Рішення № 48406658, 10.08.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3373/13-ц Провадження № 22-ц/772/2374/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 25 Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

оловуючогоВавшка В.С.,суддів:Ковальчука О.В., Луценка В.В., при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АХА Страхування" (надалі ПАТ "СК "АХА Страхування") на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2015 року у справі

за позовом ПАТ "СК "АХА Страхування" до ОСОБА_6, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (надалі ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсним договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість,

за позовом третьої особи ПАТ "ОТП Банк" до ПАТ "СК "АХА Страхування", ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про стягнення страхового відшкодування та визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню,

за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "СК "АХА Страхування", ПАТ "ОТП Банк" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про тлумачення умов договору страхування,

у с т а н о в и л а :

ПАТ "СК "АХА Страхування" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсним договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість з моменту його укладення.

Позов мотивувало тим, що 28.05.2010 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_7 було укладено договір №003-фр/10 (кп) страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухоме майно. Згідно із п. 2.1 договору страхування застраховано майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з володінням, користуванням, розпорядженням нерухомим майном, а саме: конструкції будівлі гаража, загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке підтверджується рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 08.05.2008 року, зареєстрованого Жмеринським районним структурним підрозділом КП «ВООБТІ» 12.05.2008 року.

01.06.2012 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області було винесено ухвалу у справі № 0205649/2012 про скасування рішення третейського суду. Підставою для задоволення позову стала та обставина, що при відчуженні ОСОБА_8 майна попередній власник ОСОБА_9 не отримав письмової згоди дружини ОСОБА_10, оскілки спірний гараж набутий під час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю, тобто при підписані сторонами договору купівлі-продажу від 30.04.2008 року відчужувачем не було дотримано вимог ст. 657 ЦК України, ст. 65 СК України.

Посилаючись на ту обставину, що рішення третейського суду скасовано, а договір купівлі продажу спірного гаража від 30.04.2008 року, для якого обов'язковими умовами укладення є отримання згоди іншого з подружжя, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація згідно з вимогами ЦК України, є таким, що не укладений, тому відсутній факт виникнення цивільно правових відносин між сторонами договору купівлі-продажу і такий договір не створює ніяких прав та обов'язків для сторін, крім права особи на звернення до суду для стягнення безпідставно отриманих коштів.

ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» вважало, що оскільки при укладенні договору страхування було застраховано майновий інтерес страхувальника ОСОБА_11, пов'язаний з володінням, користуванням, розпорядженням спірним гаражем, право власності на який у ОСОБА_7 не виникло, то на час укладення оспорюваного договору страхування був відсутній предмет страхування, а тому договір укладений в порушення вимог ст..203 ЦК України і є недійсним з моменту його укладення.

23.07.2013 року ПАТ «ОТП Банк», як третя особа, заявила самостійні вимоги щодо предмета спору та звернулось в суд з позовом до ОСОБА_7, ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування. Заперечуючи проти первинного позову, ПАТ «ОТП Банк» вважає договір №003-фр/10 (кп) страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухоме майно дійсним, а тому просило стягнути з АТ СК «АХА Страхування» на користь АТ «ОТП Банк» суму в розмірі 1443740,25грн., з яких: 782433,71грн. розмір страхового відшкодування, 611080,73грн. розмір пені у відповідності п. 14.4 договору страхування, 50225,81грн. 3% річних та судові витрати, а також визнати такою, що не підлягає виконанню вимогу ОСОБА_7 до АТ СК «АХА Страхування» в частині сплати відшкодування на його користь.

21.04.2015 року ОСОБА_7 звернувся в суд з зустрічним позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про тлумачення змісту підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, п. 4.2 розділу 4 договору страхування фінансового ризику пов'язаного з втратою права власності на нерухомість.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2015 року в задоволенні позову ПАТ "СК "АХА Страхування" до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору страхування фінансового ризику,пов'язаного з втратою права власності на нерухомість з моменту його укладення відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПАТ "ОТП Банк" до ПАТ "СК "АХА Страхування", ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування та визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "СК "АХА Страхування" на користь ПАТ "ОТП Банк" страхове відшкодування в розмірі 904428,96гривень та 3441гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ПАТ "СК "АХА Страхування", ПАТ "ОТП Банк" про тлумачення договору страхування фінансового ризику пов'язаного з втратою права власності на нерухомість задоволено.

Витлумачено наступним змістом розділ 4 договору страхування фінансового ризику пов'язаного з тратою права власності на нерухомість №003-фр/10 (кп) від 28.05.2010 року, саме:

в п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 поняття як «ризик визнання рішенням суду правового акту недійсним» витлумачено як «ризик скасування рішенням суду правового акту»;

в п. 4.2 «страховим випадком за цим договором є виконання рішення суду про визнання правового акту недійсним і передачу нерухомого майна (повністю або частково) належному власнику, що набуло законної сили і прийнято за позовом третьої особи на підставі, яка виникла до укладення правового акту» витлумачено як «страховим випадком за цим договором є виконання рішення суду про скасування правового акту і передачу нерухомого майна (повністю або частково) належному власнику, що набуло законної сили і прийнято за позовом третьої особи на підставі, яка виникла до укладення правового акту».

Стягнуто солідарно з ПАТ "СК "АХА Страхування" та ПАТ "ОТП Банк" на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

На таке рішення ПАТ "СК "АХА Страхування" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ "СК "АХА Страхування" та відмовити у задоволенні позовів ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_7

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "СК "АХА Страхування" про визнання недійсним договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість, суд першої інстанції дійшов такого висновку через те, що підстави для визнання договору купівлі-продажу застрахованого майна неукладеним (невчиненим) відсутні, оскільки було проведено державну реєстрацію права власності відповідно до вимог ст. ст. 182, 210 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, що підтверджується Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 12 травня 2008 року.

Крім того суд вважав, що оспорюваний договір страхування відповідав вимогам ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України у зв'язку з тим, що гараж на момент укладення договору страхування належав ОСОБА_7 на праві приватної власності, яке було зареєстровано за ним в установленому Законом порядку, і його право власності припинилося лише 21.11.2012 року.

Суд задовольнив позов ПАТ «ОТП Банк», виходячи з того, що 14.05.2008 року між ОСОБА_7 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_7 отримав кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою користування кредитом в розмірі 5,99 % річних строком до 12.05.2023 року

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 14.05.2008 року № CM-SMEB00/246/2008 року 14.05.2008 року між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № РM-SMEB00/246/2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу за реєстровим № 1184.

28.05.2010 року між АТ СК АХА Страхування, ОСОБА_7 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено Договір № 003-фро/10(кп) страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість, відповідно до п. 1.1 якого страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з того, що позов про скасування рішення третейського суду було подано в період дії договору страхування, що вказує на наявність страхового випадку, а тому відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування банку як єдиному вигодонабувачу є безпідставною.

Приймаючи рішення про задоволення позову третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі страхування фінансового ризику в п. 2.1 під правовим актом розуміється рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 08.05.2008 року.

Оскільки рішення третейського суду може бути лише скасоване повністю або частково компетентним судом за заявою саме про скасування рішення третейського суду, то суд першої інстанції витлумачив поняття «визнання рішенням суду правового акту недійсним» та «виконання рішення суду про визнання правового акту недійсним», як ризик скасування рішенням суду правового акту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що 30.04.2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу будівлі - гаражу літ. «А» , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 736,8 кв.м.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 08.05.2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 30.04.2008 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 будівлі - гаражу літ. «А» , що розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 736,8 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_7 провести остаточний розрахунок за договором в сумі 505000 гривень, що становить 100000,00 доларів США в термін до 19.05.2008 року.

Право власності на вказану в договорі нерухомість було зареєстровано за покупцем ОСОБА_7 12.05.2008 року Жмеринським районним структурним підрозділом КП «ВООБТІ» у реєстровій книзі №85 за реєстровим номером №553.

14.05.2008 року між ОСОБА_7 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_7 отримав кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою користування кредитом в розмірі 5,99 % річних строком до 12.05.2023 року .

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.05.2008 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки.

14.05.2008 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, який був нотаріально посвідчений. Предметом договору іпотеки було нерухоме майно, а саме гараж літ. «А» , що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.84-88).

28.05.2010 року між ПАТ «СК «АХА Страхування» , ОСОБА_7 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість, об'єктом якого є майновий інтерес Страхувальника, пов'язаний з володінням, користуванням, розпорядженням нерухомим майном - гаражем літ. «А» , що розташований в АДРЕСА_1.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.06.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21.11.2012 року, рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств», ухваленого 08.05.2008 року, було скасовано.

Вказані вище обставини сторонами визнаються та не оспорюються.

Відповідно до ст.4 ЗУ « Про страхування» та ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майновий інтерес).

З дослідженого судом Договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість №003-фр/10(кп) від 28.05.2010 року вбачається, що згідно п. 2.1 договору об'єктом страхування є майновий інтерес ОСОБА_7, пов'язаний з володінням, користуванням, розпорядженням нежитлової будівлі гаража літера «А», загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вимагаючи визнати договір страхування недійсним, ПАТ «СК «АХА Страхування» зазначало, що ОСОБА_7 на момент укладання договору не мав майнового інтересу (предмет договору), оскільки до нього в установленому законом порядку не перейшло право власності на нежитлову будівлю - гараж.

Колегія суддів вважає, що встановлення цієї обставини є визначальним для правильного вирішення позову, та приходить до наступних висновків.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до вимог ст.330, 388 ЦК України майно, яке було предметом судового розгляду про визнання договору купівлі-продажу дійсним та за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Так, колегією суддів встановлено, що договір купівлі-продажу будівлі гаража літера «А», загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без отримання письмової та нотаріально завіреної згоди дружини продавця, яка була співвласником цього нерухомого майна та не була стороною договору купівлі-продажу. Тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - сторонами договору купівлі-продажу були порушені вимоги ст..65 СК України та ст..369 ЦК України, а відтак такий договір є нікчемний та не породжує у сторін юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Як зазначалось вище, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 08.05.2008 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 30.04.2008 року, було скасовано компетентним судом саме через недотримання сторонами договору встановленого законом порядку припинення і набуття права власності на нерухоме майно та у зв'язку з цим незаконне позбавлення права власності іншого співвласника майна ОСОБА_10, яка не була стороною у судовому розгляді.

За змістом ст..338 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення третейського суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Така правова позиція висловлена ВС України 28.01.2015 року під час розгляду справи №6-218цс14.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За цих обставин колегія суддів вважає, що у ОСОБА_7 на час укладання договору страхування не мав майнового інтересу стосовно будівлі гаража літера «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позаяк не набув на цю будівлю права власності з дотриманням вимог законодавства України, тому висновок суду першої інстанції про правомірність набуття права власності не відповідає дійсним обставинам, та базується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у тій частині, що правомірність набуття ОСОБА_7 права власності на вказане вище нерухоме майно підтверджена державною реєстрацією такого майна.

Так, стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Тобто зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що право власності на нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження чи придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного суду України від 13.06.2012 року під час розгляду справи №6-54 цс12 та є обов'язковий до застосування судами нижчих інстанції у відповідності до вимог ст.3607 ЦПК України.

Статтею 29 ЗУ «Про страхування» передбачено, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених ЦК України. Недійсність його встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до ст.998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Стаття 203 ЦК України ( в редакції станом на28.05.2010 року) визначає перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Кодексу), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відтак судова колегія вважає обґрунтованим твердження ПАТ «СК «АХА Страхування», що застрахований майновий інтерес ОСОБА_7 на час укладання договору страхування не належав йому на законних підставах, ця обставина підтверджена належними доказами та вказує, що на момент укладення договору його зміст суперечив положенням ст.317 і ст..321 ЦК України, якими визначено, що лише виключно власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

А тому висновок суду про відмову в задоволенні позову про визнання договору страхування недійсним не відповідає встановленим у справі обставинам, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ «СК «АХА Страхування» .

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про недійсність договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість, з моменту його укладення, то вимоги ПАТ «ОТП Банк» про стягнення страхового відшкодування за недійсним правочином, а також вимоги ОСОБА_7 про тлумачення недійсного правочину задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до виниклих правовідносин, порушив норми процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з мотивів, наведених вище.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про страхування», ст..65 СК України, ст.ст.203, 215, 216, 317, 321, 328, 330, 369, 388, 657, 979, 982, 998 ЦК України, ст.ст. 3, 88, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ "СК "АХА Страхування" до ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним договір страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість №003-фр/10(кп) від 28.05.2010 року з моменту його укладення.

У задоволенні позову третьої особи ПАТ "ОТП Банк" до ПАТ "СК "АХА Страхування", ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування та визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ "СК "АХА Страхування", ПАТ "ОТП Банк" про тлумачення умов договору страхування - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді: (підпис) О.В. Ковальчук

(підпис) В.В. Луценко

З оригіналом вірно :