Рішення № 4844645, 07.09.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р. Справа № 18/942

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 07.09.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо –науковий центр „Трубосталь” м. Нікополь, Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства „Азот” м. Черкаси

про стягнення 360 515 грн. 94 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо –науковий центр „Трубосталь” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Азот” про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням договору поставки № 1043-430 від 25.12.2007 року в розмірі 460 515 грн. 94 коп., в т.ч.: 419 915 грн. 66 коп. –розмір основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 36 104 грн. 13 коп. –пеня, 4 496 грн. 15 коп. –3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, в зв’язку з чим просив суд стягнути з відкритого акціонерного товариства „Азот” 360 515 грн. 94 коп. заборгованості, в т.ч.: 290 026 грн. 65 коп. –вартість поставленого та неоплаченого товару, 29 889 грн. 01 коп. – розмір інфляційного збільшення, 4 496 грн. 15 коп. –3% річних, 36 104 грн. 13 коп. –пеня ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.08.2009 року №2000).

За клопотанням сторін (а.с. 94) спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в попередніх судових засіданнях проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві від 13.04.2009 року №121-06/25/1.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.09.2009 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.09.2009 року на 16 год. 30 хв., для підготовки повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 25.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо –науковий центр „Трубосталь” (постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Азот” (покупець) було укладено договір поставки за №1043 - 430.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця деталі трубопроводів (далі –товар), а покупець в свою чергу зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що після узгодження та підписання сторонами специфікації, постачальник виставляє покупцеві рахунок на загальну вартість товару відповідно до специфікації. Покупець на протязі 10 –ти банківських днів з моменту отримання рахунку проводить 50% передоплату від вартості товару, вказаної в рахунку, інші 50% від вартості товару, зазначені в рахунку, покупець оплачує на протязі 10 –ти банківських днів після поставки товару, якщо інше не зазначено в специфікації.

Так, на підставі договору та специфікації №11 від 23.04.2008 року до договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок №1366 від 05.05.2008 року на загальну суму 669 886 грн. 10 коп. Платіжним дорученням №23 від 07.05.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50% передоплати в розмірі 334 943 грн. 05 коп. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 669 886 грн. 10 коп., що підтверджується накладними:

№2665 від 03.09.2008 року на суму 240 546 грн. 50 коп.;

№2870 від 30.09.2008 року на суму 103 974 грн. 00 коп.;

№2891 від 01.10.2008 року на суму 209 092 грн. 80 коп.;

№2951 від 07.10.2008 року на суму 116 272 грн. 80 коп.

В подальшому відповідно до умов договору та специфікації №13 від 17.06.2008 року до договору позивачем було виставлено для сплати рахунок №1903 від 18.06.2008 року на суму 110 167 грн. 20 коп. Платіжним дорученням №4144 від 25.06.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50% передоплати в сумі 55 083 грн. 60 коп. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 110 167 грн. 20 коп., що підтверджується накладними:

№2869 від 30.09.2008 року на суму 58 224 грн. 00 коп.;

№3569 від 15.12.2008 року на суму 51 943 грн. 20 коп.

Товар було прийнято представником відповідача, що підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно –матеріальних цінностей (а.с. 21-23).

Проте, відповідач у своєму відзиві на позов заперечував факт отримання товару, оскільки в накладній №2951 від 07.10.2008 року зазначена довіреність №НБМ №234052/121 від 30.09.2008 року, однак ВАТ “Азот” за вказаним номером довіреності не видавало. Також, відповідач заперечував отримання продукції згідно накладних №2870 від 30.09.2008 року, №2869 від 30.09.2008 року, №2891 від 01.10.2008 року, №2951 від 07.10.2008 року, оскільки підпис особи, що отримувала продукцію за накладними не співпадає з підписом особи на яку було видано довіреність на отримання товарно – матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 11.08.2009 було витребувано у відповідача журнал реєстрації довіреностей за 2008 рік, журнал реєстрації отриманих податкових накладних з додатком №5, по спірній господарській операції, декларації звітності з ПДВ по спірній господарській операції.

Також в подальшому, під час розгляду справи в суді, відповідачем було частково сплачено на користь позивача 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банку станом на 22.07.2009 року та станом на 23.07.2009 року та довідкою ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” від 10.08.2009 року №24/9.1/1620.

Як вбачається з копій платіжних доручень №2800 від 22.07.2009 року та №1249 від 23.07.2009 року заборгованість було частково сплачено відповідачем саме за спірними накладними №№ 2665, 2870, 2891, 2951.

Відповідач під час розгляду справи на призначення судом та проведення судово - почеркознавчої експертизи не наполягав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом враховано, що довіреності на отримання товару котрі виписані відповідачем, а також видаткові накладні містять ряд неточностей та помилок, а також довіреності оформлені з порушенням Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року за №99.

Проте, дослідивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема: копії виписок по особовому рахунку № 26001110029131 за 07.05.2008 року, за 25.06.2008 року ТОВ НВЦ “Трубосталь”, копії податкових накладних ТОВ НВЦ “Трубосталь” від 25.06.2008 року №2673, від 30.09.2008 року №4270, від 15.12.2008 року №5243, від 07.05.2008 року №1913, від 30.09.2008 року №4277, від 01.10.2008 року №4309, від 07.10.2008 року №4409, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ТОВ НВЦ “Трубосталь” за травень, червень, вересень, жовтень 2008 року, копії розшифровок ТОВ НВЦ “Трубосталь” податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень, червень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, копії з журналу реєстрації довіреностей за 2008 рік ВАТ “Азот”, копію податкової декларації ВАТ “Азот” з податку на додану вартість за грудень 2008 року, копію податкової декларації ВАТ “Азот” з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, копії реєстрів ВАТ “Азот” отриманих та виданих податкових накладних з 01.01.2008 року, накладні №2665 від 03.09.2008 року, №2870 від 30.09.2008 року, №2891 від 01.10.2008 року, №2951 від 07.10.2008 року, №2869 від 30.09.2008 року, №3569 від 15.12.2008 року, довіреності серії НБМ від 03.09.2008 року №233791/952, від 15.12.2008 року №234353/1514, від 30.09.2008 року №234052/1231, пояснення представників сторін від 13.04.2009 року №121-06/25/1 ( а.с. 33- 34), від 29.04.2009 року №1061 (а.с. 42 - 45), а також враховуючи часткову оплату відповідачем спірних накладних, суд дійшов висновку, що відповідач фактично прийняв товар в повному обсязі від позивача.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 01.09.2009 року факт отримання підприємством товару в повному обсязі, та наявність заборгованості (основного боргу) також не заперечував, що підтверджується протоколом судового засідання.

Письмових зауважень до протоколу в порядку ст. 81-1 ГПК України до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов про те, що підприємство не отримувало продукції за спірними накладними є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 290 026 грн. 65 коп.

Позивачем до відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений товар від 02.03.2009 року №454/15, яку було отримано відповідачем 04.03.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, 50% вартості товару, який залишився неоплаченим, покупець зобов’язався оплатити на протязі 10 –ти банківських днів після поставки товару, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно до п. 4.2. договору датою поставки вважається дата, вказана у накладній.

Отже, з урахуванням п.3.3. та п. 4.2. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

за накладною №2665 від 03.09.2008 року до 17.09.2008 року;

за накладною №2870 від 30.09.2008 року до 14.10.2008 року;

за накладною №2891 від 01.10.2008 року до 15.10.2008 року;

за накладною №2951 від 07.10.2008 року до 21.10.2008 року;

за накладною №2869 від 30.09.2008 року до 14.10.2008 року;

за накладною №3569 від 15.12.2008 року до 29.12.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 290 026 грн. 65 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 29 889 грн. 01 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 4 496 грн. 15 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Представник відповідача в судовому засіданні даний розрахунок не спростував.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що в разі прострочки другого платежу по даному договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 36 104 грн. 13 коп. пені.

Перевіривши період нарахування та розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено договором та чинним законодавством.

Проте позивач самостійно визначив період та суму вищезазначених санкцій, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач повинен був направити окрему вимогу про сплату відповідачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, не приймаються судом до уваги, як такі що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки право стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є субсидіарним правом кредитора (позивача), передбачене законом та договором, яке виникає у зв’язку з неналежним виконанням боржником (відповідачем) основного зобов’язання з моменту його прострочення. Отже, підстави для направлення вимоги про сплату пені, інфляційних втрат та 3 % річних відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Азот”, вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00203826, р/р 26002001311794/980 у філії ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 344034 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо –науковий центр „Трубосталь”, просп. Трубників, 91/222, м. Нікополь, Дніпропетровської області, р/р 26001110029131 у Нікопольському відділенні ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 305017, ідентифікаційний код 13419172 –290 026 грн. 65 коп. –основної заборгованості, 29 889 грн. 01 коп. –інфляційних втрат, 4 496 грн. 15 коп. –3% річних, 36 104 грн. 13 коп. –пені, 3 605 грн. 16 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович