Постанова № 48424716, 11.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/26957/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

від позивача Тізул О.І.

Крісан С.І.

від відповідача 1 не з'явився.

від відповідача 2 Федоровський В.Г.

від відповідача 3 Шерстяк І.Є.

від відповідача 4 Ярошенко Н.Ю.

від відповідача 5 не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "АКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного підприємства "АКС"

до 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Одеській області

2)Фонду державного майна України

3)Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське

пароплавство"

4)Міністерство інфраструктури України

5)Ізмаїльської міської ради Одеської області

про надання можливості приватизувати об'єкт оренди та визнання

неправомірними дій та бездіяльності юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 по справі №910/26957/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства "АКС" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/26957/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М. Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Руденко М.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 11.08.2015.

05 серпня 2015 року, від представника відповідача 3, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/26957/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.08.2015 з'явились представники позивача, відповідачів 2,3 та 4.

Представники відповідачів 1 та 5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідачів 1 та 5 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 1 та 5.

Представники відповідача 2, 3 та 4 в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015, проти розгляду справи у відсутність представників відповідачів 1 та 5 не заперечували.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015, проти розгляду справи у відсутність представників відповідачів 1 та 5 не заперечували.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 2,3 та 5, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 листопада 2001 року між відкритим акціонерним товариством "Українське Дунайське паро плавство" (орендодавець) та приватним підприємством "АКС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №473СБ.

Відповідно до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (майно), площею 1681 кв.м, розміщене за адресою: пр. Суворова, 2, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 11078 грн.

27 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (орендодавець) та приватним підприємством "АКС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №451 ДСС (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, тенісний корт, загальною площею 1640 кв.м, розміщене за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 28894 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, згідно з актом приймання-передавачі нерухомого майна від 08.04.2009 до Договору відповідач 3 передав, а позивач прийняв нерухоме майно - тенісний корт, площею 1640 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою організації культурно-спортивного комплексу.

Відповідно до п.2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір орендної плати є договірним і становить без ПДВ за перший місяць оренди 361,18 грн.

Відповідно до п.10.1 Договору укладено терміном на 1 рік, що діє з 08.04.2009 по 08.04.2010 включно.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов'язковим погодженням з органом, уповноваженим управляти цим майном (п.10.5 Договору).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Так, Додатковою угодою №1 від 31.05.2010 до Договору сторони вирішили внести зміни до п.10.1 договору та виклали його в наступній редакції: "продовжити термін дії цього договору на 2 роки до 07.04.2012 включно".

Додатковою угодою від 26.11.2012 до Договору, за згодою орендаря та орендодавця вирішено, зокрема, продовжити термін дії цього договору на 1 рік до 07.04.2013 включно (п.10.1).

Згідно з п. 4.3 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 12.06.2013, для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень, орендар подає заяву і матеріали, згідно з порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 №1523.

Пунктом 5.4. 3 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 12.06.2013, передбачено що орендар зобов'язаний своєчасно та за згодою орендодавця здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Відповідно до п. 6.2 Договору визначено, що орендар має право, з дозволу орендодавця, вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Орендар вправі залишати за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійсненні за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без погодження з орендодавцем, і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають (п.6.4 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що орендарем за згодою орендодавця, на підставі умов договору №451 ДСС оренди нерухомого майна від 27.10.2008, за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, а тому на підставі положень ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", позивач отримав право на викуп такого майна, в чому приватному підприємству "АКС" чинять перешкоди відповідачі.

Відповідно до ст.16. Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що порушене право має бути захищене тим способом захисту, який є найбільш доцільним в кожному конкретному випадку.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження, на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді надання можливості не перешкоджати здійснювати приватизацію об'єкта оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в цій частині позовних вимог.

Відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Українське дунайське пароплавство (код 01125821) входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Вищезазначене нерухоме майно - тенісний корт, площею 1640 кв.м, увійшло до статутного капіталу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", тому не є державним майном. Цей факт підтверджується листом Фонду державного майна України від 20.08.2014 №31-2-368, а також умовами спірного Договору.

Позивач, як на підставу викупу зазначеного спірного майна шляхом приватизації зазначає, що на ним були зроблені невід'ємні поліпшення об'єкту оренди.

В той час, оскільки тенісний корт, який на даний час перебуває в оренді у позивача, не підлягає приватизації, в зв'язку з тим, що не є державним майном, то дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень, який надав орендодавець, не можна розглядати як дозвіл, який надається у відповідності до вимог ст.18-22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"

Також, місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Ізмаїльської міської ради 49 сесії VI скликання від 30.09.2014 № 4492- VI надана згода на безоплатне прийняття до комунальної власності Ізмаїльської міської громади комплексу об'єктів соціальної інфраструктури культури і спорту, без права відчуження у приватну власність, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" з наступним включенням до списку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації:

- стадіон, розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Комсомольська, 1;

- ринг, розташований за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2;

- корт, розташований за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2.

Таким чином, нерухоме майно, а саме тенісний корт, який на даний час перебуває в оренді у позивача, не підлягає приватизації, а рішення про подальше використання цього майна може бути прийнято Міністерством інфраструктури України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Приватного підприємства "АКС" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АКС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 по справі №910/26957/14 - без змін.

Матеріали справи №910/26957/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2015