Рішення № 4844777, 14.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/200

14.05.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо”

До відповідачів: №1 Державного територіально-галузевого об"єднання “Південно-Західна залізниця”

№2 Державного підприємства “Ровенькиантрацит”

Про стягнення 1 980,09 грн. збитків

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Балан О.С. –предст. (дов. від 18.09.2008р.);

Від відповідача №1: Костерний Д.О. –предст. (дов. від 13.11.2008р.)

Від відповідача №2: не з”явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідачів 1 980,09 грн. збитків, які завдані нестачею вантажу (вугілля) та які складаються з 1 778,71 грн. за втрачений вантаж та 201,38 грн. провізної плати за втрачений вантаж, а також про стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2009 було порушено провадження у справі № 47/200 та призначено її до розгляду на 29.04.2009.

Ухвалою від 29.04.2009 судом було відкладено розгляд справи на 14.05.2009, у зв»язку з неявкою представника відповідача №2 у судове засідання.

У судовому засіданні 14.05.2009 представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів 1 247,41 грн. вартості втраченого вантажу, 141,23 грн. провізної плати, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що при перевезенні вантажу позивача залізницею (відповідач №1), вантажовідправником якого був відповідач №2, було втрачено вантаж позивача, у зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів збитків, які пов»язані із втратою вантажу позивача.

Представник відповідача №1 у судовому засіданні 14.05.2009 надав відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника (відповідача №2), а не залізниці, маса вантажу визначена вантажовідправником, а не залізницею, а тому залізниця не може нести відповідальність за втрату вантажу позивача.

Представник відповідача №2 у судові засідання 29.04.2009 та 14.05.2009 не з”явився, однак 30.04.2009 надіслав до канцелярії господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на станції вантажовідправника, напіввагон був комісійно переважений, поверхня вантажу розрівнювалась, наносилася захисне маркування, а тому відповідальність за нестачу вугілля покладається, на думку відповідача №2, на перевізника –відповідача №1.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2007 між позивачем - ВАТ "Житомироблпаливо", в якості покупця, з однієї сторони та ТОВ «Поліпромінвест», в якості постачальника, було укладено договір поставки №40, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов’язався відвантажити та передати у власність покупця (позивача) вугільну продукцію згідно специфікацій –рознарядок, які є невід»ємними частинами цього договору, а покупець (позивач) зоов»ячався оплатити та прийняти зазначений товар на умовах. Які передбачені даним договором.

Відповідно до специфікації –рознарядки №2 від 30.01.2009 до договору поставки №40 04.01.2007 постачальник зобов’язався зокрема поставити на адресу позивача (покупця) вугілля АМ-13-25 за ціною 770,00 грн. за тону у кількості 276 тн.

Відповідно до видаткової накладної №44 від 05.02.2009 постачальником було передано, а позивачем (покупцем) отримано 69 тн. вугілля 13-25 за ціною 641,67 грн. (770,00 грн. з ПДВ) за тн. на загальну суму 44 275,23 грн. (53 130,28 грн. з ПДВ). Також, цією ж накладною сторонами було визначено ціну за перевезення вантажу - 5 013,00 грн., а з ПДВ - 6 015,60 грн.

Згідно залізничної накладної №50087865 від 05.02.2009 року вагон № 67166736 на адресу Паливного складу позивача «Нова Борова»Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо” (вантажоодержувач), ДП “Ровенькиантрацит” (відповідач –2. вантажовідправник) відвантажив 69 тон (69 000 кг.) вугілля марки АМ 13/25 мм.

Завантаження вугілля, згідно залізничної накладної №50087865 від 05.02.2009, здійснювалось засобами вантажовідправника (ДП “Ровенькиантрацит”) нижче бортів вагону (без зазначення розміру завантаження відправником вугілля відносно висоти бортів у вологому стані) на 150-тонних вагах останнього (тобто маса вантажу при навантажені вагону визначена засобами ДП “Ровенькиантрацит”) та у графі 4 даної накладної “Заяви і відмітки відправника” останнім було зазначено про нанесення на вагон захисного маркування вапном. Правильність всіх вищенаведених внесених в накладну №50087865 від 05.02.2009 відомостей засвідчив працівник відправника –ДП “Ровенькиантрацит”.

10.02.2009 на станції «Нова Борова»складено комерційний акт БМ №243160/2, відповідно до якого було виявлено, що вагон №67166736 є справним, навантаження здійснювалось засобами вантажовідправника, маса вантажу при відправленні визначена вантажовідправником, завантаження навалом, рівномірне, вантаж катком не ущільнений, нанесене маркування вантажу вапном, нестача вантажу складає 3000 кг., відсутній вантаж у вагоні вміститись міг, слідів втрати вантажу по шляху перевезення не виявлено, завантаження нижче бортів на 500-550 мм.

Згідно матеріалів справи, позивач розраховує вартість вантажу відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України визначаючи її на підставі ціни встановленої постачальником - ТОВ “Поліпромінвест” (оскільки вантажовідправник ДП “Ровенькиантроцит” не є власником вантажу та не формує ціну на вугілля по даній відправці), відповідно до видаткової накладної №44 від 05.02.2009 вартість вугілля 13-25 складає 770,00 грн. з ПДВ за тн. та з урахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить –1,38 тонни (3 т. –1,38 т. = 1,62 т.)

Отже, з урахуванням ціни однієї тонни вугілля визначеної постачальником ТОВ “Поліпромінвест” встановлену видатковою накладною №44 від 05.02.2009, за розрахунком позивача, загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 1 247,41 грн. ( 770,00 грн. х 1,62 т.).

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Вантажовідправником заповнюються визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України (стаття 129) відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України”, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Пунктом 3.9. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що в разі подання під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону або контейнеру, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла в процесі перевезення вантажів. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Згідно п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 –перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно п. 8 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу –у разі навантаження у напіввагон вугілля, яке містить дрібні фракції (крім сортового, рядового і брикетів призначенням на сортувальні установки і збагачувальні фабрики), вище рівня його бортів, відправник повинен здійснити ущільнення вантажу. У цьому разі "шапка" в поперечному розрізі повинна мати форму трапеції. Висота частини "шапки" над обв'язним брусом кузова на піввагона після ущільнення вугілля має бути не більше 300 мм, а нижня її частина - міститися нижче обв'язного бруса.

Згідно п. 3.1. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Також п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Пунктом 3.13 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Згідно п. 3.19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту ( 457-98-п ) повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.

Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого маса 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.

Також пунктом 3.20 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вагон №67166736 у технічному стані є справним, але фактичне завантаження відповідачем №2 вказаного вагону було здійснено нижче бортів на 500-550 мм., навантаження здійснювалось засобами вантажовідправника, маса вантажу при відправленні визначена вантажовідправником, завантаження навалом, рівномірне, вантаж катком не ущільнений, нанесене маркування вантажу вапном, нестача вантажу складає 3000 кг., відсутній вантаж у вагоні вміститись міг, слідів втрати вантажу по шляху перевезення не виявлено, що безпосередньо підтверджується та встановлено у комерційному акті БМ № 243160/2 від 10.02.2009, що згідно Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності сторін які беруть участь у перевезені (а в даному випадку, зокрема - відповідача № 2), у зв’язку з чим, суд приходить до висновку (зважаючи на імперативність вимог статті 111 Статуту залізниць України, яка за вищенаведеного факту справності вагону №67166736 звільняє відповідача №1 від відповідальності за нестачу вугілля), що відповідач№2 внаслідок завантаження даного вагону власними засобами на 150 –тонних вагах виходячи з наявних у справ матеріалів, за даних обставин зняв з Південно-Західної залізниці відповідальність за ризики втрати вантажу (вугілля сорту АМ 13-25), беручи до уваги, що завантаження вугілля здійснювалось засобами відповідача№2, що підтверджується залізничною накладною №50087865 від 05.02.2009, без участі залізниці, внаслідок чого остання, згідно вищенаведених норм матеріального права та роз’яснень ВГСУ не зобов’язана була перевіряти правильність навантаження, маси брутто, нетто здійсненого відповідачем № 2 у вагон №67166736.

У зв’язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що відповідальність за нестачу вантажу покладається на відповідача№2, у розмірі визначеному позивачем в уточненні до позовної заяви, а саме: позивач розраховує вартість вантажу відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України визначаючи її на підставі ціни встановленої постачальником - ТОВ “Поліпромінвест” (оскільки вантажовідправник ДП “Ровенькиантроцит” не є власником вантажу та не формує ціну на вугілля по даній відправці), відповідно до видаткової накладної №44 від 05.02.2009 вартість вугілля 13-25 складає 770,00 грн. з ПДВ за тн. та з урахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить –1,38 тонни (3 т. –1,38 т. = 1,62 т.), а отже, з урахуванням ціни однієї тонни вугілля визначеної постачальником ТОВ “Поліпромінвест” у видатковій накладній №44 від 05.02.2009, за розрахунком позивача, який судом перевірено та з яким суд погоджується, загальна вартість недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 1 247,41 грн. ( 770,00 грн. х 1,62 т.), у зв»язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача №2 збитків від нестачі вугілля марки АМ 13-25 визнається судом законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному розмірі –в сумі 1 247,41 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача № 2 в судовому порядку. Крім цього, стягненню з відповідача №2 на користь позивача підлягає 141,23 грн. провізної плати, оскільки втрата вантажу позивача відбулася внаслідк дій відповідача №2.

Крім цього, суд приходить до висновку про відмову позивачу у позові до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця».

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –71,53 грн. витрат по сплаті державного мита та 82,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (код ЄДРПОУ 32320704, місцезнаходження: 94700, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6) на користь Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо” (код ЄДРПОУ 01881706, юридична адреса: 10014, м. Житомир, майдан Рад, 2, фактична адреса: 10001, м.Житомир. вул.. Ватутіна, 63-А) 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 41 коп. вартості втраченого вантажу, 141 (сто сорок одна) грн. 23 коп. провізної плати, а також 71 (сімдесят одна) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 82 (вісімдесят дві) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. У позові до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»–відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р.Станік

підписано:14.08.2009