Рішення № 4844770, 10.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/150

10.07.09

за позовом приватного підприємства “Квест Етікалс”, м. Київ

до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Хмесіл ЛТД”, м. Київ

про стягнення 34 993,91 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Скуратовська І.І., предст. за дов. б/н від 20.05.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Квест Етікалс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Хмесіл ЛТД” про стягнення 34 993,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленої за Договором №18 від 03.01.2006 року медичної продукції, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 30 505,98 грн. За порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 2 063,93 грн., відсотки річних в сумі 359,63 грн., та з посиланням на п.8.2 Договору просить стягнути пеню в розмірі 2 064,37 грн.

Під час розгляду справи позивав неодноразово уточнював позовні вимоги збільшуючи штрафні санкції та зменшуючи суму основного боргу та остаточно просить стягнути з відповідача 22 310,72 грн. –основний борг, 3 609,57 грн. –втрати від інфляції, 549,39 грн. –3% річних, 3 552,69 грн. пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, у розмірі 34 993,01 грн. та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо належного йому майна та грошових коштів.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року продовжено строк розгляду справи.

В судові засідання, зокрема засідання призначене на 10.07.2009 року представники відповідача не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/150 від 25.06.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 30.06.2009 року.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Причини неявки представника відповідача в судове засідання 10.07.2009 року суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 10.07.2009 року від останніх до суду не надходило.

При цьому, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи неодноразово відкладався.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача.

В судовому засіданні 10.07.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

03.01.2006 року між приватним підприємством “Квест Етікалс” (надалі по тексту позивач) та спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю „Хмесіл ЛТД” (надалі по тексту відповідач) укладено Договір поставки фармацевтичної продукції №18 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов”язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов”язався прийняти та оплатити фармацевтичну продукцію (надалі по тексту товар), відповідно до товарних накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Ціна товару вказується у накладних (п.2.1 договору). Сторони погодились з тим, що всі поставки, здійснені після укладання цього договору, здійснюються з метою виконання цього договору і на умовах договору. Крім того, в накладних, які є невід’ємною частиною договору, вказується назва, кількість, ціна, загальна вартість, терміни та порядок сплати за медичну продукцію. При цьому згадка про цей договір та посилання на нього в накладних можлива, але не обов’язкова (п.3.1 договору).

Покупець (відповідач) зобов’язаний розрахуватись з продавцем (позивачем) за отриманий товар не пізніше за термін, вказаний в видаткових (товарних) накладних (п.5.1 договору).

На виконання умов Договору позивач здійснював поставку відповідачу фармацевтичної продукції, зокрема згідно наступних видаткових накладних:

- №КЕ-0000428 від 07.08.2008 року на суму 10 548,54 грн. Відстрочка оплати –45 календарних днів, остання дата сплати 20.09.2008 року.

- №КЕ-0000435 від 12.08.2008 року на суму 1 939,81 грн. Відстрочка оплати –45 календарних днів, остання дата сплати 25.09.2008 року.

- №КЕ-0000487 від 03.09.2008 року на суму 16 634,68 грн. Відстрочка оплати –45 календарних днів, остання дата сплати 17.10.2008 року.

- №КЕ-0000455 від 20.08.2008 року на суму 24 533,85 грн. Відстрочка оплати –45 календарних днів, остання дата сплати 03.10.2008 року.

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та містять штамп позивача та печатку відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості (лист від 10.10.2008, від 24.10.2008).

Однак відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався та 30.10.2008 року відповідач надав позивачу лист - відповідь на претензію (вих.№97 від 30.10.2008 року), яким гарантував погашення заборгованості в строк до 01.03.2009 року.

Позивач не погодився з графіком погашення заборгованості запропонованим відповідачем та звернувся до суду. Під час судового розгляду встановлено, що при зверненні до суду 25.03.2009 року (заява зареєстрована судом 30.03.2009 року) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 30 505,98 грн., однак як убачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.03.2009 року складала 28 505,98 грн. В подальшому позивач подав уточнення позовних вимог в яких фактично відмовився від стягнення заборгованості в розмірі 2000 грн.

Крім того, частина заборгованості була погашена відповідачем після порушення провадження по справі і станом на день прийняття рішення складає 23 229, 37 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.07.2009 року та поясненнями позивача щодо неврахування накладної на повернення № 0023634.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22 310,72 грн.

Враховуючи викладені обставини провадження по справі в частині стягнення 7 276,61 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію наступним чином:

- згідно видаткової накладної №КЕ-0000428 від 07.08.2008 року на суму 10 548,54 грн. –не пізніше 20.09.2008 року

- згідно видаткової накладної №КЕ-0000435 від 12.08.2008 року на суму 1 939,81 грн. –не пізніше 25.09.2008 року

- згідно видаткової накладної №КЕ-0000487 від 03.09.2008 року на суму 16 634,68 грн. - не пізніше 17.10.2008 року.

- згідно видаткової накладної №КЕ-0000455 від 20.08.2008 року на суму 24 533,85 грн. –не пізніше 03.10.2008 року

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався. Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 229,37 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині вимог щодо стягнення основного боргу слід відмовити в зв’язку з неврахуванням позивачем повернення товару згідно накладної № 0023634.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку несвоєчасної сплати за отриману продукцію покупець сплачує продавцю, разом з основним боргом, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який начисляється пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

За таких обставин суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 552,69 грн. При цьому, суд зважає на помилковість розрахунку позивача, неврахування кількості днів в 2008 році –366 та незастосування приписів ст. 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування пені, однак заявлена позивачем до стягнення сума пені не перевищує суму пені належну до стягнення з урахуванням всіх викладених вимог.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 549,39 грн. та втрат від інфляції в розмірі 3 609,57 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру ”.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК, якщо такі витрати пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Угоду про надання юридичної допомоги від 12.02.2009 року укладену з адвокатом Скуратовською І.І., Акт приймання передачі послуг від 25.06.2009 року, а також докази оплати послуг пов’язаних з розглядом справи, зокрема, копію квитанції № 259962 від 25.06.2009 року на суму 3 500 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт від 25.06.2009 року, підписаного між позивачем та Скуратовською І.І., адвокатом проведено досудовий аналіз справи, підготовлено та складено претензії № 1 та № 2 та відповідно здійснено розрахунок суми боргу та штрафних санкції, підготовлено позовну заяву, здійснений розрахунок суми боргу, підготовлено заяви про уточнення позовних вимог, здійснено представництво інтересів позивача в суді.

Суд враховує подані позивачем документи, однак звертає увагу на наступні обставини. При цьому, позивачем суду не додано доказів на підтвердження обґрунтованості, доцільності та фактичного надання всіх передбачених актом послуг, зокрема актом визначено, що адвокатом надавались послуги щодо досудового врегулювання спору, однак, як встановлено матеріалами справи, договір між позивачем та адвокатом було укладено 12.02.2009 року тоді як перша претензія була складена 10.10.2008 року та направлена позивачеві 16.10.2008 року, а друга претензія складена 24.10.2008 року, тобто значно раніше ніж між сторонами було укладено відповідну угоду.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 2000 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, судом враховується той факт, що позивачем заявою про уточнення позовних вимог було фактично збільшено суму позову щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції, однак державне мито сплачене не було. В зв’язку з тим, що судом розглянуті всі вимоги позивача, господарський суд вважає за доцільне стягнути з позивача несплачену суму державного мита. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину основного боргу, що був в добровільному порядку погашений відповідачем до порушення провадження по справі покладаються на позивача, в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7 276,61 грн. припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Хмесіл ЛТД” (03680, м. Київ, провул. Бородянський, 3, р/р 26001200002535 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 14369217 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Квест Етікалс” (04053, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150-а, оф.60, р/р 26003012821817 в ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 31750913) 29 941,02 грн. (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот сорок одну гривню дві копійки), з яких 22 229,37 грн. (двадцять дві тисячі двісті двадцять дев’ять гривень тридцять сім копійок)–основного боргу, 549, 39 грн. (п’ятсот сорок дев’ять гривень тридцять дев’ять копійок) три відсотки річних, 3 552,69 грн. (три тисячі п’ятсот п’ятдесят дві гривні шістдесят дев’ять копійок) пені, 3 609,57 грн. (три тисячі шістсот дев’ять гривень п’ятдесят сім копійок) втрат від інфляції, а також 352, 18 грн. ( триста п’ятдесят дві гривні вісімнадцять копійок) –державне мито та 111, 42 грн. (сто одинадцять гривень сорок дві копійки) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Стягнути з приватного підприємства „Квест Етікалс2 (04053, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150-а, оф.60, р/р 26003012821817 в ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 31750913) на користь державного бюджету України 32, 24 грн. ( тридцять дві гривні двадцять чотири копійки) державного мита.

Видати накази.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова