того, зазначає, що висновки відповідача про задвоєння у складі податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. суми податку 24254,97 грн. по податковим накладним № 26 та № 27 від 31.07.2014 р. від постачальника ТОВ «БСК Груп», є необґрунтованими, оскільки позивачем самостійно виявлена помилка в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по раніше поданої декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. щодо подвійного відображення вказаних податкових накладних, у звязку з чим надіслало в електронному вигляді відповідачу уточнені показники реєстру, про прийняття яких свідчить квитанція № 1 від 01.10.2014 р.

Щодо висновків про нікчемність господарських операцій позивача та ТОВ «Віткон Продакшн» позивач зазначає про хибність висновків відповідача через фактичне підтвердження здійснення господарських угод.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2015 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2015 р. в частині зменшення відємного значення в розмірі 32606,02 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, зазначає про неправильне застосування норм матеріального права при формуванні висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту в розмірі 24254,97 грн. Висновки відповідача, підтримані судом першої інстанції, про задвоєння у складі податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. суми податку 24254,97 грн. по податковим накладним № 26 та № 27 від 31.07.2014 р. від постачальника ТОВ «БСК Груп», є необґрунтованими, оскільки позивачем самостійно виявлена помилка в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по раніше поданої декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. щодо подвійного відображення вказаних податкових накладних, у звязку з чим надіслало в електронному вигляді відповідачу уточнені показники реєстру, про прийняття яких свідчить квитанція № 1 від 01.10.2014 р. Є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про недостатність подання позивачем виправленого реєстру виданих та отриманих податкових накладних, оскільки в такому разі повинен подаватися уточнюючий розрахунок. В даному випадку у податковій декларації усі показники відображено правильно, помилка була допущена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а саме, податкові накладні № 26 та № 27 від 31.07.2014 р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» неправильно відображені в реєстрі, оскільки вже містились в реєстрі за попередній місяць. Сума податкового кредиту за даними податковими накладними була відображена у декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. Позивачем вказані податкові накладні були виключені з реєстру, замість них включені податкові накладні від ПАТ «Акта», ТОВ «Астрателком», ПП «Терра-Пак» на загальну суму 24254,97 грн., тобто сума податкового кредиту не змінилась. З посиланням на Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міндоходів № 708 від 25.11.2013 р., апелянт вказує на відсутність підстав подання уточнюючого розрахунку.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Віткон Продакшн», основним постачальником якого є ПП «Пром-Тех-Снаб», яке відсутнє за місцезнаходженням, оскільки отримані від постачальника документи не можуть вважатися первинними документами через здійснення ПП «Пром-Тех-Снаб» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Товариство з обмеженої відповідальністю «Карі Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа 27.12.2011 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 37989494, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200042263.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Карі Україна» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Віткон Продакшн», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «БСК Груп», ТОВ «ЛС-Лоджистік», ТОВ «Еко-Лоджистік» за серпень 2014 р., за результатами якої складений акт № 3381/04-65-22-03/37989494 від 27.11.2014 р., в якому зазначено про встановлення порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 56861 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 56861 грн. по податковій декларації за вересень 2014 р.

31.03.2015 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Карі Україна» розміру відємного значення податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2014 р. в розмірі 56861 грн.

Позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Карі Україна» та ТОВ «Віткон Продакшн» укладено договір № 1201 від 27.12.2013 р., за умовами якого ТОВ «Віткон Продакшн» зобовязаний виконати роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції. Суд першої інстанції вважав доведеним належним чином оформленими первинними документами фактичне здійснення господарських операції за вказаним договором, а також використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, у звязку з чим дійшов висновку про задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Віткон Продакшн».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2014 р. позивачем засобами електронного звязку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 р. з відповідними додатками, зокрема реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

01.10.2014 р. ТОВ «Карі Україна» внаслідок самостійного виявлення допущеної помилки при формуванні реєстру отриманих податкових накладних та відображення в реєстрі податкових накладних № 26 та № 27 від 31.07.2014 р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» на суму податку на додану вартість 24254,97 грн. подало засобами електронного звязку порції 2 до відповідача реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 р., яким виключено з реєстру податкові накладні №№ 26, 27 від 31.07.2014 р., видані ТОВ «БСК Груп» на суму податку на додану вартість 24254,97 грн. та включено до реєстру податкові накладні №№ 547, 548, 564 від 25.07.2014 р. по постачальникам ПАТ «АКТА», № 129 від 09.07.2014 р. по постачальнику ТОВ «Астрателеком», № 255 від 16.07.2014 р. по постачальнику ПП «Терра-Пак» на загальну суму податку на додану вартість 24254,97 грн.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру відємного значення по господарським операціям з ТОВ «БСК-Груп» через неподання позивачем уточнюючого розрахунку з приводу виправлення самостійно виявленої помилки на виконання приписів п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Карі Україна» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Віткон Продакшн», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «БСК Груп», ТОВ «ЛС-Лоджистік», ТОВ «Еко-Лоджистік» за серпень 2014 р., за результатами якої складений акт № 3381/04-65-22-03/37989494 від 27.11.2014 р., в якому зазначено про встановлення порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 56861 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 56861 грн. по податковій декларації за вересень 2014 р.

31.03.2015 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Карі Україна» розміру відємного значення податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2014 р. в розмірі 56861 грн.

Позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 р. № НОМЕР_2 в частині зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. в розмірі 32606,02 грн., сформованого по господарським операціям з ТОВ «Віткон Продакшн», колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість в розмірі 32606,02 грн. є висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих позивачем по господарським операціям з ТОВ «Віткон Продакшн» у звязку з нездійсненням спірних господарських операцій. Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що основним постачальником ТОВ «Віткон Продакшн» є ПП «Пром-Тех-Снаб», яке відсутнє за місцезнаходженням, середньооблікова кількість штатних працівників становить 6 осіб, а тому первинні документи, складені за спірними операціями, суперечать вимогам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судовою колегією встановлено, що між ТОВ «Карі Україна» та ТОВ «Віткон Продакшн» укладено договір № 1201 від 27.12.2013 р., за умовами якого ТОВ «Віткон Продакшн» зобовязаний виконати роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції, конкретний перелік робіт, строки їх виконання, вартість яких встановлюється у додаткових угодах до договору.

Фактичне виконання робіт за вказаним договором підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: додатковими угодами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, податковими накладними, фотозвітами про результати виконаних робіт.

Позивачем здійснена оплата придбаних робіт (послуг) у серпні 2014 р. за вказаним вище договором з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Придбані за спірними господарськими операціями роботи використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Так, основними видами діяльності ТОВ «Карі Україна» за КВЕД-2010 відповідно до довідки ЄДРПОУ є роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля одягом і взуттям. У господарській діяльності позивачем використовується офісне приміщення, яке розташоване у м. Дніпропетровську, по вул. Пастера, 4, складське приміщення у м. Одеса, по вул. Дольницькій, 23/4, а також приміщення, що використовуються від магазини, які орендуються позивачем за договорами оренди, копії яких містяться в матеріалах справи.

Виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції здійснено в магазинах позивача, відтак, ці роботи (послуги) безпосередньо повязані із провадженням господарської діяльності, а тому результати цих робіт використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 цього кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Віткон Продакшн», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням послуг (робіт) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Віткон Продакшн», нікчемними, оскільки виконання договорів підтверджено як належними первинними документами, так й подальшим використанням придбаних послуг (робіт) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ «Віткон Продакшн» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, а також правильно розрахований розмір відємного значення суми податку на додану вартість за спірний податковий період (серпень 2014 р.).

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг (робіт) та оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні робіт виконавцю робіт, які включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо недоведеності фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Віткон Продакшн», а також непідтвердження виконання господарських операцій належними первинними документами.

Відповідач при цьому вказує на відсутність у контрагента постачальника позивача ПП «Пром-Тех-Снаб» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності достатньої кількості персоналу, відсутності за місцезнаходженням, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобовязань, а тому первинні документи, складені ТОВ «Віткон Продакшн» за спірними операціями, суперечать вимогам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів між позивачем та ТОВ «Віткон Продакшн» контрагент позивача та його постачальник ПП «Пром-Тех-Снаб» здійснювали господарську діяльність, не визнавались банкрутом, не були ліквідовані, є платниками податку на додану вартість.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що ТОВ «Віткон Продакшн» та ПП «Пром-Тех-Снаб» на момент укладання договору та складання податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Віткон Продакшн», є правомірним.

Колегія суддів вважає, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання апелянта на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.12.2014 р. про відсутність ПП «Пром-Тех-Снаб» за місцезнаходженням не містить в собі будь-якої доказової інформації щодо предмету доказування в даній справі, в тому в силу ст. 70 КАС України не є належним доказом відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Віткон Продакшн».

Сукупність зазначених вище обставин свідчить, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми відємного значення спірним податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами приписів Податкового кодексу України.

Що стосується зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2014 р. на 24254,97 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.09.2014 р. позивачем засобами електронного звязку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 р. з відповідними додатками, зокрема реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

01.10.2014 р. ТОВ «Карі Україна» внаслідок самостійного виявлення допущеної помилки при формуванні реєстру отриманих податкових накладних та відображення в реєстрі податкових накладних № 26 та № 27 від 31.07.2014 р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» на суму податку на додану вартість 24254,97 грн. подало засобами електронного звязку порції 2 до відповідача реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 р., яким виключено з реєстру податкові накладні №№ 26, 27 від 31.07.2014 р., видані ТОВ «БСК Груп» на суму податку на додану вартість 24254,97 грн. та включено до реєстру податкові накладні №№ 547, 548, 564 від 25.07.2014 р. по постачальникам ПАТ «АКТА», № 129 від 09.07.2014 р. по постачальнику ТОВ «Астрателеком», № 255 від 16.07.2014 р. по постачальнику ПП «Терра-Пак» на загальну суму податку на додану вартість 24254,97 грн.

Помилка полягає у включенні тієї ж суми податку на додану вартість по податковим накладним №№ 26, 27 від 31.07.2014 р., виданим ТОВ «БСК Груп», до складу податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р.

ТОВ «Карі Україна» не подавався відповідачу уточнюючий розрахунок із включенням уточнених показників.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Аналогічні приписи містяться й в розділі ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 р., який діяв до 01.12.2014р. (далі - Порядок № 678).

Крім того, Порядком № 678 передбачено, що внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що у звязку з ненаданням позивачем в порушення ст. 50 Податкового кодексу України та розділу ІV Порядку № 678 уточнюючого розрахунку з приводу виправлення самостійно виявлених помилок, про подвійне відображення одних і тих же сум податку на додану вартість за тими ж самими податковими накладними у липні та серпні 2014 р., позивачем завищено податковий кредит по податковій звітності у серпні 2014 р.

Доводи позивача про те, що допущена помилка по своїй суті не може вважатися новим включенням сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, подвійного формування податкового кредиту, помилка не вплинула на розрахунки сум податкового кредиту, обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що не заслуговують на увагу, оскільки норми вищенаведеного чинного законодавства України щодо порядку виправлення помилок не звільняють позивача від обов'язку подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за умови виправлення помилок у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, виходячи з вимог ст. 50 Податкового кодексу України та розділу ІV Порядку № 678.

Також є правильним висновок суду першої інстанції, що виключення позивачем із податкової звітності контрагента позивача, яке відображається у додатках до податкової декларації, та фактична зміна одного контрагента на іншого, що зроблено позивачем, є по суті включенням інших сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що не відповідає порядку виправлення помилок у податковій звітності, встановленому податковим законодавством.

Колегія суддів зазначає, що не зважаючи на те, що коригуванням записів у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних не змінені числові показники податкової декларації, сума податкового кредиту не змінилась, проте змінився склад податкового кредиту, що потребує подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 р. в справі № 804/5372/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 р. в справі № 804/5372/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 11.08.2015 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.І. Малиш