Постанова № 48424448, 13.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015 року Справа № 904/3238/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 директор, посвідчення №1355 від 03.01.13;

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №1 від 17.04.15;

від скаржника: ОСОБА_3 представник, довіреністьб/н від 31.07.15;

від скаржника: ОСОБА_4 представник, довіреністьб/н від 31.07.15;

представник відповідача в судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Грінко" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року у справі № 904/3238/15

за позовом Комунального підприємства "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 106 186,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року у справі № 904/3238/15 (суддя Колісник І.І.) затверджено мирову угоду, укладену між позивачем - Комунальним підприємством "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", за змістом якої:

- відповідач визнає, що на момент укладення цієї Мирової угоди має перед позивачем заборгованість за договором на здійснення послуг у сфері поводження з відходами №28/14 від 01.01.2014р. у сумі 1 106 186,59 грн., з яких: основний борг 740 031,78 грн., пеня 179 027,44 грн., інфляційні втрати 167 668,00 грн., 3% річних 19 459,37 грн.

- позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача

пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в розмірі 179 027,44 грн.;

інфляційних втрат у розмірі 167 668,00 грн.; 3% річних у розмірі 19 459,37 грн.

Сторони погодили графік погашення суми основного боргу у розмірі 740 031,78 грн. та обовязок відповідача відшкодувати витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 22 123,75 грн. до 01 липня 2015 року, шляхом переведення вказаної суми на розрахунковий рахунок позивача.

Сторони підтвердили мировою угодою, що особи, які її підписали від імені сторін, мають всі необхідні повноваження та не мають будь - яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності.

У разі несплати відповідачем сум боргу у порядку п.3 цієї Мирової угоди сторони передбачили, що позивач має право направити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про затвердження цієї Мирової угоди до Державної виконавчої служби для виконання шляхом стягнення з відповідача суми боргу у розмірі, вказаному у п.1 цієї Мирової угоди за вирахуванням здійснених відповідачем платежів за цією Мировою угодою.

У звязку з затвердженням мирової угоди провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована тим, що:

- між сторонами укладено договір №28/14 від 01.01.2014року на здійснення послуг у сфері поводження з відходами;

- відповідач має заборгованість у сумі 740 031,78 грн. за період з січня 2014 року, на яку позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 167 668,00 грн., 3% річних у сумі 19 459,37 та пеню у сумі 179 027,44 грн.;

- у судовому засідання сторони надали заяву про затвердження мирової угоди, за якою відповідач визнав заявлену до стягнення суму, а сторони погодили порядок і строки її погашення.

Суд вважав, що мирова угода стосується лише прав і обовязків сторін щодо предмету спору, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, та за цих підстав господарський суд вважав за можливе її затвердити.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Грінко" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник зазначає, що затверджена судом мирова угода порушує права

Приватного акціонерного товариства "Грінко", який є єдиним засновником відповідача. Вказує, що суд:

- належним чином не дослідив Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро";

- не надав належну оцінку договору №28/14 від 01.01.2014року;

- неповно з'ясував обставини справи, а саме: не врахував те, що затвердження договорів (умов договорів) та надання згоди Виконавчому органу Товариства на укладення договорів понад 500 000 гривень, є виключною компетениією Загальних зборів Учасників Товариства, що визначено п. 7.4.21. Статуту ТОВ "Грінко-Дніпро";

- судом не було досліджено Статут ТОВ "Грінко- Дніпро" та не було зясовано чи мало місце затвердження договору та надання згоди на у його укладення зі сторони засновника товариства.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року про затвердження мирової угоди, поновити провадження по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її доводів та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваної ухвали, а строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу є обмеженим та закінчується 21.08.2015 року, що унеможливлює відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (протокол № 29 від 21.04.2011 року), зареєстрованого 30.06.2011 року, реєстраційний запис № $241050013036357, єдиним учасником (засновником) Товариства є юридична особа - резидент України: Приватне акціонерне товариство "Грінко", ідентифікаційний код 33785141, місцезнаходження: 03026, місто Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 94-а (а.с.136 -154).

Пунктом п. 7.4.21. Статуту відповідача визначено, що до виключної юмпетенції Загальних зборів Учасників Товариства відноситься затвердження договорів ( умов договорів) та надання згоди Виконавчому органу Товариства на укладення договорів понад 500 000 (пятсот тисяч) гривень.

Відповідно до п.7.7 Статуту відповідача визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є одноособовий орган - Генеральний директор.

Генеральний директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до виключної компетенції Загальних зборів Учасників (п.7.7.1 Статуту).

Згідно п.п.2 п.7.7.4 Статуту відповідача генеральний директор має право укладати та підписувати від імені Товариства господарські та інші договори, угоди, контракти, окрім колективного договору (укладання якого належить до компетенції Загальних зборів) та договорів на суму понад 500 000 (пятсот тисяч) гривень, укладання яких можливе лише за дозволом Загальних зборів Учасників.

Зі змісту договору № 28/4 від 01.01.2014 року, який укладено між позивачем та відповідачем, та на підставі якого позивач просив суд стягнути заборгованість та штрафні санкції, вбачається, що загальна сума за надані послуги згідно п.1.1 договору становить 8 992 500,00 грн. (а.с.31 -33).

Зі змісту укладеної сторонами та затвердженої судом мирової угоди вбачається, що відповідач прийняв на себе зобовязання щодо сплати боргу у розмірі 740 031,78 грн. Докази надання згоди на укладення договору та мирової угоди засновником ТОВ "Грінко-Дніпро" до матеріалів справи не надано. Апелянт стверджує про їх відсутність.

Відповідно вимог ст.92 ЦК України, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним, що спірною ухвалою суд вирішив питання щодо прав та обовязків скаржника та апелянт має право на оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року у справі № 904/3238/15.

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не надав оцінку повноваженням керівника відповідача на її укладення, на укладення самого договору, за яким виникла заборгованість. Вказане свідчить про неповне зясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

На спростування заперечень позивача щодо того, що мирова угода не є договором у розумінні Цивільного кодексу України, згоди на її укладення відповідно до положень Статуту, на які зазначає апелянт, не потрібно, на мирову угоду не розповсюджуються вимоги ст.ст.203, 215 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 174 ГК України та ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Позиція Верховного Суду України, викладена в Постанові від 04 липня 2011 року усправіі № 3-65гс11, ухваленій з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права (постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року у справі № 13/210/10 та у справі № 28/130/10) зводиться до того, що посилання суду на те, що мирова угода, затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням у цивільно-правовому розумінні, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для застосування статті 5 ЦК України, є необгрунтованим.

Враховуючи викладене, затвердження судом мирової угоди та припинення провадження у справі є безпідставним.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року у справі № 904/3238/15 скасувати.

Справу №904/3238/15 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: О.С. Євстигнеєв

Підписано в повному

обсязі 14.08.2015 року.