Рішення № 4844689, 13.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2009 р.

Справа № 18/29-531

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Прокурора м. Тернополя в інтересах держави м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7, в особі Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Коперника, 1

до відповідача: Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль»м. Тернопіль, вул. Поліська, 14

про стягнення плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2 в розмірі 51 119,97 грн.

За участю представників:

позивача: Коковська І.А. –начальника юридичного відділу Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном, довіреність № 60 від 10.12.2008 р.

відповідача: Пащенко В.В., довіреність № 74 від 22.04.2009 р.

прокурора: Молень І.Й. –помічника прокурора, посвідчення № 21.

відділу ДВС: Станимир Р.І. –державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, довіреність № 19/28814 від 13.08.2009 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль», надалі відповідач, про стягнення плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2 в розмірі 51 119,97 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 785 ЦК України, стверджує, що відповідач добровільно не звільнив нежитлове приміщення та не передав його по акту прийому –передачі орендодавцю, а продовжує користуватися ним без будь –яких правових підстав на те.

В підтвердження зазначеного представив договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 3293 від 15.03.2001 р., лист 271-у від 06.03.2009 р., претензію № 267-у від 06.03.2009 р., розрахунок нарахування та оплати коштів за фактичне користування нежитлових приміщень станом на 27.02.2009 р., інші документи, копії яких в матеріалах справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зокрема і з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, стверджує, що: при поданні позовної заяви прокурором не подано доказів що б підтверджували статус Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради як позивача, оскільки орендодавцем за договором № 3293 від 15.03.2001 р. є Виконавчий комітет Тернопілської міської ради, а управління комунального майна міста як уповноважений орган по укладенню договорів оренди; у відповідача відсутні претензії та вимоги стосовно плати за використання приміщення; приватне підприємство «Торговий дім Тернопіль»не перебуває в даному приміщенні. Зазначає, що розрахунки плати за фактичне користування є необґрунтованими, а також вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності. Просить суд в позові відмовити.

В порядку ст. 30 ГПК України судом було викликано державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції для дачі пояснень щодо здійснення виконавчого провадження у справі № 5/32-429. В судовому засіданні державним виконавцем зазначено, що виконавче провадження у справі № 5/32-429 станом на 13.08.2009 р. не закінчене.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, думку прокурора, пояснення державного виконавця, судом встановлено наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Згідно рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2008 р. № 5/20/1 Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради є правонаступником майнових і немайнових прав та зобов’язань управління комунальної власності Тернопільської міської ради.

Одними із основних завдань Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради є облік та контроль за використанням комунального майна міста та управління даним майном (п. п. 3.10., 3.11. Положення про Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради).

15.03.2001 р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а управлінням комунального майна міста, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди, яке виступає як орендодавець, та ПП «Торговий дім Тернопіль», яке виступає як орендар, був укладений договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 3293.

За умовами даного договору (п. 1.1.) орендодавець на підставі рішень Виконавчого комітету міської ради від 14.01.2001 р. передав, а орендар 15.03.2001 р. прийняв у строкове, платне користування не житлові приміщення (будівлі) комунальної власності, за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2, для використання під магазин.

Згідно п. п. 1.2., 4.1. договору надане в оренду майно орендар може використовувати лише для потреб, визначених у п. 1.1. даного договору.

Орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п. 4.3. договору).

Сума орендної плати за перший місяць оренди становить 537,60 грн.

Договір діє з 15.03.2001 р. по 14.03.2002 р. включно (п. 9.1 договору).

Рішенням господарського суду Тернопільської області винесеними у справі № 8/123-1877 від 20.10.2004 р. (залишене в силі апеляційною та касаційною інстанціями) договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності від 15.03.2001 р. № 3293, укладений між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а управлінням комунального майна міста приватним підприємством «Торговий дім Тернопіль»на оренду нежитлового приміщенням комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2 достроково розірвано.

Рішенням господарського суду Тернопільської області винесеними у справі № 5/32-429 від 30.11.2005 р. (залишене в силі апеляційною та касаційною інстанціями) зобов’язано приватне підприємство «Торговий дім Тернопіль»в 10-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звільнити незаконно зайняте приміщення комунальної власності по вул. Родини Барвінських,14 в м. Тернополі, площею 192,0 м2.

Як визначено частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так, 20.10.2004 р. договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності від 15.03.2001 р. № 3293 достроково розірвано, а рішенням господарського суду Тернопільської області винесеними у справі № 5/32-429 від 30.11.2005 р. зобов’язано приватне підприємство «Торговий дім Тернопіль»в 10-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звільнити незаконно зайняте приміщення комунальної власності по вул. Родини Барвінських,14 в м. Тернополі, площею 192,0 м2.

Згідно із ч. З ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння на чуже майно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Проте, після припинення договору оренди відповідач користується спірним приміщеннями безпідставно.

Частиною 2 статі 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

У п. 2.4. договору сторони обумовили, що за затримку повернення орендованого приміщення орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування приміщенням в розмірі орендної плати, і штраф за кожен день прострочення в розмірі 6% від розміру місячної орендної плати за останній місяць дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилалися рахунки (докази надіслання в матеріалах справи) для оплати за фактичне користування приміщенням, зокрема № 3293 від 28.02.2006 р., № 3293/10 від 12.11.2007 р., № 3293/12 від 15.01.2008 р., № 3293/01 від 11.02.2008 р., № 3293/02 від 21.03.2008 р., № 3293/03 від 15.04.2008 р., № 3293/04 від 15.05.2008 р., № 3293/05 від 11.06.2008 р., № 9393/06 від 11.07.2008 р., № 3293/07 від 15.08.2008 р., № 3293/08 від 18.09.2008 р., № 3293/09 від 10.10.2008 р., № 3293/10 від 11.10.2008 р., № 3293/12 від 22.01.2009 р., № 3293/1 від 27.02.2009 р.

Відносно твердження відповідача, що розрахунки плати за фактичне користування є необґрунтованими, оскільки за грудень місяць 2004 року нараховано 257,31 грн., а за січень місяць 2005 року 811,21 грн., суд зазначає, що розрахунки орендної плати проводились в тому числі з врахуванням п. 3.4. договору.

Згідно представленого позивачем розрахунку відповідачу станом на 27.02.2009 р. нараховано для оплати за фактичне користування нежитлових приміщень за період з 22.12.2004 р. по січень 2009 р. 51 119,97 грн.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа –учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст. 222 ГК України).

06.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 267-у, в якій просив останнього погасити нараховану плату за фактичне користування приміщенням в сумі 51 119,97 грн., яка залишена без задоволення.

Відповідач не вбачає підстав для сплати даної суми, оскільки поряд з іншим стверджує, що приватне підприємство «Торговий дім Тернопіль»не перебуває в приміщенні комунальної власності, за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2, в підтвердження посилається на акт державного виконавця від 04.03.2008 р., складений при примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області виданого на виконання рішення від 30.11.2005 р. по справі № 5/32-429. В даному акті зазначено, що у вищезазначеному приміщенні здійснює торгову діяльність магазин «Хортиця», який є пунктом продажу товарів ПП «Продторг –Тернопіль».

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ (ст. 37Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999, № 606-XIV).

Так, судом неодноразово було витребувано у сторін матеріали виконавчого провадження (надіслані ДВС як сторонам у виконавчому провадженні) про примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2005 р. у справі № 5/32-429, проте постанови про закінчення виконавчого провадження надано не було. Як встановлено судом в судовому засіданні 13.08.2009 р. виконавче провадження у справі № 5/32-429 станом на 13.08.2009 р. не закінчене, відтак, з огляду на п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону 606-XIV, необґрунтованими є твердження відповідача про добровільне фактичне виконання даного рішення.

Щодо пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача –з моменту припинення договору найму. Станом на час розгляду справи приміщення комунальної власності, за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 14, площею 192 м2 не передане по акту прийому –передачі від орендаря до орендодавця, як це передбачає п. 2.6. договору, відповідно строк позовної давності не пропущений.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль»(м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 14035686) на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код 36212339) 51 119 (п’ятдесят одну тисячу сто дев’ятнадцять) грн. 97 коп. плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності;

3. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль»(м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 14035686) в дохід державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 20 коп. державного мита;

4. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль»(м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 14035686) в дохід державного бюджету України на р/р 31214259700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14 серпня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя