Ухвала суду № 48442667, 27.11.2014, Святошинський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/3719/14

ун. № 759/20094/14-к

27 листопада 2014 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Ключник А.С. за участю секретаря Борисенко А.М., розглянувши клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві Карасьова Д.С., яке погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Музикою А.В. про арешт майна, внесеного в кримінальному провадженні №12014100080000295 від 12.01.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185 ч. 1, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві Карасьова Д.С., яке погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Музикою А.В. про арешт майна, внесеного в кримінальному провадженні №12014100080000295 від 12.01.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185 ч. 1, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на майно, ОСОБА_3, а саме: нежитлове приміщення в літ. "А" за адресою :АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3, шляхом накладення заборони на його відчуження, використання та розпорядження.

Обґрунтовуючи згадане клопотання, слідчим зазначено, що Слідчим відділом Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100080000295, матеріали якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що в 1998 році ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заснували Споживче товариство «Діамед» (ЄДРПОУ 30176704). Відповідно до статуту, товариство займалось роздрібною товаро-реалізацію лікарських засобів, при цьому, товариство мало у власності приміщення, які здавало в оренду, а саме: одноповерхова будівля за адресою: АДРЕСА_2, частина будівлі по АДРЕСА_3, частина будівлі по АДРЕСА_4, квартира по АДРЕСА_5, частина будівлі по пр. АДРЕСА_6, частина будівлі у АДРЕСА_7. Також, у власності СТ «Діамед» перебувають одинадцять транспортних засобів. З моменту заснування головою правління товариства, відповідно до протоколу загальних зборів, було обрано ОСОБА_6

Згідно показів свідка ОСОБА_4 встановлено те, що в 2013 році ОСОБА_6, обіймаючи посаду голови правління СТ «Діамед», використовує майно, цінності та грошові кошти Товариства не за цільовим призначенням, при цьому, жодного разу не проводив розподілу прибутку співвласникам товариства. У 2012 році було оформлено кредит у АТ «ПроКредитБанк» у розмірі 500 000 доларів США та відкрита кредитна лінія на 125 000 доларів США на викуп приміщення та поповнення оборотних коштів. Частину коштів ОСОБА_6 використав для будівництва свого будинку за адресою: АДРЕСА_8. Також, свідок ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_6 використовував грошові кошти Товариства для ремонту квартири своєї рідної сестри.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що 10.01.2014 були проведені Загальні збори Товариства, на яких було переобрано голову правління та вирішено призначити перевірку фінансово-господарської діяльності за період роботи головою правління ОСОБА_6 Головою правління Товариства обрано ОСОБА_4.

Після цього на неодноразові прохання передати ОСОБА_4, як голові правління Товариства, первинні фінансово-господарські документи та печатку, ОСОБА_6 відповідав категоричною відмовою. В свою чергу, ОСОБА_6 викрав сервер Товариства, самовільно, без згоди використовує в своїх цілях транспортний засіб марки «Toyota», модель «Highlander», 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, а також та транспортний засіб марки «Шкода», модель «Октавія», державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, транспортний засіб марки «ЗАЗ», модель «Славута», зеленого кольору, державний номер НОМЕР_3, печатку Товариства для фальсифікації документів, а саме договорів оренди приміщенню за адресою: АДРЕСА_2, та оренди транспортного засобу «Toyota», модель «Highlander», 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 17.02.2014 до Святошинського районного суду м. Києва скеровано клопотання щодо проведення обшуку житлового приміщення за місцезнаходженням СТ «Діамед» (ЄДРПОУ 30176704), що за адресою: вул. Чаадаєва, 3, кв. 137 в м. Києві, з усіма наявними в ньому приміщеннями, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, а також речей та документів, що мають значення для розкриття правопорушення та можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

Вказане вище клопотання 17.02.2014 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва задоволено та винесено ухвалу щодо надання дозволу на проведення обшуку в приміщеннях СТ «Діамед», що знаходяться за адресою: вул. Чаадаєва, 3, кв. 137 в м. Києві.

На виконання згаданої вище ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2014, працівниками СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві проведено обшук в приміщенні СТ «Діамед», що знаходиться за адресою: вул. Чаадаєва, 3, кв. 137 в м. Києві, в ході якого було вилучено речі та документи, згідно протоколу обшуку.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження, 04.03.2014 року до Святошинського районного суду м. Києва скеровано клопотання про накладення арешту на майно, що було вилучено під час проведення обшуку за адресою: вул. Чаадаєва, 3, кв. 137 в м. Києві, а саме печатки та кліше різних підприємств та організацій, в тому числі і державних.

Вказане вище клопотання 05.03.2014 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва задоволено та винесено ухвалу щодо накладення арешту на вилучені речі та документи, згідно протоколу обшуку, проведеного в приміщеннях СТ «Діамед», що знаходяться за адресою: вул. Чаадаєва, 3, кв. 137 в м. Києві.

Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження наявна довідка від 22.01.2014, надана головою правління СТ «Діамед» ОСОБА_4 на запит слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо нерухомого та рухомого майна, яке перебуває на балансі товариства станом на 22.01.2014.

З вказаної вище довідки вбачається, що на балансі СТ «Діамед» перебувають наступні приміщення:

- нежитлове приміщення, площею 167,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, придбане на підставі договору купівлі продажу від 18.12.2003;

- нежитлове приміщення, площею 291 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, придбане на підставі договору купівлі продажу від 06.12.2005;

- нежитлове приміщення, площею 264,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, придбане на підставі договору купівлі продажу від 06.12.2005;

- нежитлове приміщення, площею 612,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, придбане на підставі договору купівлі продажу від 24.03.2006;

- нежитлове приміщення, площею 40,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 придбане на підставі договору купівлі продажу від 24.09.2009;

- нежитлове приміщення, площею 28,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7., придбане на підставі договору купівлі продажу від 14.12.2010;

- нежитлове приміщення, площею 469.1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, придбане на підставі договору купівлі продажу від 29.10.1999;

- квартира НОМЕР_5, площею 88,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, придбане на підставі договору купівлі продажу від 30.08.2006.

Водночас, 11.03.2014 отримано відповідь з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, з якої вбачається, що частина нежитлових приміщень, що на праві приватної власності належали СТ «Діамед», відчужено на підставі договорів купівлі-продажу ТОВ «Діамед».

Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 11.03.2014 договори купівлі-продажу, укладені між СТ «Діамед» та ТОВ «Діамед», посвідчено 15.02.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.

Будучи додатково допитаною в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що вона як голова правління нерухоме майно товариства не продавала та припускає, що колишній голова правління СТ «Діамед» ОСОБА_6 підробив статутні документи та подав їх нотаріусу з метою продажу нерухомого майна.

21.03.2014 слідчим за погодження прокурора було подане клопотання до Святошинського районного суду м. Києва про тимчасового доступ до оригіналів документів, що містяться в нотаріальних справах СТ «Діамед» та ТОВ «Діамед», що перебувають у володінні приватного нотаріуса Київського нотаріального округу, м. Київ, Суперфіна Бориса Михайловича, нотаріальна контора якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, а саме ознайомитись з ними та, за необхідності, вилучити їх оригінали, а у разі відсутності оригіналів, їх завірені копії.

21.03.2014 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва було задоволено клопотання слідчого винесено ухвалу про тимчасового доступ до оригіналів документів, що містяться в нотаріальних справах СТ «Діамед» та ТОВ «Діамед», що перебувають у володінні приватного нотаріуса Київського нотаріального округу, м. Київ, Суперфіна Бориса Михайловича, нотаріальна контора якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_10.

На виконання згаданої вище ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2014, працівниками СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві здійснено тимчасовий доступ до оригіналів документів, що містяться в нотаріальних справах СТ «Діамед»,та ТОВ «Діамед», що перебували у володінні приватного нотаріуса Київського нотаріального округу, м. Київ, Суперфіна Бориса Михайловича з подальшим вилученням вищевказаних нотаріальних справ.

Далі, 24.03.2014 слідчим отримано відповідь з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, з якої вбачається, що нерухоме майно, яке належало ТОВ «Діамед» на підставі права власності, та згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 11.03.2014, на даний час належить на праві власності ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_6, а також займала посаду секретаря загальних зборів СТ «Діамед».

Також, 25.03.2014 додатково допитано двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вході допиту повідомили, що 09.01.2014 в ніяких Загальних зборах засновників СТ «Діамед» вони участі не приймали, рішення щодо відчуження майна, належного СТ «Діамед», не приймали та припускають, що протоколи загальних зборів СТ «Діамед» від 09.01.2014, в яких йдеться про відчуження майна СТ «Діамед», підроблені ОСОБА_6

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6, являючись одним із засновників ТОВ «Діамед» перепродав нерухоме майно, яке «де-юре» належало ТОВ «Діамед», своїй рідній сестрі ОСОБА_3, але яке незаконно було придбане у СТ «Діамед» шляхом підробки документів, які потрібні для вчинення правочину по відчуженню майна.

Згідно чинного Кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження, підставами у зв'язку з якими потрібно здійснити накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3, а саме:нежитлове приміщення в літ. "А" за адресою : АДРЕСА_1, досудове розслідування вважає, що незастосування цього заходу зумовить труднощі та неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, чи перешкоджатиме встановленню істини по провадженню внаслідок того, що таке майно може бути незаконно відчужене іншими особам, які не мають відношення до діяльності СТ «Діамед», чи настання інших тяжких наслідків.

Окрім цього, в органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що у разі судового виклику ОСОБА_3. існує реальна загроза зміні чи знищенню майна, на яке необхідно накласти арешт. А тому, досудове слідство клопоче перед слідчим суддею розглянути дане клопотання про арешту на майно, без повідомлення зазначеної особи з метою забезпечення арешту майна.

В судовому засідання слідчий клопотання підтримав.

Дане клопотання розглянуто без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, вислухавши думку слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, яке підлягає арешту; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; 4) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали.

Відповідно до розділу другого п. 2.6 п. 2 узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження проведеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за 2014 рік, Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому

ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Зважаючи на викладене слідчий суддя позбавлений можливості накласти арешт на майно ОСОБА_3, оскільки остання не є підозрюваною, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного ОСОБА_6

Згідно до ч.5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

На підставі наведеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві Карасьова Д.С., яке погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Музикою А.В. про арешт майна, внесеного в кримінальному провадженні №12014100080000295 від 12.01.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185 ч. 1, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу може бути подано під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя А.Ключник