Рішення № 48437752, 13.08.2015, Оболонський районний суд міста Києва

13.08.2015 Справа № 756/5479/15-ц

Справа № 756/5479/15-ц

Провадження № 2-о/756/165/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарях - Мишковець М.В., Алфьоровій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач звернулася до суду в порядку позовного провадження з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 10 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в цивільному шлюбі, вели спільне господарство, проживали однією сім'єю, придбавали спільне майно, тощо. Так, у лютому 2004 року позивачем та ОСОБА_3 за спільні кошти було придбано квартиру по просп. Героїв Сталінграду в м. Києві, в якій в подальшому вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, заповіту на випадок своєї смерті не залишив. Спадкоємицею щодо майна померлого ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2, його дочка. Незважаючи на те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 офіційно зареєстрований не був, однак зважаючи на обставини, які свідчать про проживання вказаних осіб однією сім'єю, спірна квартира, на думку позивача, є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а тому підлягає поділу в порядку, передбаченому Сімейним кодексом України.

За таких обставин, позивач просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10 січня 2004 року, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач, допитана у судовому засіданні в якості свідка, показала, що в 1999 році в Білорусі познайомилася з ОСОБА_3, приблизно з 2000 року вони почали товаришувати, у 2002 році ОСОБА_3 покликав позивача переїхати до м. Києва, де знайшов останній роботу. У шлюбно-сімейних стосунках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували з 2000 року, у 2004 році в м. Києві за ініціативою позивача ОСОБА_3 придбав у свою власність квартиру по просп. Героїв Сталінграда, де останній та ОСОБА_1 спільно проживали, вели спільне господарство. ОСОБА_3 було відомо про відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_5, від якого вона завагітніла та з яким в подальшому уклала шлюб. Метою цього шлюбу було дати дитині прізвище батька. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 переважно проживала в спірній квартирі, час від часу їздила до чоловіка. Родичі ОСОБА_3 здогадувалися про його відносини з ОСОБА_1 Шлюб з ОСОБА_5 свідок розірвала у 2010 році, після чого у 2012 році народила хлопчика, запис про батька цієї дитини зроблено зі слів матері.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що позивач та померлий ОСОБА_3 є далекими родичами, ОСОБА_3 допоміг ОСОБА_1 з реєстрацією місця проживання в м. Києві, без якої останній важко було б знайти роботу. Фактично позивач у спірній квартирі не проживала, спільного господарства з ОСОБА_3 не вела. Представники відповідача наголошували на великій різниці у віці позивача та ОСОБА_3 Починаючи з 2004 року до 2012 року, позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого народила двох дітей, одного з них вже після розірвання шлюбу. ОСОБА_3 помер в Білорусі, у хосписі.

Свідок ОСОБА_6 під час допиту у судовому засіданні показала, що у 2005 році влітку познайомилася з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з цього часу перебувала з обома у товариських стосунках. Зі слів ОСОБА_3 свідку відомо, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3, однак з часом свідок дійшла висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існують близькі стосунки, вони проживали разом в квартирі по просп. Героїв Сталінграда в м. Києві, вели спільне господарство. Після укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спілкування свідка з позивачем тимчасово перервалося, подружжя ОСОБА_5 проживали разом в квартирі, розташованої на Харківському масиві, між подружжям часто виникали суперечки. На переконання свідка між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були інтимні стосунки.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

18 лютого 2004 року ОСОБА_3 у приватну власність була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з ОСОБА_7

23 лютого 2004 року ОСОБА_3 здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру у Київському МБТІ. (а.с. 9-10)

За своїми технічними характеристиками спірна квартира є однокімнатною, загальна площа 33,60 кв.м., житлова площа 16,3 кв.м.

Згідно з довідкою КП «Житлосервіс «Оболонь» від 23 січня 2013 року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 - з 19 серпня 2004 року, ОСОБА_3 - з 06 вересня 2011 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - з 24 липня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в м. Мінськ, Білорусь, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 листопада 2012 року. (а.с. 73)

Відповідно до довідки про останнє місце проживання спадкодавця від 08 квітня 2013 року ОСОБА_3 до дня своє смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2. (а.с. 74)

За рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2015 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с. 65-67)

У відповідності до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, у тому числі суд може встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначені Сімейним кодексом України (стаття 1 Сімейного Кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Однак, пунктом 20 Постанови Пленум Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом під час її розгляду, позивач просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 10 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлення такого факту тягне для позивача юридичні наслідки у вигляді набуття у спільну сумісну власність спірної квартири, придбаної ОСОБА_3 за час свого життя.

У лютому 2004 року ОСОБА_3 було придбано у особисту приватну власність спірну квартиру, в якій 19 серпня 2004 року зареєстровано місце проживання позивача. В подальшому 06 вересня 2011 року у вказаній квартирі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3

В якості доказів проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу позивач посилається на свої покази, надані в якості свідка, та показання свідка ОСОБА_6 Крім того, позивачем були долучені копії правовстановлюючих документів на спірну квартиру.

Згідно з свідоцтвом про шлюб 14 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, від якого у позивача народився син ОСОБА_10, 2006 року народження. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року вказаний шлюб за заявою позивача був розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач народила у м. Києві сина ОСОБА_9, батьком якого зі слів матері був зазначений ОСОБА_5. Такі обставини судом встановлені під час допиту позивача в якості свідка.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року шлюб, укладений між подружжям ОСОБА_5 був визнаний недійсним, як такий, що укладений без наміру створення сім'ї, набуття прав та обов'язків подружжя. (а.с. 82)

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами тривають судові спори з приводу визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, виселення позивача із такої квартири. Також позивач зверталася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження з метою отримання права на спадкування як спадкоємець четвертої черги, така заява була залишена судом без розгляду за заявою позивача. (а.с. 56)

Оцінюючи докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Позивач не надала належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 у період з 10 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Проживання позивача з ОСОБА_3 у період набуття ним спірної квартири не підтверджений жодними доказами, крім показань самої позивачки, яка не повідомила суд про адресу місця проживання, лише пославшись, що вони мешкали в орендованих квартирах. У спірній квартирі позивач зареєстрована з 19 серпня 2004 року. Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 остання познайомилася з позивачем та ОСОБА_3 влітку 2005 року, тобто більше ніж через рік з дати набуття у власність померлим спірної квартири. В подальшому протягом вказаного періоду позивач перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, від якого народила сина ОСОБА_10, 2006 року народження. У 2010 році за рішенням суду шлюб, укладений між подружжям ОСОБА_5, був розірваний. У період з 2006 року по 2010 роки позивач час від часу проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, що не заперечувалося самою позивачкою та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_6 У 2012 році у позивача народжується син ОСОБА_9, батьком якого позивач вказує свого колишнього чоловіка, незважаючи на факт розірвання шлюбу з ним.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3, з боку самого ОСОБА_3, відповідні заяви за його підписом або особиста переписка. Свідок ОСОБА_6 зазначила, що особисто ОСОБА_3 за своє життя не розповідав свідку про підтримання шлюбно-сімейних стосунків з ОСОБА_1, такі висновки були зроблені свідком з її особистих міркувань.

Не підтверджено також факт постійного проживання ОСОБА_3 в м. Києві у період до червня 2006 року, оскільки за довідкою ТОВ «Атем» від 28 травня 2013 року останній перебував у трудових відносинах з товариством, починаючи з 22 червня 2006 року, місце проживання в м. Києві зареєстрував лише 06 вересня 2011 року.

Подальше визнання недійсним в судовому порядку шлюбу, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, правового значення для вирішення цієї справи не має, оскільки позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 на час набуття ним у власність спірної квартири.

Також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи твердження позивача про спільне проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки місцем смерті ОСОБА_3 є м. Мінськ, Білорусь, куди він виїхав за декілька місяців до своєї смерті, що не заперечувалося позивачем.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, юридичний наслідок якого полягає у виникненні у позивача права спільної сумісної власності на спірну квартиру, встановленню не підлягає, оскільки за результатом розгляду справи не встановлено та не підтверджено належними, допустимими доказами постійне спільне проживання позивача з ОСОБА_3, виникнення між ними усталених відносин, притаманних подружжю, ведення ними спільного господарства в період, протягом якого померлим було придбано спірне майно.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко