Рішення № 4844488, 01.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/168

01.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України”

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Інвестменс”

Про стягнення 7 371,77 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «СВП Інвестменс »про стягнення 7 371,77 грн. (6 374,24 грн. –основний борг, 209,56 грн. –пеня, 52,39 грн. 3% річних та 735,58 грн. збитків від інфляції) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 05368 від 20.02.2008 р.

Ухвалою суду від 01.04.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/168 та призначено розгляд справи на 29.04.2009 р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судове засідання 29.04.2009 р не направив.

Ухвалою суду від 29.04.2009 р. розгляд справи відкладено на 24.06.2009 р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судове засідання 24.04.2009 р не направив.

Ухвалою суду від 26.04.2009 р. розгляд справи відкладено на 24.07.2009 р.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р розгляд справи призначено на 01.09.2009 р.

01.09.2009 р. представники сторін у судове засідання не з’явились. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників сторін суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між сторонами укладено договір про надання послуг № 5368 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався надати послуги доступу до мережі Інтернет, згідно з обраним відповідачем.

Згідно п. 3.1 Договору оплата послуг здійснюється авансовим платежем за поданням рахунків, що виставляються позивачем за обраним відповідачем пакетом.

На виконання умов Договору позивачем надавались послуги, передбачені договором та виставлялись рахунки на їх оплату

Проте, відповідачем неналежним чином виконувались умови договору.

Станом на 21.11.2007 р. заборгованість відповідача становила 6 374,24 грн.

Гарантійним листом № 369 від 01.09.2008 р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за період з червня по липень 2008р. та зобов’язався сплатити її до 15.09.2008 року.

11.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, відповіді на яку не отримав. Заборгованість відповідачем сплачена не була.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 6 374,24 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку, становить 209,56 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 52,39 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 735,58 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6 374,24грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, у разі несплати за отримані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (до 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, відповідач на вимогу позивача має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 209,56 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 209,56 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 52,39 грн., збитків від інфляції – 735,58грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 52,39 грн. та збитків від інфляції у розмірі 735,58 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Інвестменс»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31/27, оф.7, Код 34184682, р/р 26005052605053 в КФ РЦ „Приватбанк”, МФО 320649, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України” (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код 34726705, р/р 26005300003737 в ПКФ АКБ „Форум”, МФО 300948) 6 374(шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 24 коп. основного боргу, 209 (двісті дев’ять) грн. 56 коп. пені, 52 (п’ятдесят дві) грн. 39 коп. 3% річних, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 58 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко