Ухвала суду № 48449607, 29.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2015 рокусправа № 808/2834/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання:Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі № 808/2834/15 за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

в с т а н о в и В :

У травні 2015року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому просив:

-визнати протиправними дії державного виконавця Рясної Анастасії Сергіївни Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо винесення постанови від 06.05.2015 про відкриття виконавчого провадження №47424791;

-скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 ВП №47424791, прийняту державним виконавцем Рясною Анастасією Сергіївною Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову. Постанова суду мотивована тим, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування скарги, позивач посилається на порушення відповідачем норм ст.ст 22, 23, ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та невірне застосування судом норм ст.23 названого закону..

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки передане в іпотеку ПАТ ОТП Банк. Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТОВ ОТП Факторинг Україна за Договором про відступлення права вимоги від 27.05.2011. Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 03.07.2013. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонує задовольнити вимоги ОТП Факторинг Україна у розмірі:

- Залишок заборгованості за кредитом 52 225,38 швейцарських франків;

- Заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2 960,10 швейцарських франків;

- Витрати, повязані із вчиненням виконавчого напису 1 700,00 грн.,

що всього становить 55 185,48 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 17.07.2013 становить 467 730,05 грн. та 1 700,00 грн., а всього у гривневому еквіваленті 469 430,05 грн.

Вказаний виконавчий напис набрав законної сили з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто 17.07.2013.

13.03.2014 до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ надійшла заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №4912 від 17.07.2013, у звязку із чим головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №42505100, про що 18.03.2014 винесено постанову.

04.02.2015 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42505100, у звязку із надходженням на адресу відділу рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014 за №22-ц/778/4707/14, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4912 від 17.07.2013.

Проте, 06.05.2015 державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову від 06.05.2015 про відкриття виконавчого провадження №4742479130, на підставі заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна, яка надійшла до відділу 30.04.2015. До заяви стягувачем додано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015, якою задоволено касаційну скаргу ТОВ ОТП Факторинг Україна, скасовано рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2014 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ОТП Факторинг Україна, треті особи Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено в силі.

Позивач вважає, що постанова державного виконавця не відповідає нормам ст..23, ч.1 ст.24 Закону Про виконавче провадження, оскільки за станом на 06.05.2015р. строк предявлення виконавчого напису до виконання закінчився.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон № 606-XIV).

За приписами ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 90 Закону України Про нотаріат встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

Пунктом 4 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначені ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців, а інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 23 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником, наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Згідно ч.3 ст.23 Закону «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

За нормами ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, переривання строку предявлення виконавчого напису до виконання мало місце 13.03.2014р.

Виконавче провадження було закінчено 04.02.2015р. на підставі п.4 ч.1 ст..49 закону № 606-ХІ та внаслідок наявності рішення суду, що було скасовано судом касаційної інстанції. Таким чином, закінчення виконавчого провадження по суті було протиправним.

Правові наслідки скасування судового рішення, що було підставою для застосування норм п.4 ч.1 ст..49 Закону України «Про виконавче провадження», вказаною статтею та іншими нормами названого закону не визначені.

Згідно ч.1ст.7, ст..8 КАС верховенство права є принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Відповідно до ч..7ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Виходячи з викладеного вище та приймаючи до уваги, що судове рішення від 10.12.2014р., винесене у справі №22-ц/778/4707/14 та скасоване судом касаційної інстанції, по суті було законодавчо визначеною забороною щодо проведення виконавчих дій, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, виходячи з норм ч.7 ст.9 КАС, правомірно застосував до спірних правовідносин норми ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі № 808/2834/15 залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі № 808/2834/15 без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко