Рішення № 48415536, 06.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/94/15

номер провадження справи 18/93/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 справа № 908/3392/15

справа № 908/3390/15

за позовом публічного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97)

до відповідача комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне обєднання» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд. 6)

про стягнення 26558,90 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби № 59 від 23.01.2014 р.; про стягнення 83882,37 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби № 59 від 24.11.2014 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 05.01.2015 р., паспорт серії СВ № 136126 від 04.01.2000 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 281 від 19.02.2015 р., паспорт серія СЮ № 063116 від 08.12.2007 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.05.2015 р. звернувся позивач публічне акціонерне товариство Бердянське підприємство теплових мереж з позовною заявою до комунальної установи Бердянської міської ради Бердянське територіальне медичне обєднання про стягнення 26558,90 грн. на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 59 від 23.01.2014 р., які складаються з: 9572,28 грн. пені, 1186,32 грн. 3% річних, 15800,30 грн. інфляційних втрат.

Також до господарського суду Запорізької області 27.05.2015 р. звернувся позивач публічне акціонерне товариство Бердянське підприємство теплових мереж з позовною заявою до комунальної установи Бердянської міської ради Бердянське територіальне медичне обєднання про стягнення 83882,37 грн. на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 59 від 24.11.2014 р., які складаються з: 33727,66 грн. пені, 3144,44 грн. 3% річних та 47010,27 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги за двома позовами вмотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором № 59 від 23.01.2014 р. та за договором № 59 від 24.11.2014 р. в частині своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії. Позови обґрунтовані ст.ст. 11, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 231, 264, 265, 275 ГК України.

Ухвалами суду від 28.05.2015 року порушено провадження у справі № 908/3390/15, присвоєно справі номер провадження 18/93/15, а також порушено провадження у справі № 908/3392/15, присвоєно справі номер провадження 18/94/15; обєднано однорідні справи №№ 908/3390/15 та 908/3392/15, в яких беруть участь ті ж самі сторони, в одне провадження, судове засідання призначено на 18.06.2015 р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.07.2015 р.; строк вирішення спору продовжувався; розгляд справи відкладався на 06.08.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документами та закінчений 06.08.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На адресу суду від позивача 04.08.2015 р. надійшли додаткові пояснення по справі (№ 908/3392/15), відповідно до яких позивач зазначав, що при детальній перевірці дат оплат встановлено, що в довідці нарахувань за договором № 59 від 24.11.2014 р. помилково зазначена дата оплати 23.02.2015 р. на суму 14399 грн. Фактично датою оплати є 26 січня 2015 року відповідно до платіжного доручення № 100 від 26.01.2015 р. та листа № 115 від 23.01.2015 р. У звязку з вищевикладеним розмір 3% річних та пені перераховано та складає: 3% річних 3107,74 грн., пеня 33311,47 грн. Крім того позивачем надані на вимогу суду за двома позовами розрахунки інфляційних втрат, що виконані із дотриманням п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.2015 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позовах та поясненнях; просив позови задовольнити.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду письмового клопотання про уточнення позовних вимог (зменшення розміру заявлених до стягнення сум, внаслідок допущення помилок при розрахунку), судом розглядаються первісні вимоги, що викладені у позовах № 1502 від 26.05.2015 р., № 1501 від 26.05.2015 р.).

Представник відповідача підтримав свої заперечення, що викладені у відзивах № 1145 від 12.06.2015 р. (Т. 1, арк.с. 32 35), № 1146 від 12.06.2015 р. (Т. 2, арк.с. 19-22). Заперечення вмотивовані відсутністю вини щодо несвоєчасної оплати рахунків, внаслідок відсутності коштів на єдиному казначейському рахунку. Звертав увагу суду, що органи казначейства навіть при наявності виділених коштів установі проводили оплату з великими затримками, що відображається в платіжних дорученнях. Зазначав, що Додатковими угодами №№ 1, 2, 3 до договорів сторонами узгоджено, що фінансування товару здійснюється частково в залежності від виділення коштів по кошторису. Вказував про неправомірне застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює застосування до боржника 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, оскільки КУ БМР «Бердянське ТМО» не мала можливості користування ними, в звязку з тим, що фінансування по даним статтям видатків не було здійснено, здійснення перенесення коштів з інших статей на оплату за теплопостачання для установи є неможливим. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що борг сплачений у повному обсязі, просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі. У судовому засіданні 06.08.2015 р. надав два контррозрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат з урахуванням п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» в частині, яка на думку відповідача не відповідає законодавству та документам наданим в підтвердження відзиву.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» (постачальник, позивач у справі) та комунальна установа «Бердянська міська лікарня» Бердянської міської ради, яку, на підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області 6 скликання тридцять восьмої сесії № 26 від 31.05.2013 р., реорганізовано шляхом злиття в комунальну установу Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне обєднання» (споживач, відповідач у справі) 23.01.2014 р. уклали договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 59 (надалі договір від 23.01.2014 р.).

Відповідно до п. 1.1 договору від 23.01.2014 р. постачальник відпускає теплову енергію (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, код ДКПП 016:2010-35.30.1 (постачання теплової енергії) на потреби опалення та технологічні потреби обєктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку, акту виконаних робіт.

Термін надання послуг за цим договором протягом 2014 року (січень грудень 2014 року) (п. 1.5 договору від 23.01.2014 р.).

Відповідно до п. 2.2.7 договору від 23.01.2014 р. показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 4.6 договору від 23.01.2014 р. встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Тарифи встановлені на день укладання договору рішенням виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14 лютого 2012 р. «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів».

Пунктами 4.9 - 4.10 договору від 23.01.2014 р. встановлено, що рахунок-акт виконаних робіт виписується до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Оплата проводиться споживачем не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

Протягом січня 2014 р. серпня 2014 р. сторонами вносилися зміни до договору, про що сторонами підписувалися відповідні додаткові угоди №№ 1-6.

Також публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» (постачальник, позивач у справі) та комунальна установа Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне обєднання» (споживач, відповідач у справі) 24.11.2014 р. уклали договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 59 (надалі договір від 24.11.2014 р.).

Відповідно до п. 1.1 договору від 24.11.2014 р. постачальник відпускає теплову енергію (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, код ДКПП 016:2010-35.30.1 (постачання теплової енергії) на потреби опалення та технологічні потреби обєктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку, акту виконаних робіт.

Термін надання послуг за цим договором протягом 2014 року (жовтень грудень 2014 року) (п. 1.5 договору від 24.11.2014 р.).

Відповідно до п. 2.2.7 договору від 24.11.2014 р. показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 4.6 договору від 24.11.2014 р. встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими тарифами затвердженими в установленому порядку. Тарифи на теплову енергію для бюджетних організації та інших споживачів з 1 жовтня 2014 року за 1 Гкал спожитої теплової енергії становить 1254,32 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 209,05 грн.). Плата за спожиту теплову енергію проводиться в опалювальний період.

Пунктами 4.8 - 4.9 договору від 24.11.2014 р. встановлено, що рахунок-акт виконаних робіт виписується до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем

Сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин, які фактично склалися та виникли між сторонами до його укладання, тобто з 01.10.2014 р. (п. 8.2 договору від 24.11.2014 р.).

Додатковими угодами №№ 1, 2, 3 до договору від 24.11.2014 р. сторонами вносилися зміни до розділу 4 договору, зокрема він доповнений п. 4.7.1. який в подальшому змінювався.

Свої зобовязання за договорами позивач виконував у повному обсязі, що підтверджується отриманими відповідачем рахунками-актами для сплати та відсутності актів-претензій з боку відповідача, відповідно до п. 2.2.7 обох договорів.

Відповідач зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії належним чином не виконував, допустив прострочення платежів, внаслідок чого, позивач керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства звернувся з позовами до суду про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобовязання.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошових зобовязань за договорами № 59 від 23.01.2014 р. та № 59 від 24.11.2014 р. підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір (№ 59 від 23.01.2014 р. та № 59 від 24.11.2014 р.), кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманої теплової енергії, у встановлений договором строк, не виконав.

За порушення відповідачем строків оплати отриманої теплової енергії позивач, враховуючи положення п. 5.4 договору № 59 від 23.01.2014 р. просив стягнути 9572,28 грн. пені за період прострочення з 16.06.2014 р. по 01.12.2014 р. та враховуючи положення п. 5.4 договору № 59 від 24.11.2014 р. просив стягнути 33727,66 грн. пені за період прострочення з 21.11.2014 р. по 25.02.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.4 договору № 59 від 23.01.2014 р. встановлено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Пунктом 5.4 договору № 59 від 24.11.2014 р. встановлено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 9572,28 грн. за порушення виконання грошового зобовязання за договором № 59 від 23.01.2014 р. є виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення пені (за договором № 59 від 23.01.2014 р.) у розмірі 9572,28 грн. за період з 16.06.2014 р. по 01.12.2014 р. судом задовольняється.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за договором № 59 від 24.11.2014 р. є невірним, оскільки позивачем невірно враховані дати оплати боргу. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошового зобовязання за договором № 59 від 24.11.2014 р. підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 33311,47 грн. за загальний період з 21.11.2014 р. по 25.02.2015 р., в частині стягнення 416,19 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 59 від 23.01.2014 р. позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1186,32 грн. за період з 16.06.2014 р. по 01.12.2014 р., 15800,30 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 р. по листопад 2014 р. А також за порушення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 59 від 24.11.2014 р. позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3144,44 грн. за період з 21.11.2014 р. по 25.02.2015 р., 47010,27 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. по лютий 2015 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за договором № 59 від 23.01.2014 р. за період прострочення з 16.06.2014 р. по 01.12.2014 р. виконаний з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення 3% річних (за договором № 59 від 23.01.2014 р.) у розмірі 1186,32 грн. за період з 16.06.2014 р. по 01.12.2014 р. судом задовольняється.

Надані позивачем розрахунки 3% річних за договором № 59 від 24.11.2014 р. та інфляційних втрат за обома договорами суд визнав виконаними не вірно, оскільки позивачем використано невірний метод розрахунку інфляційних втрат, допущені арифметичні помилки та невірно враховані дати оплати боргу. Перерахувавши належні до стягнення суми 3% річних за заявлений період з 21.11.2014 р. по 25.02.2015 р. (за договором № 59 від 24.11.2014 р.) та інфляційні втрати за період з травня 2014 р. по листопад 2014 р. включно (за договором № 59 від 23.01.2014 р.), інфляційні втрати за січень 2015 р. лютий 2015 р. (за договором № 59 від 24.11.2014 р.), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за договором № 59 від 24.11.2014 р. підлягає задоволенню в частині стягнення 3107,74 грн. за загальний період з 21.11.2014 р. по 25.02.2015 р., в іншій частині позову щодо стягнення 36,70 грн. 3 % річних суд відмовляє в його задоволенні; вимога про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період прострочення за договором № 59 від 23.01.2014 р. підлягає задоволенню в частині стягнення 10131,14 грн. за період з травня 2014 р. по листопад 2014 р., в іншій частині позову щодо стягнення 5669,16 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в його задоволенні; вимога про стягнення інфляційних втрат за період прострочення січень 2015 р. лютий 2015 р. за договором № 59 від 24.11.2014 р. підлягає частковому задоволенню у розмірі 8991,11 грн. за січень 2015 р., в іншій частині позову щодо стягнення 38019,16 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Аргументи відповідача про відсутність вини щодо своєчасності внесення платежів за отриману теплову енергію судом спростовуються виходячи з наступного: згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетних коштів є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від. 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 р. у справі № 11/446.

Крім того в п.1.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. визначено що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, відсутність бюджетних коштів або їх невчасне перерахування розпорядником бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов про стягнення 26558,90 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне обєднання» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 39029713, р/р 35410002087968, Банк: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) 9572,28 грн. (девять тисяч пятсот сімдесят дві грн. 28 коп.) пені, 1186,32 грн. (одну тисячу сто вісімдесят шість грн. 32 коп.) 3% річних, 10131,14 грн. (десять тисяч сто тридцять одну грн. 14 коп.) інфляційних втрат, 1437,02 грн. (одну тисячу чотириста тридцять сім грн. 02 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову про стягнення 26558,90 грн. відмовити.

4. Позов про стягнення 83882,37 грн. задовольнити частково.

5.Стягнути з комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне обєднання» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 39029713, р/р 35410002087968, Банк: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) 33311,47 грн. (тридцять три тисячі триста одинадцять грн. 47 коп.) пені, 3107,74 грн. (три тисячі сто сім грн. 74 коп.) 3% річних, 8991,11 грн. (вісім тисяч девятсот девяносто одну грн. 11 коп.) інфляційних втрат 989,06 грн. (девятсот вісімдесят девять грн. 06 коп.) судового збору. Видати наказ.

6.В іншій частині позову про стягнення 83882,37 грн. відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 серпня 2015 р.