Рішення № 4844907, 03.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/182

03.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Кулинич Т.В. (довіреність від 19.08.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

03.09.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі»(надалі ТОВ «Росичі», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»(надалі ТОВ «Доріда», відповідач) боргу за договором № 61/01/08 від 01.09.2008р. в сумі 71 417, 68 грн..

В ході розгляду справи позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог згідно з яким позивач просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг у розмірі 71 417, 68 грн., пеню що станом на 30.07.2009р. становить 6 246 грн..

Заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду в межах даної справи, оскільки розрахунки штрафних санкцій позивачем здійснені станом на 30.07.2009р., тоді як датою подання заяви є 29.08.2009р., що свідчить про відсутність станом на дату подання такої заяви права вимоги щодо нарахування та стягнення збільшеного розміру штрафних санкцій, в цій частині права позивача не були порушені відповідачем та не можуть розглядатись судом в межах даної справи згідно поданих уточнень.

В даному випадку позивачем не враховані межі позовних вимог, які обмежені порушенням прав позивача саме на дату звернення до суду.

До того ж, зазначене клопотання не може вважатись збільшенням розміру позовних вимог, а як про те зазначено у п. 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

За змістом ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

При поданні позовної заяви вимоги про стягнення пені не заявлялись, відповідно збільшення позовних вимог шляхом заявлення додатково вимоги про стягнення пені не є збільшенням розміру позовних вимог, які були предметом розгляду у справі.

В свою чергу, клопотання про уточнення позовних вимог за вих. 68 від 03.09.2009р. приймається судом лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки в частині сплачених коштів, що підтверджується банківською випискою за 10.06.2009р. спору між сторонами не існує, позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення вже сплачених відповідачем коштів в судовому порядку. Вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову з підстав зазначених вище, окрім того, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до клопотання не надано доказів направлення його відповідачу. Зазначена позиція викладена зокрема у п. 8 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96р. № 02-5/422 «Про судове рішення», згідно з яким зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 61/01/08 від 01.09.2008р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 66 417, 68 грн. в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява направлялись на всі повідомлені суду адреси, в тому числі на юридичну адресу ТОВ «Доріда»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2009р. наявна в матеріалах справи). Докази направлення на юридичну адресу зазначену у довідці, позовної заяви відповідачу в оригіналі залучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача було попереджено ухвалами від 11.06.2009р., від 30.07.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2008р. між ТОВ «Доріда»та ТОВ «Росичі»укладено договір поставки № 61/01/08 за яким останнє зобов’язувалось поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався приймати та оплачувати товари.

Видаткові накладні з приводу оплати яких виник спір у даній справі у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, перелік наведено у акті звірки складеному сторонами станом на 24.03.2008р.. Частину товару відповідачем було повернуто на підтвердження чого представлені розрахунки коригування до накладних, а надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару підтверджує наявність у відповідача зобов’язання щодо оплати товару.

Відповідно до положень п. 8.1-8.2 Договору сторони погодились, що договір діє до 31.12.2008р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. В разі, якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов’язань, дія договору продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки товарів здійснювались у строк дії договору, а сам договір був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 71 417, 68 грн. та у зв’язку із надходженням в рахунок оплати 10.06.2009р. - 5 000 грн., станом на час вирішення спору в сумі 66 417, 68 грн. не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови оплати та порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.2 якого покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 24 банківських днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Згідно з п. 2.5, 2.6 договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаротранспортна накладна, видаткова накладна тощо); право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної.

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних які залучені до матеріалів справи станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 24 банківських днів після отримання товару за накладними.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 66 417, 68 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 30.06.2009р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії. Доказів здійснення розрахунків за товар після підписання вказаного акту звірки відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати переданого товару згідно залучених до матеріалів справи видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі заявленому до стягнення визнаються судом обґрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, акт звіряння взаємних розрахунків складений станом на 30.06.2009р. свідчить про визнання відповідачем заборгованості за отриманий товар, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі за договором № 61/01/08 від 01.09.2008р. суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 714, 17 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу здійснених судових витрат, оскільки часткове погашення заборгованості здійснено відповідачем після подання позовної заяви до суду.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»(юрид. адреса: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 15; адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна 17, р/р 26000028632371 в Дарницькому відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк м. Києва, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33637190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(02098, м. Київ, Дніпровська набережна 7, р/р 26004401028005 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904, ідент. код 21649265) 66 417, 68 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сімнадцять гривень 68 копійок) основного боргу, 714, 17 грн. (сімсот чотирнадцять гривень 17 копійок) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 14.09.2009