Рішення № 4844533, 09.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/160

09.09.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»до Приватного підприємства «Клен»про стягнення 13 570,20 грн. за участю представника позивача –Василевського О.Л., довіреність № 40 від 25.05.2009 р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 6 785,10 грн. основного боргу, 6 785,10 грн. штрафу, а загалом 13 570,20 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором суборенди обладнання № ПМЛ-2857 від 24.07.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.04.2009 року.

У судовому засіданні 19.06.2009 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 30.06.2009 року.

30.06.2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.08.2009 року.

У судовому засіданні 05.08.2009 року оголошувалася перерва до 09.09.2009 року.

У судовому засіданні 09.09.2009 року представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди обладнання № ПМЛ-2857, за умовами якого орендар зобов’язався передати, а суборендар –прийняти у строкове платне користування за плату обладнання для розливу та торгівельне обладнання, що є об’єктом оренди за цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди. Перебіг строку суборенди розпочинається з моменту передачі суборендарю за відповідним актом об’єкта суборенди в суборенду і закінчується 31.12.2007 року (п. 11.1. договору).

Умовами договору було встановлено, що орендна плата здійснюється суборендарем після передачі обладнання та підписання актів прийому-передачі один раз на квартал на підставі виставлених орендарем рахунків (п. 1.4.).

Відповідно до п. 2.2. договору факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акти прийому-передачі обладнання в суборенду є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору було встановлено, що обладнання передається суборендарю у користування з метою його використання в господарській діяльності суборендаря, для оформлення інтер’єру торговельних точок суборендаря за місцерозташуванням обладнання, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього договору, та зберігання і реалізації продукції, отриманої від орендаря. Щомісяця реалізовувати в своїх закладах не менше 6 (шести) кег (250-300 л) продукції орендаря.

В разі припинення дії цього договору з підстав, передбачених п.п. 4.11, 11.2, 11.3, 11.5 цього договору, суборендар зобов’язався повернути обладнання орендарю за актами прийому-передачі не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії даного договору (п. 3.2. договору).

На виконання умов договору позивач згідно підписаного сторонами Акту прийому-передачі торгового обладнання № ПО-Л2011 від 24.07.2007р. передав відповідачу: зонт 4*4м Старопрамен –у кількості 3 (три), заставна вартість яких становить 3 485,10 грн.; меблі металодерев’яні «Старопрамен»- у кількості 6 (шість), заставна вартість яких становить 3 300,00 грн., всього сукупна вартість торгового обладнання (заставна вартість) склала 6 785,10 грн.

Листом за вих. № 156 від 30.07.2008 р. позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору суборенди, на підставі п. 11.3. договору, в зв’язку з тим, що торгове обладнання, яке перебувало у відповідача, було відсутнє за місцезнаходження торговельної точки та відповідач не використовував обладнання за цільовим призначенням. Вказаним листом позивач також просив відповідача повернути все зазначене обладнання та зворотну тару протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього листа або сплатити заставну вартість обладнання та зворотної тари.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом за вих. 149 від 12.08.2008р. запропонував позивачу визначитися із заставною вартістю переданого торговельного обладнання і виставити рахунок, згідно якого зобов’язався відшкодувати заставну вартість обладнання.

12.08.2009 року позивачем було направлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-10 від 15.08.2008р. на суму 6 785,10 грн., який було отримано відповідачем згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення за № 11262576 –18.08.2009 р.

Проте, відповідач не виконав зобов’язання щодо повернення переданого обладнання позивачу чи відшкодування заставної вартості обладнання.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з суборенди обладнання, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання щодо повернення переданого обладнання та має перед позивачем заборгованість у сумі заставної вартості переданого в суборенду обладнання в розмірі 6 785,10 грн.

Доказів повернення отриманого обладнання або сплати заставної вартості переданого в суборенду обладнання відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості переданого в суборенду обладнання в розмірі 6 785,10 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.4. договору у випадку втрати обладнання суборендар відшкодовує орендарю його заставну вартість та сплачує штраф у розмірі 100% заставної вартості обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з передачі обладнання та оплати його заставної вартості нараховано 6 785,10 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 6 785,10 грн. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 234,00 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 135,70 грн., в зв'язку з чим 98,30 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито у сумі 135,70 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Клен»(юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 4, фактична адреса: 02154, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, 4, код 30517651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»(юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1/8, фактична адреса: 03028, м. Київ, вул. Лисогірська, 12, код 24579453) 6 785,10 (шість тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. 10 коп. вартості переданого в суборенду обладнання, 6 785,10 (шість тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. 10 коп. штрафу, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 70 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»(юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1/8, фактична адреса: 03028, м. Київ, вул. Лисогірська, 12, код 24579453) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 98 (дев’яносто вісім) грн. 30 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 524 від 03.02.2009 року. Оригінал платіжного доручення № 524 від 03.02.2009 року залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва № 52/160.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна