Рішення № 48438047, 19.06.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17074/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.П.,

при секретарі - Лєньова В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відшкодування завданих збитків,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь суму переказу 292000,00 гривень; суму пені 21083,00 гривень; проценти за користування грошовими коштами в сумі 10784,85 гривень; суму збитків 313000,00 гривень; грошову компенсацію в сумі 50000,00 гривень та судові витрати в сумі 3654,00 гривень, посилаючись на таке: між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» в особі Кіровоградської філії ТОВ «Автозапчастина» було укладено договір з поставки товару /трактору/ від 16 грудня 2014 року номер 030ТР. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця трактор у відповідності до специфікації до договору, а покупець зобов'язується сплатити за товар його вартість. На виконання умов вказаного договору позивач здійснив попередню оплату вартості товару, а саме: готівкою через Олександрійське відділення ПАТ «Дельта Банк» було перераховано: 16 грудня 2014 року 110000,00 гривень; 17 грудня 2014 року - 131000,00 гривень; 18 грудня 2014 року - 51000,00 гривень; а всього 292000,00 гривень. Проте кошти до постачальника не надійшли. Позивач звернувся до відділення банку. Неодноразові звернення до відповідача позитивних результатів не дали, грошові кошти не повернуті. Позивач вважає, що відповідач має сплатити йому суму переказу. Крім того, на день звернення до суду вартість товару збільшилася та складає 605000,00 гривень, тобто різницю між вартістю товару на день переказу та на день звернення з позовом складає 313000,00 гривень, яку відповідач має сплатити. Вказана сума є збитками у зв'язку з неправомірними діями банку. Крім того, в порушення ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач має сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсоток суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Як вважає позивач, сума пені складає 21083,00 гривень станом на 02 березня 2015 року. Крім того, позивач вважає, що відповідач має сплатити проценти в сумі 10784,85 гривень у відповідності до вимог ст. 610 ЦК України, оскільки відповідачем порушені вимоги щодо виконання зобов'язань. Діями відповідача позивачеві спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 50000,00 гривень. Шкода полягає у наступному: внаслідок неправомірних дій банку було порушено його право на вільне розпорядження своєю власністю. У судове засідання позивач не з,явився, просив розглядати справу за його відсутності. Його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні в повному обсязі підтримали позовні вимоги, вважали їх доказаними та підлягаючими задоволенню. Доповнюючи підстави для стягнення моральної шкоди, посилались на те, що внаслідок неотримання трактору, позивач був позбавлений можливості орати поле, хвилювався, переживав, до того ж, вартість трактору після невиконання банком переказу значно збільшилась, що є прямими збитками. Але на теперішній час вартість трактору зменшена до 520000,00 гривень, тому сума збитків зменшена до 228000,00 гривень. Представник відповідача до судового засідання не з,явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав: як встановлено у судовому засіданні, 16 грудня 2014 року між позивачем та ТОВ «Укравтозапчастина» в особі директора Кіровоградської філії ТОВ «Автозапчастина» було укладено договір номер 030ТР на поставку трактора на умовах попередньої оплати. Загальна сума договору складає 350000,04 гривень. У відповідності до п.2.3 вказаного договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару на умовах попередньої оплати у термін 10 календарних днів з моменту підписання сторонами договору. У відповідності до п.2.4 вказаного договору у випадку порушення покупцем терміну сплати, що визначено п.2.3 цього договору постачальник має право змінити відпускну ціну на товар. У відповідності до п.2.5 вказаного договору зобов,язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у специфікації та у рахунку-фактурі. Але суду надано оригінали договору та специфікації до нього, не підписані постачальником. Таким чином, вказаний договір не можна визнати чинним у відповідності до вимог п.11.1 договору, де вказано, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року. Надалі, як вбачається з наданих оригіналів квитанцій про здійснення касової операції 16 грудня 2014 року позивачем за квитанцією номер ПН1200219 перераховано ТОВ «Укравтозапчастина» 110000,00 гривень; 17 грудня 2014 року за квитанцією номер ПН1203072 - 131000,00 гривень; 18 грудня 2014 року за квитанцією номер ПН1205444 - 51000,00 гривень. При цьому в квитанціях позивачем не вказано номер п/рахунку отримувача платежу /в договорі він зазначений 260090001094270/. Номер рахунку підлягає обов'язковому внесенню в платіжний документ. Більш того, у всіх квитанціях є посилання на рахунок-фактуру номер 11814 від 15 грудня 2014 року, тобто вказані квитанції взагалі не відносяться до договору поставки від 16 грудня 2015 року, на який посилається позивач. Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що сума позову в частині стягнення грошових переказів має бути повернута відповідачем позивачеві, оскільки без зазначення у квитанціях номеру рахунку отримувача платежу, вона мала бути повернута позивачеві. На підставі викладеного, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача різниці у вартості трактору в сумі 228000,00 гривень відсутні.

У відповідності до вимог ст.32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми переказу. Вимогами цього ж Закону передбачено, що у платіжному документі мають бути зазначені реквізити як платника, так і отримувача грошового переказу. Як вбачається з оригіналу договору та оригіналів квитанцій, наданих позивачем, останній не вказав у квитанціях номер рахунку, який зазначений у договорі, якщо оплата відбувалася саме за цим договором. Таким чином, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 21083,00 гривень немає.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Але вказана норма закону не розповсюджується на правовідносини сторін. У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. У правовідносинах, які виникли між сторонами відповідач не є боржником за грошовими зобов'язаннями, а є виконавцем доручення клієнту щодо грошового переказу. Таким чином, підстав для стягнення процентів у сумі 10784,85 гривень немає. Посилання позивача на вимоги ст. 1066 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач не надав суду даних про те, що між ним та відповідачем існує договір банківського рахунку, а саме договір банківського рахунку регулює вказана стаття ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім,ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Позивач не навів жодних з підстав у підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, посилається взагалі на вказану статтю Закону. У судовому засіданні не встановлено підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як поділити між сторонами судові витрати. Суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення судового збору з відповідача у повному обсязі немає, підлягає стягненню сума пропорційна стягнутої з відповідача на користь позивача суми.

На підставі ст.ст. 3,15 ЦК України, керуючись ст.ст. 75, 208, 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відшкодування завданих збитків задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариств «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 суму переказу 292000,00 гривень; проценти за користування грошовими коштами в сумі 10784,85 гривень; судовий збір в сумі 3027,85 гривень. В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же час з дня отримання ними копії рішення.

Суддя