Постанова № 48424567, 12.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2015р. справа №908/2649/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №9 від 12.08.2015р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро», м. Донецькна рішення господарського суду Запорізької області від15.06.2015р. по справі№908/2649/15 (суддя Алейникова Т.Г.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм», м.Харківдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро», м. Донецькпростягнення 431751,32грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм», м.Харків звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро», м. Донецьк про стягнення 431751,32грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська промислова компанія Артем-Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Біофарм суму основного боргу в розмірі 431 751 грн.32 коп. та 8 635 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивач не виконав обовязок щодо передачі документів визначених у п.2.1 договору, а саме: сертифікату якості, а тому не настав факт поставки товару та не настало зобовязання відповідача з оплати вказаної продукції. Крім того, відповідач посилається на те що не у всіх накладних вказані прізвища особи, уповноваженої на отримання товару, номер та дата довіреності на підставі якої відбувалося прийняття товару.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив надав. Проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013р. між ТОВ АТ Біофарм (постачальник, позивач у справі) та ТОВ Українська промислова компанія «Артем-Агро» (покупець, відповідач у справі) був укладений договір на поставку товарів №5, відповідно до умов якого, постачальник приймає на себе обовязки з поставки покупцеві ветеринарних препаратів та інших товарів (далі продукція), а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію у порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Згідно з п.2.1 договору якість продукції повинна відповідати вимогам нормативних документів (внутрішні стандарти якості виробника, ГОСТи, ТУ, тощо) і підтверджуватися сертифікатами якості виробника, завіреними печаткою постачальника. Сертифікати повинні відповідати продукції, що поставляється, по серії, даті виготовлення, терміну придатності.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється у строки, передбачені цим договором на підставі заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає покупець.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем на підставі рахунків постачальника шляхом відстрочки платежу 14 календарних днів

Даний договір діє до 31.12.2013р. При відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про припинення зобовязань за договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, вказаному в п. 9.2.), договір автоматично продовжується до 31 грудня 2014р.

30.12.2014р. до договору підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони погодили продовження строку дії договору №5 від 03.01.2014р. до 31 грудня 2017 року та виклали п. 4.1 договору у наступній редакції: розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на наступних умовах: 20% - на умовах передплати, 80% - не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 503 614грн.88коп., що підтверджується видатковими накладними: № 95 від 16.01.2014р. на суму 101048,20 грн., №359 від 24.02.2014р. на суму 122260,46 грн., №676 від 03.04.2014р. на суму 68900,00грн., №1075 від 20.05.2014р. на суму 136174,24грн., №1790 від 11.08.2014р. на суму 41803,70грн., від 09.02.2015р. на суму 17670,00грн., №327 від 18.02.2015р. на суму 15758,28грн., всього на 503614,88грн. які містять всі необхідні відомості про товар, а також підпис особи, отримавшої товар відповідно до довіреностей. Товар отримано уповноваженими представниками відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Як встановлено апеляційним судом, кожна видаткова накладна супроводжується довіреностями на отримання матеріальних цінностей, виданих відповідачем на осіб, які уповноважені отримувати товар. В довіреностях і в накладних співпадають кількість і найменування передаваємої продукції. Отже, відсутність прізвища на накладних особи, яка отримала товар не підтверджує того факту, що відповідачем товар не отримано.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття продукції відповідачем позивачу не надавались.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Пунктом 3.3 договору визначено, що право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому продукції постачальником. Продукція вважається переданою постачальником і прийняті покупцем по кількості і якості з часу підписання сторонами накладних про відпустку продукції (на підставі довіреності покупця).

Не приймаються доводи апелянта відносно того, що позивачем, в порушення умов договору не надано документів визначених у п.2.1 договору, а саме: сертифікату якості, що, на його думку, підтверджує ненастання факту поставки, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку та сертифікату якості.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до позивача з вимогою поставити товар іншої якості, іншого найменування, асортименту, кількості ніж був поставлений, про відмову від прийняття товару, про повернення товару у звязку з його поставкою неналежної якості та не у тій кількості тощо.

Навпаки матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем продукції на виконання умов договору.

Разом з тим, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 95 у сумі 71863,56грн. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 431751грн.32коп. Іншого відповідач щодо оплати не довів та не зазначив в апеляційній скарзі.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 431751грн.00коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. по справі №908/2649/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро», м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. по справі №908/2649/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. по справі №908/2649/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Л.Ф.Чернота

ОСОБА_2

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.