Постанова № 48424832, 11.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/8869/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Н.Г.Бригідир

відповідача - А.О. Самойленко

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія

"Нова-Лайт"

про стягнення 62163,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 по справі №910/8869/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 44078 грн. 50 коп., 6490 грн. 52 коп. пені, 11019 грн. 63 коп. штрафу та 574 грн. 63 коп. три відсотків річних та 1827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в частині стягнення штрафу в розмірі 11019,63 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/8869/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М. Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Руденко М.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 11.08.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/8869/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.08.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015.

11 серпня 2015 року, представником позивача, в судовому засіданні подано відзив на апеляційну скаргу, який долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29 січня 2015 року між ТОВ "Шредер" (Продавець) та ТОВ "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 10-05 (далі - Договір)

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язався передати у власність Покупця світлотехнічну продукцію, номенклатура, одиниці вимірювання і загальна кількість якої визначена рахунком, який є невід'ємною частиною договору, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити її.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 Договору, ціни на продукцію встановлюються за домовленістю сторін згідно з кредитною політикою Продавця. Загальна сума договору складає 2 млн.грн. з ПДВ.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата продукції Покупцем проводиться протягом 30 днів з моменту відвантаження.

Пунктами 8.2, 8.5 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за п. 6 договору, сторона винуватець сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних чи неналежно виконаних зобов'язань за договором за кожний день прострочення. 3а односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у специфікації чи рахунку, що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію, на загальну суму 44078,50 грн. Відповідач, свої зобов'язання за Договором, в частині оплати не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 44078,50 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач не заперечує щодо існування заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 44078,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 8.2 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за п. 6 договору, сторона винуватець сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних чи неналежно виконаних зобов'язань за договором за кожний день прострочення. Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та пені, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Твердження апелянта, що місцевий господарський суд необґрунтовано стягнув з відповідача штраф в розмірі 11019,63 грн., колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п. 8.5 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у специфікації чи рахунку, що є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, вищезазначеним пунктом Договору сторони передбачали відповідальність за відмову від виконання своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача направив претензію №166 від 17.02.2015, з вимогою сплатити існуючу заборгованість та штрафні санкції за порушення умов договору, однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.

Доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від своїх зобов'язань за Договором.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова Компанія "Нова-Лайт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 по справі №910/8869/15 - без змін.

Матеріали справи №910/8869/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2015