Рішення № 48429472, 06.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

проваджження № 22ц/790/4789/15 Головуючий 1 інст. - Вельможна І.В.

Справа №621/2689/14-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: трудові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Благодатне», Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання звільнення незаконним,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати його звільнення з посади директора ДП «Благодатне» незаконним.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 вересня 2014 року йому стало відомо про звільнення з посади директора ДП «Благодатне» за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до наказу Міністра аграрної політики та продовольства України за №151-п від 11 вересня 2014 року. Підставою для звільнення є службова записка Департаменту землеробства від 08 вересня 2014 року №13-1-25/331, лист ДП «Благодатне» від 05 вересня 2014 року.

Листом ДП «Благодатне» від 05.09.2014 року за №05/09 за підписом ОСОБА_2 на вимогу Міністерства аграрної політики та продовольства України, яка викладена у листі Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-13-1-13/13531, було повідомлено про стан кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, розрахунках з бюджетами всіх рівнів, заробітній платі, розрахунках зі страхування.

Якщо вважати за одноразове грубе порушення трудової дисципліни наявність кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, розрахунках з бюджетами всіх рівнів, заробітній платі, розрахунках зі страхування (в тому числі ЄСВ), вказана заборгованість виникла до 2010 року, тобто, до призначення ОСОБА_2 виконуючим обов»язки директора ДП «Благодатне». Крім того, ці дії не можна розцінювати як одноразове грубе порушення трудової дисципліни.

Також, на час призначення ОСОБА_2, заборгованість перед бюджетом складала 2 200 000 грн., за 8 місяців керівництва ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетом була зменшена більш ніж на 1 500 000 грн., та станом на червень 2014 року склала 690 000 грн.

Звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, є дисциплінарним стягненням, а у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен відібрати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У випадку звільнення з посади ОСОБА_2 жодні пояснення не вимагались.

Просив визнати з вказаних підстав звільнення незаконним.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади директора ДП «Благодатне» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до наказу №151-п від 11 вересня 2014 року, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Міністерства аграрної політики та продовольства України ставиться питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України ).

За змістом ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про визнання незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Благодатне» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ, районний суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач одноразово грубо порушив трудові обов'язки.

Проте, повністю з такими висновками суду погодитися не можна за таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Міністра аграрної політики та продовольства України від 10 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 призначено виконуючим обов'язки директора ДП «Благодатне». ( а.с. 67)

11 вересня 2014 року за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до наказу Міністра аграрної політики та продовольства України за №151-п ОСОБА_2 було звільнено від виконання обов'язків директора державного підприємства «Благодатне».( а.с. 4)

Підставою для звільнення є службова записка Департаменту землеробства від 08 вересня 2014 року №13-1-25/331, лист ДП «Благодатне» від 05 вересня 2014 року.

Контракт з ОСОБА_2 не укладався.

Також, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 жовтня 2014 року № 164 - скасовано наказ від 11 вересня 2014 року № 151 - п «Про звільнення ОСОБА_2.», як такий, що нереалізований.

Підставою для наказу є службова записка Департаменту землеробства від 01. 10. 2014 року. ( а.с. 195)

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що з вказаним наказом він не був ознайомлений та продовжував виконувати свої професійні обов'язки.

Сторони не заперечували, що ОСОБА_2 не зважаючи на оспорюваний наказ від 11 вересня 2014 року за №151-п, продовжує працювати на попередній посаді і по теперішній час, наказ про звільнення не було фактично виконано.

З урахуванням наведеного, відсутній предмет спору, оскільки наказ про звільнення від 11 вересня 2014 року було скасовано наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 жовтня 2014 року № 164 - п., оригінал якого було досліджено в суді апеляційної інстанції. (а.с. 195)

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, права та інтереси ОСОБА_2 нічим не порушені, оскільки він з дня призначення його на вказану посаду і до теперішнього часу працює на тому ж підприємстві на вказаній посаді, наказ про звільнення скасовано як такий, що не реалізований.

Відповідно до положень п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання звільнення незаконним.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 травня 2015 - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання незаконним звільнення .

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом,

Суддя -